- •Зародження економіко – теоретичних знань.
- •2). Предмет економічної теорії.
- •4). Методи дослідження економічної теорії.
- •5).Функції економічної теорії.
- •6). Економічні потреби та економічні інтереси суспільства.
- •9) Система виробничих(економічних)відносин.
- •10) Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.
- •11). Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •12) Технологічні можливості суспільства.
- •13). Форми економічних зв'язків і виробництва.
- •14). Еволюція форм вартості.
- •16). Гроші. Становлення і еволюція грошових відносин.
- •17). Сутність ринку та умови його функціонування.
- •19). Ринкова інфраструктура:зміст та елементи.
- •Ринкова інфраструктура:
- •21). Попит і його детермінанти.
- •22). Пропозиція та її детермінанти.
- •23). Рівноважна ціна.
- •25. Суперечності ринкової економіки.
- •26. Державне регулювання ринкової економіки: необхідність і суть.
- •27. Економічні функції держави.
- •28. Методи державного регулювання ринкової економіки.
- •29. Кейнсіанська та неоліберальна концепції державного регулювання ринкової економіки.
- •30. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе
- •31. Необхідність та форми роздержавлення економіки.
- •32. Соціальні наслідки роздержавлення та приватизації.
- •33. Демонополізація економіки.
- •34. Основні концепції реформування економіки України.
- •35. Домогосподарство як економічний суб'єкт господарювання.
- •36. Доходи та витрати домогосподарств, їхня структура.
- •37. Домогосподарство і ринок
- •38. Ринок праці та його специфіка
- •39. Суть та функції заробітної плати.
- •40. Організація заробітної плати.
- •Трудові відносини. Соціальне партнерство. Соціальний трипартизм.
- •42. Суть та види витрат виробництва
- •43. Витрати виробництва у короткостроковому періоді. См.44
- •44. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •45. Прибуток: суть, види та функції.
- •46. Ціна: суть та теорії. Загальні принципи ціноутворення.
- •47. Вплив ринку на ціну.
- •48. Види цін та їх класифікація.
- •49. Методи ціноутворення
- •50. Аграрні відносини, їхня специфіка.
- •51. Рентні відносини. Земельна рента.
- •52. Агропромисловий комплекс: сутність, структура та функції
- •53. Аграрна реформа в Україні.
- •54. Національна економіка: сутність та особливості формування.
- •Національний (суспільний) продукт, його натурально-речовий та вартісний склад.
- •56. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •Система національних рахунків.
- •58. Визначення сукупного попиту та його детермінанти.
- •59. Сукупна пропозиція та її детермінанти.
- •60. Споживання та заощадження.
- •61. Інвестиції, їхня сутність. Детермінанти інвестицій.
- •Макроекономічна рівновага: реальний обсяг виробництва та рівня цін.
- •63. Теорія мультиплікатора.
- •Циклічність розвитку економіки. Теорії циклів.
- •Безробіття: сутність, причини, типи і види, наслідки.
- •66. Особливості безробіття в Україні та методи його регулювання.
- •67.Інфляція: поняття, причини, вимірювання, види, наслідки
- •68. Регулювання інфляції. Крива Філіпса.
- •69. Інфляція в Україні: особливості та методи регулювання.
- •70. Грошові системи та їх еволюція.
- •71. Суть попиту на гроші, його компоненти.
- •72. Пропозиція грошей. Компоненти пропозиції грошей.
- •73. Ринок грошей. Суть і види кредиту.
- •74. Банки і банківська система.
- •75. Ринок цінних паперів.
- •76. Кредитно-грошова система.
- •77. Сутність фінансів та фінансова система.
- •78. Державний бюджет. Бюджетна система.
- •79) Податкова система та податкова політика.
- •80). Формування податкової системи в Україні.
- •81). Економічне зростання та його типи.
- •82). Поняття соціального прогресу та його напрями.
- •83). Рівень життя та його показники.
- •84). Соціальний захист населення.
- •85). Сутність економічного суверенітету та його види.
- •86).Структура економічного суверенітету України та шляхи його досягнення.
- •87). Концептуальні засади економічної безпеки.
- •88). Стратегія економічної безпеки.
- •89). Світове господарство:поняття та етапи його розвитку.
- •90). Міжнародний поділ праці.
- •91). Міжнародна торгівля.
- •92). Міжнародний рух капіталів.
- •93). Міжнародна міграція робочої сили.
- •94). Міжнародні науково-технічні зв'язки.
- •95). Спільне підприємництво:сучасні форми.
- •96). Еволюція світових валютно-фінансових систем.
- •97). Валютні ринки. Валютний курс.
- •99). Системи регулюваннягрошово-валютних відносин.
- •100.Міжнародні валютно-фінансові організації. Регіональні валютно-кредитні установи.
- •101). Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •102).Шляхи трансформації суспільства: сутність та історичний аспект. Глобалізація.
9) Система виробничих(економічних)відносин.
Виробничі відносини — це відносини, що об'єктивно складаються між людьми в процесі виробництва. розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
А економічні з приводу економічної діяльності суб’єктів.
У єдності з продуктивними силами виділяють виробничі відносини утворюють спосіб виробництва.
У системі виробничих відносин виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага.
Техніко – економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.
Організаційно-економічні відносини – це відносин між людьми з приводу застосування способів та методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.
Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі – спосіб поєднання працівника з засобами виробництва.
Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему та владу.
Основу системи виробничих відносин утворять відносини власності на засоби виробництва. Це порозумівається тим, що:
Вони характеризують історично визначену форму суспільного присвоєння матеріальних благ;
Спосіб з’єднання виробників із засобами виробництва;
Визначають соціально-економічну природу даного способу виробництва і всієї сукупності його виробничих відносин;
Соціальну структуру суспільства, у тому числі наявність тих чи інших класів;
Об’єктивну спрямованість суспільного виробництва.
Система виробничих відносин охоплює усі фази суспільного відтворення: виробництво, розподіл,обмін і споживання матеріальних благ.
10) Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.
Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
Власність визначає:
Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва;
Специфічність дій економічних законів певної економічної системи;
Цілі та мотиви виробництва;
Характер розподілу і споживання створеного продукту;
Класову і соціальну структуру суспільства;
Панівну систему політичної та економічної влади.
Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.
Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Головним об’єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілій інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.
Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.
Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:
відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності(тобто одержання від них доходу.);
відносини з приводу господарського використання об’єктів власності.
Об’єкти власності – це все те , що можна привласнити чи відчужити:
засоби виробництва в усіх галузях народного господарства; нерухомість(будинки та споруди, відокремлені водні об’єкти, тощо); природні ресурси (земля, її надра, ліси, води, тощо); предмети особистого споживання та домашнього вжитку; гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них; інтелектуальна власність.
Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності:
окрема особа (індивідуум) юридичні особи, держава в особі органів державного управління.
Правомочність володіння – це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв’язку з річчю. Володіння може бути фактичним і юридичним, законним та незаконним, давнішнім.
Правомочність користування – це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Правомочність розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження, або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.
У сучасній економічній науці господарській практиці розвинутих країн Заходу застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом представником інституціоналізму А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів:
1) Право володіння;
2) Право користування;
3) Право управління (право вирішувати , хто і як забезпечуватиме використання благ).
4) Право на дохід(право на володіння результатами використаних благ).
5) Право суверена на капітальну вартість (право на використання, відчуження, зміну чи знищення блага);
6) Право на безпеку( право на захист від експропріації або від пошкодження в навколишньому середовищі);
7) Право на передачу благ у спадок;
8) Право на безстроковість володіння благом;
9) Заборона на використання шкідливим способом;
10) Право на відповідальність (можливість стягнення блага на сплату боргу);
11) «Зворотній» характер прав власності, тобто повернення переданих кому небудь правочинностей після закінчення терміну угоди або достроково у випадку порушення її умов, тощо.
