4. Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України

Корінне оновлення освіти стало можливим з прийняттям “Акту про державну незалежність” України (1991 рік). У грудні 1992 року відбувся Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Поряд з обговоренням поточних проблем і ускладнень освітянського життя з’їзд розглянув концепцію “Освіта (Україна ХХІ століття)”. Концепція перетворилася на державну національну програму “Освіта (Україна XXI століття)”, яка в листопаді 1993 року прийнята Кабінетом Міністрів і підписана Президентом України. Програма розрахована на розбудову української освіти до 2000 року і в перспективі - на початок XXI століття.

У програмі визначені стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі:

• відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості;

• виведення освіти України на рівень освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структур­них, організаційних засад Передбачається створення на рівно­правній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибо­ка демократизація традиційних навчаль­но-виховних закладів.

Визначені також пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти.

Основними принципами освіти в Україні визначається:

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духов­них цінностей;

• організаційний зв’язок з освітою та національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігій­них, організацій;

• науковий, світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом;

• взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• безперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Реформування відбувається у кожній з ланок системи освіти. В Україні встановлюється така структура освіти:

• дошкільна освіта, що здійснюється у сім’ї та дошкільних закладах освіти;

• загальна середня освіта, що здійснюється в середній загальноос­вітній школі трьох ступенів:

1) початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту;

2) основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту;

3) старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Для розвитку здібностей, обдарованих і талановитих дітей створюються профільні класи (з проблемним вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.

• позашкільна освіта;

• професійно-технічна освіта;

• вища освіта, що здійснюється у вищих закладах освіти, до яких встановлено чотири рівні акредитації і відповідні їм освітньо-кваліфі­каційні рівні:

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст;

- магістр.

Вони надають базову вищу освіту і повну вищу освіту;

• післядипломна освіта, яка забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії;

• аспірантура, докторантура;

• самоосвіта.

Таким чином, прийняттям Закону України “Про освіту” (1991 року) та Закону України “Про внесення змін і доповнень до закону УРСР “Про освіту” (1996 року) в Україні створені умови для відродження і розвитку національної культури і освіти:

1. сформовано новий зміст освіти, орієнтований на національну культуру, історію, традицію та впроваджено державну україн­ську мову;

2. закладено правові основи для демократизації, багатоуклад­ності освіти.