- •Лекція 10: школа і педагогічна думка другої половини хх століття план
- •1. Основні напрямки реформування зарубіжної школи в другій половині XX століття
- •Введення в зміст навчання інтегративних курсів
- •Запровадження диференціації навчання
- •4. Удосконалення трудової підготовки і професійної орієнтації
- •5. Гуманізація виховання, використання нових форм організації самоуправління: рада учнів, шкільні ради
- •2. Школа України після Другої Світової війни
- •3. Педагогічна спадщина видатного українського педагога в.О.Сухомлинського
- •4. Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України
4. Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України
Корінне оновлення освіти стало можливим з прийняттям “Акту про державну незалежність” України (1991 рік). У грудні 1992 року відбувся Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Поряд з обговоренням поточних проблем і ускладнень освітянського життя з’їзд розглянув концепцію “Освіта (Україна ХХІ століття)”. Концепція перетворилася на державну національну програму “Освіта (Україна XXI століття)”, яка в листопаді 1993 року прийнята Кабінетом Міністрів і підписана Президентом України. Програма розрахована на розбудову української освіти до 2000 року і в перспективі - на початок XXI століття.
У програмі визначені стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі:
відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості;
виведення освіти України на рівень освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад Передбачається створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибока демократизація традиційних навчально-виховних закладів.
Визначені також пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти.
Основними принципами освіти в Україні визначається:
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
організаційний зв’язок з освітою та національною історією, культурою, традиціями;
незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних, організацій;
науковий, світський характер освіти;
інтеграція з наукою і виробництвом;
взаємозв'язок з освітою інших країн;
гнучкість і прогностичність системи освіти;
єдність і наступність системи освіти;
безперервність і різноманітність освіти;
поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Реформування відбувається у кожній з ланок системи освіти. В Україні встановлюється така структура освіти:
дошкільна освіта, що здійснюється у сім’ї та дошкільних закладах освіти;
загальна середня освіта, що здійснюється в середній загальноосвітній школі трьох ступенів:
1) початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту;
2) основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту;
3) старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.
Для розвитку здібностей, обдарованих і талановитих дітей створюються профільні класи (з проблемним вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.
позашкільна освіта;
професійно-технічна освіта;
вища освіта, що здійснюється у вищих закладах освіти, до яких встановлено чотири рівні акредитації і відповідні їм освітньо-кваліфікаційні рівні:
- молодший спеціаліст;
- бакалавр;
- спеціаліст;
- магістр.
Вони надають базову вищу освіту і повну вищу освіту;
післядипломна освіта, яка забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії;
аспірантура, докторантура;
самоосвіта.
Таким чином, прийняттям Закону України “Про освіту” (1991 року) та Закону України “Про внесення змін і доповнень до закону УРСР “Про освіту” (1996 року) в Україні створені умови для відродження і розвитку національної культури і освіти:
сформовано новий зміст освіти, орієнтований на національну культуру, історію, традицію та впроваджено державну українську мову;
закладено правові основи для демократизації, багатоукладності освіти.
