36. Механізми інтерналізації зовнішніх ефектів: податок Пігу та коригуючи субсидії, їх переваги та недоліки.
Основні засоби коригування позитивних зовнішніх ефектів:
1. Державні субсидії фірмам, які виробляють товари, споживання або виробництво яких створюють позитивні зовнішні ефекти.
2. Податкові пільги споживачам товарів, що породжують позитивні зовнішні ефекти. У деяких країнах витрати на освіту, певні медичні послуги тощо виключаються із сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню.
3. Прямі державні або приватні трансферти на споживання товарів, що створюють позитивні зовнішні ефекти. Держава, наприклад, може надавати адресну грошову допомогу на здобуття освіти.
4. Соціальна реклама, що має на меті заохочення населення до споживання певних благ, які забезпечують позитивні ефекти переливу.
5. Виробництво на підприємствах державного сектора економіки певних товарів, що забезпечують значні позитивні зовнішні ефекти.
Засобами коригування негативних зовнішніх ефектів є такі:
1. Заборона або обмеження виробництва, збуту і споживання певних товарів, що створюють негативні зовнішні ефекти.
2. Потоварні податки та акцизи на товари, виробництво або споживання яких породжує негативні зовнішні ефекти (алкогольні та тютюнові вироби, бензин тощо).
З. Соціальна антиреклама, заклики та акції таких організацій як „Гринпіс”, ВОЗ, „Лікарі світу за здоровий спосіб життя” тощо.
4. Податок Пігу, запропонований та обґрунтований англійським економістом Артуром Сесилем Пігу. Він встановлюється на кожну одиницю продукту, вироблювану підприємством, яке створює негативний зовнішній ефект, в розмірі, що повністю компенсує граничні зовнішні витрати.
5. Ринок прав на негативні зовнішні ефекти, передовсім – на забруднення навколишнього середовища. Загальний припустимий обсяг забруднень встановлює держава, виробники мають купувати ліцензію на певний обсяг забруднень. Це змушує їх зменшувати негативний ефект: скорочувати обсяг випуску або удосконалювати технології, використовувати сучасні очисні споруди тощо.
6. Двосторонні домовленості про компенсацію негативних зовнішніх ефектів між суб’єктами господарювання без втручання держави, тобто на ринкових засадах.
Теоретичними методами інтерналізації негативних зовнішніх ефектів є податок Пігу та субсидія Пігу, ідея яких полягає у доведенні приватних граничних витрат до рівня суспільних.
37. Головні припущення теорії поведінки споживача. Економічний зміст корисності благ.
Раціональна поведінка споживача полягає у тому, що споживач завжди намагається максимізувати задоволення свої потреб або максимізувати корисність від споживання куплених товарів і послуг у певному їх сполученні.
Корисність (utility) – здатність товару або послуги задовольнити певну потребу споживача. Це те задоволення, яке отримують споживачі від споживання даного товару або певного набору товарів і послуг.
Сукупна корисність (total utility – TU) – загальна корисність, отримана споживачем від усіх спожитих одиниць даного блага або від усього спожитого набору товарів або послуг.
Гранична корисність (marginal utility – MU) – це додаткова корисність, що отримується від споживання ще однієї додаткової (тобто кожної наступної) одиниці блага за інших рівних умов.
Функція сукупної корисності показує залежність максимально можливого рівня корисності від споживання певної кількості одиниць (часток) даного блага (або певного набору товарів).
перший закон Госсена: із збільшенням кількості блага, що споживається, загальна корисність від споживання зростає у все меншій пропорції, а гранична корисність кожної додаткової одиниці блага окрім першої – скорочується.
а) сукупна корисність зростає до тих пір, доки гранична корисність має додатне значення;
б) максимум сукупної корисності досягається тоді, коли гранична корисність дорівнює нулю;
в) при відємних значеннях граничної корисності сукупнв корисність зменшується, а благо перетворюється на анти-благо.
Це означає, що у разі максимізації сукупної корисності потреба у даному товарі повністю задоволена. Подальше збільшення споживання веде до скорочення сукупної корисності і, відповідно, не має сенсу (рис. 4.2.1 і 4.2.2).
Споживчий вибір (consumer choice) являє собою вибір такої комбінації із двох або більшої кількості благ, яка принесе максимально можливу сукупну корисність від їх споживання.