Тема 6. Іпотечне інвестиційне кредитування

Балансова (бухгалтерська) вартість об’єкта — вид вартості, який визначається балансовим рахунком як сума його активів за мінусом зносу, а також сум короткострокових та довгострокових зобов’язань. При цьому основні фонди оцінюються з урахуванням останньої переоцінки за мінусом зносу та амортизації.

Відновлена (поточна) вартість — балансова вартість з урахуванням переоцінки активів на дату оцінки вартості.

Внутрішня, або фундаментальна, вартість — аналітична оцінка об’єкта нерухомості, яка базується на знаннях та обліку його фінансового стану, а також перспектив одержання прибутку та чистого доходу. Розрахунок внутрішньої вартості можливий за наявності доступу до повної інформації про оцінювальний об’єкт.

Інвестиційна вартість — конкретна вартість об’єкта, що оцінюється, для конкретного інвестора, виходячи з його особистих інвестиційних цілей.

Іпотека — застава нерухомого майна для одержання позички.

Іпотечна постійна — відношення щорічних платежів з обслуговування боргу до основної суми іпотечного кредиту.

Капіталізація — визначення величини поточної вартості майбутнього потоку доходів та вигід, одержаних у результаті володіння об’єк­тами нерухомості.

Коефіцієнт капіталізації — показник, що характеризує відшкодування інвестованого капіталу, яке можливе або шляхом перепродажу об’єкта нерухомості, або шляхом одержання доходу, величина якого забезпечує одержання не тільки відсоткового доходу на капітал, а й поступове його відшкодування за певний період часу.

Ліквідаційна вартість — чиста сума, яка може бути виручена при ліквідації фірми. Існує «впорядкована ліквідація», за якої процес продажу активів здійснюється протягом часу, який дає можливість одержати максимально можливу в цих випадках ціну нерухомості, та «примусова ліквідація», за якої активи продаються швидко в процесі одного аукціону, не враховуючи інтереси власника нерухомості.

Метод Інвуда — метод повернення капіталу по фонду відшкоду­вання за ставкою доходу на інвестиції.

Метод Ринга — метод прямолінійного повернення капіталу по фон­ду відшкодування.

Метод Хоскольда — метод повернення капіталу по фонду відш­кодування за безризикової ставки відсотка.

Мультиплікатор валових рентних платежів (GRM — gross rent multiplier) — показник, який визначається як відношення ціни покупки (продажу) об’єктів нерухомості до рентного доходу.

Обґрунтована ринкова вартість — ціна, за якою власність може переходити з рук продавця, який бажає її продати, до рук покупця, який бажає її купити, тобто це стартова початкова ціна на ринку.

Ставка капіталізації на власний капітал — відношення щорічних грошових надходжень (до виплати податків) до суми вкладених власних коштів інвестора.

Фінансовий левередж (важіль) — ефект, за якого виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший, ніж відсоток за кредит.

Тема 7. Лізинг

Зворотний лізинг (ліз-бек) — форма лізингу, за якою власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу та одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна.

Лізинг — підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингоотримувач — суб’єкт підприємницької діяльності, що отримує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

Оперативний лізинг — договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Опосередкований лізинг — форма лізингу, коли передача майна здійснюється через посередника. В останньому випадку має місце класична тристороння операція або при складних лізингових операціях — багатостороння операція з великою кількістю суб’єктів угоди.

Продавець лізингового майна — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Прямий лізинг — форма лізингу, за якої власник майна (постачальник) самостійно передає об’єкт у лізинг (двостороння угода).

Фінансовий лізинг — договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.