2.6. Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Призначенням фінансового аналізу є дослідження реального фінансово-господарського стану та оцінка відповідності (чи невідповідності) його змісту задач поточного і стратегічного розвитку підприємства. Аналіз й оцінка фінансового стану – це обов’язкова складова підготовки управлінських рішень на відповідний період діяльності підприємства. Залежно від змісту цілей відповідного періоду діяльності підприємства визначається і зміст фінансового аналізу. Для досягнення окремих середньострокових чи поточних цілей розвитку підприємства (мінімізація рівнів ліквідності, мінімізація нормативу оборотних коштів, стабілізація грошових надходжень на підприємство, оптимізація структури капіталу підприємства та ін.) проводиться тематичний (обмежений) фінансовий аналіз.

Для обґрунтування важливих рішень довгострокового чи середньострокового розвитку підприємства здійснюється повний (комплексний) аналіз, спрямований на максимальне врахування всіх варіантів і фінансових аспектів господарської діяльності підприємства. Проведемо комплексний аналіз діяльності підприємства. Дані наведені в таблиці 2.8.1.

Таблиця 2.8.1

№ з/п	Найменування показника	Одиниці вимірювання	Значення
			На поч. року	На кін. року
1	2	3	4	5
І	Показники ліквідності
1.1	Коефіцієнт загальної ліквідності	грн/грн	0,08	0,17
1.2	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	грн/грн	0,88	0,79
1.3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	грн/грн	0,03	0,003
1.4	Чистий оборотний капітал	тис.грн	-165987	-149196
1.5	Коефіцієнт маневреності	грн/грн	-8,3	-7,3
ІІ
2.1	Коефіцієнт незалежності	грн/грн	0,09	0,1
2.2	Коефіцієнт фінансової стабільності	грн/грн	0,09	0,1
2.3	Коефіцієнт фінансування	грн/грн	0,11	0,11
2.4	Коефіцієнт фінансової залежності	грн/грн	9,08	8,83
ІІІ
3.1	Коефіцієнт трансформації	грн/грн	0,76 0,23
3.2	Коефіцієнт обігу поточних активів	грн/грн	6,7 2,04
3.3	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості	грн/грн	1,03 0,3
3.4	Коефіцієнт обігу поточних зобов’язань	грн/грн	0,85 0,25
3.5	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості	грн/грн	0,97 0,29
3.6	Коефіцієнт обігу товарно-матеріальних запасів	грн/грн	4,08 6,1
3.7	Тривалість операційного циклу	діб	443 1277
ІV
4.1	Чистий дохід (виручка) від реалізації	тис.грн	183546 55351
4.2	Валовий прибуток	тис.грн	7794 5859
4.3	Сумарні операційні доходи	тис.грн	197660 61972
4.4	Сумарні операційні витрати	тис.грн	196539 59680
4.5	Прибуток від операційної діяльності	тис.грн	1121 2292
4.6	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	тис.грн	760 842
4.7	Чистий прибуток	тис.грн	250 307
V
5.1	Коефіцієнт рентабельності активів	грн/грн	0,001 0,002
5.2	Коефіцієнт рентабельності поточних активів	грн/грн	0,001 0,002
5.3	Коефіцієнт рентабельності інвестицій	грн/грн	0,03 0,04
5.4	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	грн/грн	0,01 0,02
5.5	Коефіцієнт рентабельності реалізації	грн/грн	0,001 0,002

При здійсненні комплексного аналізу необхідно враховувати головну мету фінансового управління – обґрунтування надійних джерел капіталу підприємства і забезпечення високого рівня ефективності його використання в господарській діяльності.

При зіставленні показників поточної ліквідності і рентабельності, спостерігається, що підприємство є неліквідним, при цьому його рентабельність також є недостатньою. При цьому в звітному році і показники ліквідності, і показники рентабельності набагато погіршились порівняно з попереднім роком.

Аналіз структури капіталу показує, що підприємство використовує значну частину позикового капіталу.

Аналіз ділової активності підприємства показує,що цей показник є досить низьким,оскільки всі коефіцієнти мають спадний характер порівняно з попереднім періодом

Основним напрямом покращення фінансового стану та рентабельності підприємства є поліпшення показників рентабельності. В цілому на підприємстві спостерігається низький рівень рентабельності. Багато показників стану рентабельності погіршились в порівнянні з попереднім періодом,це не дало їм змогу досягнути навіть нормативного значення. Тому підприємство має більш активно використовувати свої поточні активи з метою подальшого їх інвестування.

Висновки

В результаті опрацювання матеріалів виявлено, що місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу яких становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальних розрізах. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

- високим рівнем концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів вирішенні життєво важливих для населення задач;

- домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходження коштів до місцевого бюджету низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;

- нині діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах з ринковою економікою дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращення умов формування місцевих бюджетів.

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. У зв’язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув’язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести пайові податки, податок на землю, податок за промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок громадян. У всякому випадку за рахунок податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80% своїх потреб.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вимірювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків. Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вимірювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили території та мінімального рівня, до якого повинно вимірюватись фінансові можливості цих територій. Тому вже сьогодні назріває необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального й екологічного стану відповідних територій. Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країн. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростій вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та метод управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про плату за землю" у редакції від 19.09.1998 №378/96 – ВР7.

2. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" прийнятий 9.05.1999.

3. Діденко В.О. Предко В.І. Фінанси – Чернівці;2004 – с.234-240.

4. Черник В.Д. Основи податкової системи.: Навчальний посібник. – М. 1999р.

5. Кравченко В.М. Місцеві фінанси Украіни – К.; 2003, с.160 – 179.

6. Черник В.Д., Починок А.П., Морозов В.І. Основи податкової системи. – Фінанси: ЮНИТИ, 1998 – с.342 – 349.

7. Фінанси: Посібник для вузів / під редакцією Дробозиной Л.А. – М.:Фінанси – ЮНИТИ, 2003р.

8. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України. – К.: Знання – 2006р., с.536 – 542.

9. Піхоцький В.Р. Ресурсні платежі та місцеві податки та збори – К.: "Професіонал", 2005р., - с.375.

10. Місцеве фінансування в Європі/ Видавництво Ради Європи – 1999р.

11. Кириленко В.П. Місцеві бюджети України . – К.: 2000р.

12. Опарін В.М. Фінанси. – К.: Ліра,2001. – с.54 - 64.

13. Даниленко О.П. Земельний податок та порядок обчислення його сплати.// Все про б/о. – 2005 - №21(524) 7. Якуль І.Є. Бюджетна політика України// Фінанси України – 1998 - №2. с.48 – 51.

14. Павлюк К.В. Місцеві бюджети і міжбюджетні відносини// Фінанси України – 2006 - №6 – с.24 – 30.

15. Крисоватий А.І. Мельник В.І. Місцеві податки та особливості їх спрямування// Фінанси України – 2005 - №1, с.100 – 106. 16. Про комунальний податок.: Лист ДПАУ// Урядовий кур’єр – 2006 - №20, - с.6.

16. Місцеві податки: плата за право голосу// Дзеркало тижня – 2006р. – с.8.

50