Питання до дек з навчальної дисципліни «Глобальна макроекономічна політика»

1. Глобальна економіка: сутність та проблеми

2. Контрглобалізм. Глобальний інституціоналізм

3. Циклічність розвитку глобалізації

4. Проблеми подальшої світової глобалізації

5. Стратегія держави в системі глобальних економічних відносин.

6. Глобалізація і стратегічні пріоритети державного менеджменту

7. Регуляція і дерегуляція економіки країн в умовах глобалізації

8. Менеджмент світової глобальної економіки

9. Світовий ринок у системі міжнародних економічних відносин.

10. Глобалізація ринків і глобалізація виробництва. Міжнародна спеціалізація.

11. Глобалізація міжнародного фінансового ринку.

12. Державне регулювання міжнародної торгівлі в системі глобальної зовнішньоекономічної діяльності.

13. Інвестиції: класифікація та тенденції в умовах глобалізації.

14. Сутність міграційних процесів в умовах глобалізації.

15. Моделі трудових відносин на сучасному світовому ринку праці.

16. Міжнародна економічна інтеграція

17. Глобальна макроекономічна політика у галузі науково-технічних відносин.

18. Міжнародна освітня стратегія.

19. Європейське співтовариство у світовій економіці.

20. Перспективи розвитку світової економіки.

21. Місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

22. Підприємництво в умовах глобалізації. Україна і СОТ.

23. Проблеми інтеграції України в НАТО та ЄС.

24. Україна у глобалізації й електронному світі.

25. Проблеми транскордонної єврорегіоналізації.

26. Світова торгівля та тенденції її розвитку

27. Відмивання брудних грошей: сутність,способи,протидія

28. Офшорні зони та офшорні фонди: сутність,роль у глобал ек

29. Індустрія туризму в умовах глобалізації: сутність та структура

30. Міжнародний туризм та тіньові геоекономічні реалії:проблеми та рішення

Матеріали для підготовки до іспиту з навчальної дисципліни «Глобальна макроекономічна політика»

Тема 1 – питання 1-4

Тема 2 – питання 5-8

Тема 3 – питання 9-11

Тема 4 – питання 12

Тема 5 – питання 13

Тема 6 – питання 14-15

Тема 7 – питання 16

Тема 9 – питання 17-18

Тема 11 –питання 19-20

Тема 12 – питання 21-24

Тема 13 - питання 25

Тема 1. Глобальні аспекти економічних відносин на сучасному етапі

1Глобальна економіка: сутність та проблеми

2.Контрглобалізм. Глобальний інституціоналізм

3.Циклічність розвитку глобалізації

4.Проблеми подальшої світової глобалізації

1.Глобальна економіка: сутність та проблеми

Глобальна економіка — історичний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалеж­ність національних економік, злиття національних ринків у єдиний світовий ринок.

Філософія глобалізації, її пізнання і регулювання ускладнюється на­ціональними, релігійними, державно-політичними компо­нентами. Відомо, що переваги глобалізації не реалізуються автома­тично. Не всі країни відчувають їх однаковою мірою. Досягнення глобальної економіки не зняли з повістки дня проблему подолання небезпечних розривів у рівнях еко­номічного розвитку країн. Так, зокрема, на 20 % населен­ня планети, яке проживає у багатих країнах, припадає 86 % світового ВВП. На 20 % населення, яке проживає у бідних країнах, припадає лише 4 % ВВП. Лідерами у глобальній економіці виступають країни "великої вісімки" — США, Велика Британія, Німеччина, Італія, Канада, Франція, Японія та Росія. Звичайно, поглиблення прірви між бага­тими і бідними посилює релігійний фанатизм, екстремізм і тероризм.

Сьогодні в ім'я прибутку капіталізм проникає туди, де раніше переважали інші цінності — культурні, професійні. Гроші в нинішніх умовах глобалізації правлять життям людей більше, ніж раніше. Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк намага­ються встановити справедливі та демократичні форми гло­балізації. Ці світові організації керуються неоліберальною теорією, яка втілена у "Вашингтонському консенсусі". Йдеться про допомогу слаборозвинутим країнам у відповідь на добровільне відкриття національних економік і моне­тарну політику, вільне плавання валют. Проте, реалізація цих принципів відповідає інтересам, на­самперед, розвинутих країн. З метою уникнення цих анта­гоністичних суперечностей лауреат Нобелівської премії професор Д. Стігліц пропонував більш розумні принципи поступового винесення елементів неоліберальної концепції через поєднання ринку і координуючих дій міжнародних інститутів.

У наш час спостерігається діалектичне поєднання гло­балізації світового господарства й одночасне посилення впливу регіонального чинника на світову економіку і полі­тику. Глобалізація і регіоналізація —взаємопов’язані процеси. Створення ЄС, як структурної форми прямої взаємодії ад­міністративних утворень європейських держав, поява но­вих інститутів співробітництва прикордонних територій є лише окремими прикладами підвищення ролі міжрегіональ­них зв'язків у світових політико-економічних процесах кінця XX і початку XXI ст.

Чинник регіоналізації впливає на хід економічних про­цесів не лише на світовому, але й на національному і кор­поративному рівнях. Функціонування глобальних компа­ній, їх ефективність прямо залежать від надійності і міц­ності зв'язків з економічними та політичними інститутами в регіонах базування. Особисті контакти з покупцями, постачальниками, органами регіональної влади все біль­шою мірою визначають головний момент успіху, насампе­ред, швидкість безперервного вдосконалення роботи й онов­лення підприємства.

Сьогодні існує ряд прикладів вищої форми інте­грації — між групами регіонально інтегрованих економік — Північною і Південною Америкою або Західною Європою і Східною Азією. Це і є локомотивом сучасної глобалізації. І прикладом цьому може служити єврореґіоналізація.

Глобалізація, формування міцних культурно-політич­них регіональних просторів не зменшують ваги національ­них ідентичностей, а надто їхнього впливу на міжнародні відносини. Відтак проблема з'ясування ідеологічно-політич­ного підґрунтя націй, яким вони керуються, здійснюючи свої внутрішні та зовнішні функції, не втратила актуаль­ності. Всебічне вивчення цих підвалин — передумова для належного відображення дійсності та розв'язання теоретич­них і практичних проблем міжнародних відносин.

В розв'язанні тих чи ін­ших суперечностей потрібно задіяти міжнародний менедж­мент як міжна­родне співробітництво, яке дозволяє підтримувати і зміню­вати мирні взаємовідносини у нашому глобальному світі, створювати систему міжнародної економічної безпеки, ми­ру на землі через міжнародні багатосторонні організації.

У глобальній економічній системі не залишилось можли­востей для стихійних ринкових відносин між державами. Питання полягає в тому, як у глобально функціонуючому світовому виробничо-господарському механізмі зберігати державну національну економіку; як впливатиме на еконо­міку, зокрема нашої держави, сформований на Заході вели­чезний європейський ринок, об'єднання ринків Азії, Аме­рики, Близького Сходу.

У кінці XX і на початку XXI ст. виразно вимальовуєть­ся декілька рівнів глобалізацій — Європа, Північна Аме­рика, Південно-Східна Азія, Південна частина Латинської Америки, Південна Африка. У цьому плані виникає питання: чи суперечить розквіт регіоналізму тенденціям глобалізації економіки? Отож, якщо розумі­ти глобалізацію як формування світової капіталістичної си­стеми, яка охоплює всі регіони і країни, змітаючи штучні бар'єри, але не ліквідуючи місцеві відмінності, то розквіт регіоналізму не суперечить глобалізації.

Глобальне середовище — оточення, зовнішня система компонентів, яка діє на елементи світової системи ззовні. Світова система розглядається як система більш високого порядку, в яку входять елементи систем більш низького рівня, такі як континенти, країни, регіони. Глобальні фактори є причинами глобальних процесів, які формують глобальне середовище.

Оцінка глобального середовища, глобальних факторів відбувається за трьома складовими: оцінка наявності та зна­чущості фактора; оцінка динаміки й змін фактора; оцінка ризику.

Глобальне середовище обумовлене глобальними проце­сами, які відбуваються у світі. Глобальні процеси — зако­номірні, послідовні зміни, розвиток світової системи, пе­рехід від інтернаціоналізації до глобалізації. Глобальні процеси людство поділяє на позитивні та негативні. Нега­тивні прояви, з позиції людства, називають глобальними проблемами. Є низка глобальних процесів, які негативно впливають на все людство.

Відносно молодим напрямом сучасної науки про між­народні відносини є глобалістика — сучасна, самостійна галузь науки про загальні, планетарні проблеми нинішнього й май­бутнього розвитку людської цивілізації та глобалізації, її політичну, економічну й соціальну організацію як єдине цілі.

Термін "глобалізація" використовується у подвійному значенні. Насам­перед, мова йде про виникнення єдиної світової економіки, єдиного світового ринку товарів, капіталу і послуг і яко­юсь, поки що незначною, мірою — світового ринку робочої сили. Глобалізація такого роду у сфері економіки, культу­ри або навколишнього середовища визначається зростаю­чим рівнем незалежності держав і народів. Це — природ­ний, якоюсь мірою аполітичний процес. Він розвивається незалежно від існуючих національних кордонів, які певною мірою втратили свою попередню функцію загороджувальних бар'єрів у сфері економіки, фінансів і комунікацій, особли­во після розпаду світової соціалістичної системи. Цей про­цес — результат досягнення більшістю розвинутих держав світу відповідних рівнів економіки і соціального розвитку, розширення і прискорення комунікацій і фактичного злит­тя національних ринків в єдиний світовий ринок.

Серед причин глобалізації, утвердження глобальної економіки виділяються:

1. Науково-технічний прогрес. При­скорення та здешевлення транспортування і засобів кому­нікації призвели до ско­рочення певної умовної відстані (відстані, вираженої в оди­ницях часу, необхідних на її подолання, або ж у собівартості транспортування) між різними географічними об'єктами. Крім цього, розвиток і вдосконалення засобів зв'язку дали змогу піднести міжнародний бізнес на новий рівень.

2. Розширення сфери діяльності міжнародних органі­зацій і лібералізація зовнішньої торгівлі.

3. Транснаціоналізація компаній. є однією з визначальних причин глобалізації, оскільки дає змогу компаніям, з одно­го боку, отримувати додаткові надприбутки, сприяючи тим самим концентрації капіталу і монополізації відповідних галузей, а з іншого — обходити певні урядові обмеження, переносячи конфлікти з міждержавного на внутрішньофірмовий рівень.

4. Стандартизація ринків знижує рівень культурних та інших відмінностей між країнами, усуваючи одну з найсуттєвіших перешкод на шляху розвит­ку міжнародного бізнесу. Зокрема, якщо на початку XX ст. ринок споживчих товарів і відповідно структура споживан­ня у різних країнах суттєво відрізнялися, то вже у 50-х ро­ках можна було говорити про існування таких "всесвітніх" торговельних марок, як "Coca-cola", "Marlboro", "Camel" та "Procter & Gamble". У наш час майже повсюдно функціо­нують ресторани швидкого харчування "Мс Donald's", ма­газини побутової електротехніки "Sony", "Phillips", "Pa­nasonic".

5. Глобалізація тіньової економіки. Йдеться не лише про суто кримінальні види діяльності, по­няття "кордонів" для яких у багатьох галузях (наприклад, наркоторгівлі) означає лише певне додаткове ускладнення транспортування і відповідно подорожчання товару, але й про цілком легальну торгівлю, яка при наявності торго­вельних обмежень перетворюється на контрабанду. За під­рахунками експертів Інтерполу, загальний оборот тіньової економіки в світі становить декілька трильйонів доларів. Тому для протистояння цим зловживанням зусиль окре­мих держав стає замало, а отже, необхідно, з одного боку, створювати наддержавні структури, а з іншого — впоряд­ковувати стихійні глобалізаційні процеси і спрямовувати їх у цивілізоване русло.

Сьогодні у розробці нових концепцій розвитку глобаль­ної економіки беруть участь різні міжурядові та неурядові організації. Вивчення глобальних процесів економічного, демографічного, екологічного характеру призвело до усві­домлення необхідності розробки моделей світової економі­ки як єдиної системи. Учені різних країн розробили більше десяти моделей глобальної економіки, які пропонують ва­ріанти вирішення світових проблем. Найбільш відомими серед них є модель Римського клубу "Перебудова світового порядку", підготовлена Я. Тінбергом, а також розробки Б. Гаврилишина, І. Медоуза, Д. Форрестера та ін. Переваж­на більшість проектів гармонізації глобальної економіки ґрунтуються на моделі, яка передба­чає федеративний розвиток. Управління світовим поряд­ком покладається на світовий уряд, якому доручається за­безпечення добробуту й безпеки всього населення планети. Водночас зберігаються й національні уряди, роль яких, що­правда, зводиться до мінімуму. Світовий уряд повинен ви­конувати всі основні функції, серед яких створення систе­ми безпеки, загальної світової валюти, законів, які забез­печать належну охорону довкілля планети, управління світовими ресурсами, а також довгострокової політичної стратегії.

Нині ситуація складається таким чином, що торгівля концентрується навколо трьох епіцентрів, одним з яких є Європейський Союз, другим — США, а третім — Японія. Подальша еволюція глобалізації великою мірою зале­жить від інтеграції цих епіцентрів, які в сукупності створюють більше половини світового гло­бального продукту. Але повна інтеграція не відбуватиметь­ся доти, доки не буде принципово перебудована міжнарод­на валютна система. Логіка, яка призвела до створення спільної валюти ЄС, і тут має своє застосування.

Підсумовуючи, треба зазначити, що глобалізація виступає як складний економічний процес, покликаний підвищити ефективність господарювання. Ідеальний глобальний ри­нок — це багато ринків, які функціонують у повній взаєм­ній гармонії в різних місцях планети подібно до того, як ідеальною демократією є її повсюдне панування в усіх краї­нах.