67. Основні напрямки та шляхи скорочення виробничого циклу.

Напрямки скорочення тривалості виробничого циклу:

1)зменшення часу робочого періоду (трудових процесів),

2)скорочення часу природних процесів,

3)усунення та зведення до мінімуму різних перерв.

Це забезпечується двома шляхами:1.Удосконалюванням техніки і технології. 2. Підвищенням рівня організації виробництва.

Розроблення заходів із скорочення виробничого циклу ґрунтується на принципах пропорційності, паралельності та безперервності.

У простому виробничому процесі деталі (заготовки) виготовляються партіями, які послідовно обробляються на всій сукупності операцій.

Тривалість виробничого циклу розраховується для окремих деталей,

вузлів, виробів, а також для їх партій як сумування: часу технолог. Операцій, природ.процесів, підг.-заверш., транспорт.операцій, контрольних.

Тривалість структурних складових виробничого циклу залежить від чинників конструкторського, технологічного й організаційного характеру.

1)Конструкторські чинники: Структура виробу, його кількісний склад, Габарити, маса виробу, Складність і точність деталей, Матеріаломісткість

Конструкцій, Рівень стандартизації та уніфікації

2)Технологічні:Складність технологічного процесу, відповідність його типу та обсягу виробництва, Технічний рівень знарядь праці, Ступінь прогресивності технологічного оснащення

3)Організаційні: Рівень організації робочого місця і система його обслуговування, Система планування та контролю, Форми та системи оплати праці

На тривалість виробничого циклу впливають розмір партій деталей і вид руху предметів праці в процесі їх обробки.

Партія - кількість деталей, які безперервно обробляються на кожній операції виробничого процесу з однократною витратою підготовчо-завершального часу. Робота партіями організується в серійному і велико серійному виробництві. На розмір партії впливають: кількість закріплених за кожною одиницею устаткування деталей; складність і трудомісткість виготовлення деталей; співвідношення між часом на налагодження устаткування і часом на виготовлення партії на головній (тривалій) операції

тощо.

Метод визначення розміру партії деталей за співвідношенням підготовчо-завершального на партію часу до штучного часу найтрудомісткішої операції.

69. Категорії нормативних документів зі стандартизації.

До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказівки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти і технічні умови. Розрізняють такі види стандартів: основні (організаційно-методичні і загальнотехнічні); стандарти на продукцію (послуги); стандарти на процеси; стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу).

За категоріями стандарти поділяються на міжнародні, регіональні, державні, галузеві і стандарти підприємств. В Україні діють такі категорії стандартів:

• міжнародні стандарти 180 (МС 180) і міжнародні стандарти МЕК (МС до МЕК), які мають рекомендаційний характер;

- міждержавний стандарт СНД «ДСТ», який має обов'язковий або обов'язково-рекомендаційний характер;

- стандарт України (ДСТУ), який може містити обов'язкові та обов'язкові рекомендаційні вимоги;

- стандарт підприємства (СТП), що може містити обов'язкові та обов'язкові і рекомендаційні вимоги.

З метою запобігання і припинення їх обов'язкових вимог стандартів порушенням здійснюється державний нагляд за стандартами службами Держстандарту і центрами стандартизації та метрології на всіх підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності.