15. Облік розрахункових операцій

16. Принципи здійснення безготівкових розрахунків

Відмінною ознакою безготівкового платіжного oбiгy є те, що для проведення платежів використовуються тільки безготівкові гроші.

Банківські операції можуть також проводитись через кореспондентські рахунки, які банки відкривають один одному відповідно до кореспондентських угод.

Безготівкові розрахунки — це переказування певної суми коштів iз рахунків платників на рахунки одержувачів, а також пере­казування з доручення підприємств i фізичних ociб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.

В Україні можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Для здійснення розрахункових операцій використовуються платіжні інструменти у формі: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів, а також можуть своїми нормативними документами встановлювати додаткові внут­рішні правила здійснення безготівкових. Безготівкові операції базуються на таких принципах:

• кошти суб'єктів господарської діяльності підлягають зберіганню на їхніх поточних рахунках у банку;

• банки списують кошти з рахунків тільки з доручення їхніх власників або з розпорядження стягувачів, що мають право на виконання примусового списання (стягнення) коштів з рахунків платників;

• Ці розпорядження складаються на відповідних бланках розрахункових документів;

• платник може давати доручення на списання коштів зi свого рахунка на відповідному розрахунковому документі в електронному вигляді;

• видаткові операції на рахунках юридичних або фізичних ociб можуть припинятися та відновлюватися вповноваженими державними органами;

• доручення платників на списання коштів з їхніх рахунків i зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у терміни, встановлені чинним законодавством;

• у разі затримки зарахування коштів на рахунок клієнта понад встановлений термін банк сплачує на користь одержувача коштів пеню в poзміpi, передбаченому угодою на здійснення розрахунково-касового обслуговування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня;

• доручення платників про списання коштів з їхніх рахунків приймаються банками до виконання в межах наявних на цих ра­хунках коштів;

• розпорядження стягувачів щодо примусового списання коштів iз рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності достатнього залишку коштів для списання, але виконуються банком частково у межах наявного залишку коштів, а в невиконаній cyмi повертаються стягувачам;

*за браком або недостатністю коштів на рахунку платника банк не здійснює обліку заборгованості платника та не веде реєстрацію розрахункових та виконавчих документів, не сплачених в строк;

розрахункові документи на списання або примусове списання (стягнення) коштів з рахунка клієнта, які не виконуються з вини банку за браком або недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, приймаються банком та обліковуються на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, та тi, за якими стягнення зупинено»;

• платники, які не дотримуються встановлених строків платежів, несуть відповідальність за нормами Закону України від 14622.11.96 за № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

• платники, як правило, самостійно нараховують пеню за несвоєчасно сплачені ними суми, подаючи до банку одне платіжне доручення на переказ її разом із основним боргом. У разі оформ­лення окремого платіжного доручення на переказ пені платіжне доручення подається до банку разом iз платіжним дорученням на сплату основного боргу. У рядку «Призначення платежу» зазначається: «пеня за прострочення ... (вид платежу)», номер, дата i сума документа, за прострочення якого нараховано пеню, наво­диться її розрахунок i посилання на угоду, за якою встановлено розмір пені;

банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого його клієнтом, i за повноту та своєчасність оплати ним податків, збopiв та обов'язкових платежів. Уci суперечки, що виникають між учасниками розрахунків, вирішуються ними у претензійно-позовному порядку поза участю банку;

• спірні питання та взаємні претензії між банками та їхніми клієнтами розглядаються відповідно до укладених угод або у претензійно-позовному порядку.