Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1 - 124.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

22. Закон грошового обігу та його зміст. Сталість грошей та механізми її забезпечення.

Закон вартості і форма його прояву у сфері обігу (закон грошового обігу) характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу, К. Маркс вивів закон грошового обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на кількість обертів однойменних одиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їхніх цін і швидкістю обігу грошей.

Таким чином, закон, що визначає кількість грошей в обігу (кг), набуває такого виг ляду: КГ = ∑СЦ-К+П-В/ О, де

∑СЦ — сума цін товарів і послуг, які реалізуються в певний період;

К — сума цін товарів і послуг, які продані в кредит (∑K );

П — сума платежів за борговими зобов’язаннями (∑П );

В — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів (∑B );

О — середня кількість обігів грошової одиниці.

Отже, суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу кожної економічної системи на певний період повинна бути та необхідна сума грошей (Мн), яка потрібна всім активним суб’єктам господарювання для оплати товарів і послуг за поточними цінами.

Сталість грошей - постійність купівельної спроможності грошових знаків протягом відносно тривалого часу. Є важливою якісною характеристикою грошей, яка забезпечує їх нормальний обіг та виконання інших функцій. Сталість грошей забезпечується збалансованістю економіки, високими ефективністю та динамізмом розвитку виробництва. Протилежністю сталості є знецінення грошей, яке зумовлюється інфляцією. Підтекст вартості грошей полягає в наступному: головною «опорою» паперових грошей є спроможність держави зберігати відносну стабільність вартості грошей. Це припускає, по-перше, відповідну фіскальну політику; по-друге, розумний контроль або регулювання грошової пропозиції. Під-ва і домогосподарства приймають в обмін на товари і послуги паперові гроші доти, поки ті, будучи, у свою чергу, витрачені, приносять приблизно рівну кількість товарів і послуг.

23. Механізми поповнення маси грошей та їхній обіг.

До методів поповнення грошової маси в обігу належить емісія, тобто випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", НБУ є емісійним центром, і він має монопольне право на випуск грошей в обіг. Іншим каналом поповнення маси грошей в обігу є система обслуговування бюджетного боргу, що ґрунтується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов'язань. НБУ здійснює також емісію грошей у випадку купівлі іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит. Комерційні банки як безпосередні суб'єкти емісійного процесу утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Коли банки надають позику, то грошова маса зростає, і навпаки. Такий ефект емісії грошей має місце, якщо комерційні банки купують на фондовому ринку цінні папери. У такому випадку державні зобов'язання перетворюються на платіжні засоби. Додаткова емісія можлива також через придбання комерційними банками іноземної валюти. Банк може видавати нові позики й утворювати тим самим додаткові гроші лише тоді, коли він має вільні резерви, тобто встановлену законом мінімальну суму, яку він зобов'язує зберігати. Обов'язкові резерви — частка банківських депозитів, яка, згідно з чинним законодавством, встановлена нормативними актами, має зберігатися у формі касової готівки КБ і його депозитів у ЦБ (НБУ). Норми обов'язкового резервування в Україні встановлює НБУ. Зв'язок між банківськими резервами і масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора. Грошовий мультиплікатор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця наднормативних резервів величини МЯ. Щоб визначити максимальну суму нових грошей АМ, які можуть бути утворені банківською системою, потрібно на основі даної суми наднормативних резервів (Е) помножити цю суму на коефіцієнт експансії т, внаслідок чого отримаємо формулу, яка визначає ефект кредитного мультиплікатора.