1820-22 – Найбільший р-ток Свящ. Союзу.

12. Міжнародні відносини в Європі в 30-40-х рр. Хіх ст.

Головні суперечності у Священному Союзі (утв. 26.09.1815) були викликані: - власними держ. забаганками; - змінами політичного устрою.

1825 – анг. уряд формально визнав незалежність США, уклавши для себе вигідні торговельні договори.Суперечка – ставлення до грецького питання. Січень 1822 – проголошено ств. незалежної Грецької держави → В.Б. підтримала, Авст. і Росія – стримано.1827 – всі держави погодились з вимогою Осман. імп., щоб вона надала Греції автономію. Осман. імп. відмовилась і їхній фот було розгромлено.1829 – Адріанопольський мир (між Росією і Туреччиною) → посилення впливу Росії на Балканах → загострення стосунків з Англією і Австрією.

1830 – «Липнева» революція у Франції: - поміркована ліберальна держава; - чітка конституц. монархія. Фр. випала з концерту абсолютних держав.1832 – революція в Англії.26 червня 1833 р. – Ункіар-Іскельський мир: тур. султан закрив Босфор і Дарданеллу для іноземних суден, що було єдиним морським шляхом завдати Анг. і ФР. удару Рос. імп. → загострення анг.-рос. відносин.1838 – Анг. нав’язала Оман. імп. торговельний договір → британ. промислові товари широким потоком сунули на турецький ринок → невдоволення Фр. і Росії.1839 – тур.-єгипет. війна → поразка турків → султан звертається до європ. держав по допомогу → 1840 і 1841 – Лондонські конвенції: гарантія цілісності Осман. імп. У Фр. з’яв. Друга імперія → політика нац. престижу → захоплення нових територій.

13. Зміна в розстановці сил в Європі в 50-х – початку 70-х рр. Хіх ст.

2 основні зміни: 1) втрата Росією впливу в Європі; 2) прагнення входження Німеччини в число грандів світової політики.

До 50-х рр. Росія вважалася першою країною в Європі. Але перевага Заходу на Росією проявлялась в різкому відриві в р-тку техніки і економіки. Революція у військовій справі: гвинтівка, паровий флот, розвинута залізна дорога.

Австрія, Англія → інтереси на Балканах. Росія → прагнення об’єднати всі православні країни під своєю зверхністю завдяки витісненню Туреччини зі Сх. Європи.

Австрія займала нейтральну позицію в рос-тур. війні. Англія, Франція → проти Росії. Франція → Росія не визнала Наполеона ІІІ.

Паризький мир 1856 – Росія не мала права мати військово-мор. флот на Чорному морі і мати там військ. бази.

Німеччина. Віденський конгрес: 38 нім. держав, 4 вільних міста. На першому плані Пруссія, до якої перейшли Вестфалія, Саксонія, Рейнська область → найбільша нім. держава. 1862 – Бісмарк стає її канцлером: хотів об’єднати Нім. «залізом і кров’ю».

Австрія → претендент на центр об’єднання нім. земель → австро-прусська війна 1866 р. Поразка Австрії. Всі нім. держави ств. Північнонім. союз. Пруссія – провідна роль. Глава союзу – прусський король.

Франко-пруська війна. Пруссія хотіла взяти Баварію, Баден, В’юртенбер і Гессе → необхідність завершення об’єднання Німеччини. Наполеон ІІІ → перешкоджав процесу об’єднання під зверхністю Пруссії. Він підтримував сепаратизм, підтримував аграрність нім. держав → вони були мало зацікавлені від ств. загальнонім. держави. Наполеон ІІІ грав на релігійному фактор, бо Пруссія → протестанська.

Франція хотіла: 1 – завадити об’єднанню Нім.; 2- маленька переможна війна. 2 вересня 1870 – Седанська катастрофа → Фр. програла. У Фр. відб. революція → скинуто бонапарт. режим. Результати війни: 1871 – прус. король Вільгельм І став імператором; Нім. стала найсильнішою державою в Єв.; Фр. повинна було виплати контрибуції – 5 млн. франків. Закріпилась ворожнеча між французами і німцями, яка, у дечому, стала причиною 1 світової і 2 світової воєн.