3.4.2. Введення формул

Будемо розглядати введення формул з використанням рядка формул. Відомі такі способи введення формул: безпосередній, за схемою зміни формули, за допомогою майстра функцій і з використанням функцій, визначених користувачем. Способи введення розглянемо на прикладі побудови формули для обчислення суми двох заданих значень. Припустимо, що задані значення знаходяться в комірках A1 і C1. Результат будемо отримувати в комірці E1. Для всіх указаних комірок може бути вибраний числовий формат Общий. Щоб результати роботи мали зрозумілий вигляд, попередньо розмістимо в комірці B1 знак “+”, а в комірці D1 – знак “=”, вирівняні по центру.

Якщо в процесі друкування формули допускаються помилки, то користувачеві доступні всі клавіши редагування для виправлення помилки. Якщо надруковане не влаштовує повністю, то можна натиснути кнопку Отмена (червоний хрестик у рядку формул) або клавішу <Esc>. Якщо процес друкування закінчено, то слід натиснути кнопку Ввод (зелена позначка у рядку формул) або клавішу <Enter>.

Вправа 3.4.2. Безпосередній спосіб введення формули “=A1+C1 → E1”.

• Відмічаємо комірку результату E1, тобто встановлюємо туди селектор.

• Клацаємо ЛКМ на полі введення рядка формул і отримуємо в ньому текстовий курсор.

• Послідовно друкуємо знаки “=”, “A”, “1”, “+”, “C”, “1”.

• Натискуємо кнопку Ввод.

Щоб скористуватись введеною формулою, достатньо ввести в комірки A1 і C1 конкретні числові значення.

Вправа 3.4.3. Введення за схемою автоматичного отримання адрес для “=A2+C2 → E2”.

• Відмічаємо комірку результату E2, тобто встановлюємо туди селектор.

• Клацаємо ЛКМ на полі введення рядка формул, отримуємо в ньому текстовий курсор і друкуємо знак “=”.

• Клацаємо ЛКМ на комірці A2, після чого ця адреса з’являється в рядку формул.

• Друкуємо в рядку формул знак “+”.

• Клацаємо ЛКМ на комірці C2, після чого і ця адреса з’являється в рядку формул.

• Натискуємо кнопку Ввод.

Схему автоматичного отримання адрес у складі формули доцільно застосовувати у будь-яких випадках. Це дозволяє уникати прикрих помилок при безпосередньому введенні формули.

Наступне зауваження стосується введення абсолютних адрес, які, як відомо, використовують знак “$”. Звичайно, у разі потреби, цей знак можна друкувати вручну, але краще використовувати відповідний засіб автоматизації. Наведемо приклад. Спочатку надрукуємо в рядку формул довільний фрагмент формули “=A1”. А тепер починаємо натискувати клавішу <F4> і спостерігати за варіантами абсолютних адрес. Нам залишається зупинитись на потрібному.

Вправа 3.4.4. Введення формули за допомогою майстра функцій для випадку “=СУММ(A3; C3) → E3”.

• Відмічаємо комірку результату E3, тобто встановлюємо туди селектор.

• Клацаємо ЛКМ на кнопці Изменить формулу рядка формул. Внаслідок цього отримуємо в рядку формул знак “=” і текстовий курсор, а нижче рядка формул спеціальну панель формул. Крім того, поле Имя рядка формул заміщає тепер розгортуваний список стандартних функцій ЕТ і функцій, визначених користувачем.

• Серед стандартних функцій ЕТ є функція СУММ(Число1; Число2; ...), яка може мати до 30 аргументів, значення яких додаються між собою. Перший аргумент функції, указаний жирним шрифтом, вважається обов’язковим, інші – необов’язковими. Окремим аргументом цієї функції може бути комірка або діапазон. Розкриваємо список функцій ЕТ, знаходимо і вибираємо в ньому функцію СУММ. Внаслідок цього панель формул стає специфічною саме для цієї функції.

• Текстовий курсор панелі формул за замовчуванням встановлений на поле введення аргумента Число1. Перетягуємо панель формул в інше місце, щоб не заважала. Першим аргументом функції СУММ є значення в комірці A3. Клацаємо ЛКМ на комірці A3.

• Клацнувши ЛКМ, переводимо текстовий курсор в поле введення аргумента Число2. Після цього клацаємо ЛКМ на комірці C3, яка містить значення другого аргумента функції СУММ.

• Бачимо, що в рядку формул з’явилась формула “=СУММ(A3; C3)”. Крім того, в панелі формул з’явилось поле для введення третього аргумента. Ігноруємо це поле і натискуємо кнопку OK.

Наступне зауваження стосується особливостей користування розгортуваним списком функцій ЕТ. У початковому стані цей список досить короткий, але останнім своїм пунктом він має пункт Другие функции.... Клацнувши ЛКМ на цьому пункті, отримаємо вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, яке містить повний перелік стандартних функцій і функцій, визначених користувачем. Всі ці функції розбито на категорії. Їх перелік міститься у підвікні Категория:. Перелік функцій, що входять до складу відміченої категорії, представлений у другому підвікні Функція:. Відмітивши потрібну функцію у цьому підвікні, нижче у панелі формул можна побачити стислий опис цієї функціїї та її аргументів. Для отримання детальної довідки (повний опис, математичне обгрунтування, приклад застосування) треба натиснути кнопку зі знаком питання в лівому нижньому кутку панелі формул (кнопка Запуск помощника), а після цього ствердно відповісти на всі питання помічника. Внаслідок цього буде отримано довідкове вікно з детальною інформацією по виділеній функції. Ознайомившись з детальною довідкою, довідкове вікно можна закрити, а помічника заховати за допомогою пункту Скрыть контекстного меню. Для подальшої роботи з вибраною функцією треба натиснути кнопку OK вікна Мастер функций – шаг 1 из 2.

Виконуючи введення аргументів функцій, ви могли звернути увагу на специфічні кнопки з червоними стрілками, які можна бачити в кінці полів введення аргументів панелі формул. Ці кнопки дозволяють тимчасово згорнути панель формул до вузенької смужки для того, щоб вона не заважала вибрати і відмітити аргумент в області робочої сторінки. Після вибору аргумента панель формул знову можна розгорнути до нормального розміру за допомогою подібної ж кнопки на цій смужці.