41. Розкрийте значення відчуження в суспільному житті за к.Марксом та у марксизмі.

Відчуження – це процес відокремлення від людей процесу і результатів їх діяльності, які стають непідвладними людині і навіть панівними над нею. В результаті цього люди стають відчуженими світу, в якому живуть. Маркс розглядав відчуження з багатьох сторін. По-перше відчуження робітника зі сторони його відношення до предмета свого труда, як до предмета чужого і такого що над ним володіє.-чим більше робочий виробляє, тим менше він може споживати; чим більше цінностей він створює, тим більше сам він знецінюється. Але відчуження виявляється і в самому акті виробництва, в самої виробничої діяльності.Зустрічаємо таке поняття як відчужена праця людини, яка відчужує від неї природу людини, саму людину, його власну діяльну функцію, його життєдіяльність, перетворює родове життя людини в засіб підтримання індивідуального життя, тобто робить індивідуальне життя метою родового життя у відчуженої формі. Маркс приходить до наступних висновків: родова сутність людини – як природа, так і його природне родове надбання перетворюється в чужу сутність, в засіб підтримки індивідуального існування. Відчужена праця відчужує від людини його власне тіло, як природу поза ним, так і його духовну сутність, його людську сутність. Безпосереднім наслідком того, що людина відчужена від продукту своєї праці, від своєї життєдіяльності, від своєї родової сутності, є відчуження людини від людини. Коли людина протистоїть сама собі, то її протистоїть інша людина.

42.Розкрийте відмінність органічної солідарності від солідарності механічної за Е.Дюргеймом. Механічна солідарність панує в тих суспільствах, де індивіди мало відрізняються один від одного, тобто прихильні однаковим цінностям, однаково діють і відчувають, визнають один і той же священним. Механічна солідарність існує на перших етапах еволюції суспільства, до яких Дюркгейм відносить орду, плем'я, яке складається з кланів та конфедерацію племен. Орда - ідеальний приклад механічної солідарності, поглинання індивідуальної свідомості колективним. Солідарність в орді базується на спільності вірувань, моральних норм і на спільності емоцій. Колективна свідомість орди існує у формі релігії, яка характеризується емоційною інтенсивністю, всеосяжністю,конкретністю норм, регулюючих поведінку, анімістичними віруваннями Зовсім інша структура властива суспільствам, де переважає органічна солідарність, породжувана поділом суспільної праці і грунтується не на схожості, а на відмінності індивідів. Органічна солідарність починає домінувати з появою стародавніх міст-держав; вона переважає в середньовічному суспільстві і, нарешті, в сучасному індустріальному суспільстві майже витісняє механічну солідарність. Прогрес розглядався Дюркгеймом як збільшення структурно-функціональної складності суспільства: з'являються нові функції в суспільстві і відповідно з'являються соціальні інститути для їх виконання. Структурно-функціональні трансформації призводять до змін у релігійному житті, зокрема до зміни форм релігійних вірувань. У результаті цих змін всеохопна, емоційна і дуже деталізована «колективна свідомість» примітивних суспільств на кожному новому етапі розвитку виражається у всі меншому числі все більш абстрактних вірувань та обрядів.

43.Проведіть порівняльний аналіз структури соціальної дії у М.Вебера, Дж.Г.Міда та Т.Парсонса.Т.Парсонс визначає місце соціальної системи наступним чином. “Соціальна система є лише одним з трьох аспектів складної структури конкретної системи дії”. Два інших аспекта – культурна система і особистісна система. Але в нього ж знаходимо, що соціальна система складається із осіб, що взаємодіють одна з одною в ситуації, яка має фізичний аспект, мотивації осіб мають бути спрямовані до оптимізації задоволення, а їх відношення до ситуації і один до одного опосередковуються системою загальноприйнятих символів, які є елементами культури. Головним об'єктом наукових інтересів Міда було вивчення соціальних дій - вчинків, які набувають певний сенс тільки в суспільстві, пов'язані з виконанням соціальних ролей.Відправна точка теоретичної концепції Міда - пріоритет соціального над індивідуальним. Соціальна дія на відміну від звичайного дії обов'язково включає як мінімум двох людей. В основі соціальної дії лежить жест - дія, згідно Миду ,яка розрахована на відповідну реакцію оточуючих. Поняття «дія», «соціальна дія» уперше запровадив і обґрунтував М. Вебер.Дія, за Вебером, — людська поведінка, якій суб'єкт надає певного сенсу(мотивації). Соціальною дією вчений назвав дію, яка за своїм сенсом, що

вкладає в неї діючий індивід чи група, орієнтована на відповідну поведінку інших співучасників взаємодії, тобто на певні очікування.Отже, на думку М. Вебера, соціальна дія має принаймні дві необхідніознаки: по-перше, вона повинна мати суб'єктивну мотивацію індивіда чигрупи, бути усвідомленою; по-друге, орієнтованою на минулу, нинішню чи

очікувану в майбутньому поведінку інших людей (друзів, рідних, колег тощо).

44.Покажіть значення понять “суб’єкт соціальної дії”, “носій соціальних якостей”, ”рушійні сили та чинники соціального розвитку” для аналізу соціальної дії.Для з'ясування співвідношення інституційної та позаінституційної складових у соціальній діяльності людей необхідно проаналізувати такі поняття, як суб'єкт соціальної дії, носій соціальних якостей і чинники соціального життя. Найпростіше було б розглядати суспільство за аналогією з людиною як суб'єкт дії. Це дало б можливість аналізувати взаємодію суспільства і природи, яка виступає тут як об'єкт. Іншим варіантом є розгляд суб'єктів соціальної дії за аналогією з юридичними суб'єктами. І для цього є значні підстави. Адже соціальний суб'єкт — це не фізичний суб'єкт, не тіло людини, тим більше не тіла багатьох людей. Соціальний суб'єкт, як і юридичний, часто охоплює багатьох людей як одне ціле. Тіло — лише фізичний носій соціальної дії, її засіб, як суб'єкт воно виступає лише стосовно фізичної діїНе всі чинники соціального життя самі є соціальними, адже до них належать фізичні (наявність необхідних для людини температури, світла, складу повітря тощо), біологічні та ін. У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників