11. Управління інвестиціями підприємства

Основною метою управління інвестиційною діяльністю є досягнення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Процес управління інвестиційною діяльністю підприємства включає реалізацію таких завдань:

1. Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування майбутньої кон’юнктури інвестиційного ринку.

Реалізація цього завдання передбачає виконання таких етапів: дослідження правового середовища інвестиційної діяльності в цілому; проведення аналізу поточної кон’юнктури інвестиційного ринку та чинників, що її визначають; складання прогнозу кон’юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, які пов’язані з діяльністю підприємства.

2. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства.

Виходячи із загальної стратегії економічного розвитку підприємства та очікуваної кон’юнктури інвестиційного ринку формуються система цілей та основні напрямки інвестиційної діяльності на довгостроковий період, визначаються пріоритетні завдання на найближчу перспективу.

3. Пошук та оцінка інвестиційної привабливості окремих проектів і добір найефективніших з них.

Виконання цього завдання охоплює: вивчення поточних пропозицій на інвестиційному ринку; добір проектів, що найкраще відповідають інвестиційній стратегії підприємства. За кожним варіантом інвестицій визначається рівень прибутковості та інші показники економічної ефективності, ступінь ризику і здійснюється їх ранжування згідно з їхньою ефективністю.

4. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства.

Передбачає вирішення наступних питань: прогнозування загальної потреби в фінансових коштах, необхідних для реалізації інвестиційної стратегії підприємства; визначення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від реалізації вибулого майна тощо) і необхідності залучення зовнішніх джерел коштів; формування оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів.

5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найефективніших з них.

Реалізація цього завдання передбачає систематизацію інструментів фінансового ринку (цінних паперів) як потенційних об’єктів інвестування; визначення окремих їхніх інвестиційних характеристик; проведення розрахунків їхньої реальної ринкової вартості, визначення ступеня ризику, яким вони були обтяжені.

6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за показниками прибутковості, ліквідності та ризику.

Процес формування інвестиційного портфеля, що складається з проектів фінансових та реальних інвестицій включає три етапи. На першому етапі здійснюється оптимізація пропорцій між реальними та фінансовими інвестиціями; на другому обираються найпривабливіші з них за показниками економічної ефективності та прийнятним рівнем ризику; на третьому оцінюється ліквідність портфеля (спроможність забезпечити підприємству платоспроможність).

7. Поточне планування і оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів.

Підприємством розробляються, обґрунтовуються та коригуються бюджети та календарні плани здійснення інвестицій.

8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм та проектів.

Інвестиційна програма забезпечує підприємству високі темпи росту (економічний вплив) та, у випадку реальних інвестицій, створення додаткових робочих місць (соціальний вплив). Одночасно вона є досить капіталомісткою, ризиковою та трудомісткою в управлінні. Це висуває високий рівень вимог до якості її формування, ретельності добору кожного інвестиційного проекту, що включається до неї.

Необхідно сформувати системи: а) первинних показників, що суттєво впливають на реалізацію інвестиційної програми в цілому та окремих інвестиційних проектів; б) визначення періодичності збирання та аналізу інформації, пов’язаної із здійсненням інвестицій; в) встановлення причин відхилення реалізації інвестиційних проектів від зазначених термінів, реальних обсягів фінансування, ефективності вкладень тощо від очікуваних показників.

9. Підготовка рішень щодо своєчасного виходу з неефективних інвестиційних проектів.

Необхідність прийняття таких рішень обумовлена мінливістю кон’юнктури інвестиційного ринку і фінансового стану підприємства, помилками, що мали місце при формуванні інвестиційного портфеля та дією інших чинників (наприклад, зміни у законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність підприємств, податкове середовище тощо), що може знизити ефективність схвалених раніше інвестиційних рішень. Відповідно до цього проводиться коригування інвестиційної програми або окремого проекту.