- •Педагогіка
- •7. Методи дослідження особистості учня та ласного колективу, їх використання в педагогічній роботі.
- •9. Методи навчання, їх класифікація. Роль словесних методів у викладанні дисциплін за фахом.
- •11. Державна тактика в галузі підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів на сучасному етапі: мета, завдання, основні напрями.
- •12. Організаційно-педагогічна робота класного керівника. Умови підвищення ефективності виховної роботи класного керівника.
- •16. Формування у школярів інтересу до навчання.
- •17. Учнівський колектив і його вплив на особистість. А. С. Макаренко, в. О. Сухомлинський про значення колективу у формуванні особистості. Сучасні підходи до оцінки виховної ролі колективу.
- •22. Освітня, виховна та розвивальна функції навчання. Особливості їх реалізації в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •23. Нестандартні уроки. Специфіка їх використання в процесі викладання гуманітарних дисциплін (за фахом).
- •24. Педагогіка як наука про освіту та виховання. Функції та категорії педагогіки. Система педагогічних наук.
- •25. Організація та проведення педагогічних досліджень. Типи педагогічних досліджень. Етапи та методи педагогічних досліджень.
- •28. Загальне уявлення про педагогіку як науку. Освіта як педагогічний процес. Категоріальний апарат педагогіки.
- •29. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Умови та фактори розвитку особистості. Соціалізація в системі сучасного виховання.
- •30. Сутність і структура процесу навчання. Закономірності і принципи навчання. Класифікація закономірностей навчання.
- •34. Форми організації виховного процесу. Основні компоненти класної години. Методика організації та проведення класної години.
- •39. Поняття про метод і прийом навчання
- •IV група методів
- •IV група
- •40. Поняття засобів навчання та їх класифікація
- •44. Дидактичні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку. Аналіз уроку.
- •46. Класифікація нестандартних уроків.
- •47.Поняття про контроль навчання, його функції та види.
- •48. Критерії оцінювання знань учнів
- •49. Дидактичні тести, їх види. Форми тестових завдань. Етапи створення дидактичного тесту.
- •50. Сім’я як важливий інститут виховання особистості. Форми співробітництва школи і сім’ї у вихованні дітей.
- •Психологія
- •2 Напрямки формування педагогічних здібностей:
- •14. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •15. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі учитель – учень в межах 12 бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •16. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •17. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку.
- •18. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі.
- •19. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників.
- •20. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п. Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра.
- •28. Соціальна психологія : предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах.
- •32. Методика застосування народної педагогіки.
- •33. Робота вчителя-словесника.
- •38. Охарактеризуйте діяльність вчителя предметника сучасної зош, виділивши при цьому структурні компоненти його педагогічної майстерності
- •39. Предмет психології. Провідні галузі психологічної науки. Зв'язок психології з іншими науками.
- •40. Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності.
- •41. Особистість. Теорії особистості. Структура я. Самооцінка. Рівень домагань.
- •1 Рис. 2. Співвідношення обсягів понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”
- •42. Увага, теорії уваги, Види уваги, Функції та властивості уваги.
- •43. Чуттєвий ступінь пізнання. Відчуття та йогов иди. Закономірність відчуттів.
- •44. Поняття про сприймання.
- •46. Характеристика процесів пам'яті
- •48. Уява, види уяви, функції, механізм утворення образів.
- •49. Мова та мовлення. Види мовлення. Функції мовлення.
- •1. Створення навчальної ситуації.
- •2. Власне контроль і оцінка використання способу дії.
- •3. Рефлексія.
17. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку.
Обдарованість - це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні властивості головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності вчасно виявлені й розвинуті. Тому професійна спрямованість, професійний відбір і професійна освіта мають відповідати здібностям і схильностям людини.
Обдарованість може виявлятися в різних видах діяльності та в різні періоди розвитку людини. її не можна визначити за одним якимось критерієм, оскільки вона виявляється в сукупності взаємопов'язаних якостей. Так, для обдарованих дітей характерними є рання мова, великий словниковий запас, допитливість, енергійність, кмітливість, самостійність. Обдаровані діти мають відмінну пам'ять, яка базується на ранній мові та абстрактному мисленні. Вони здатні систематизувати інформацію, вміють користуватися накопиченими знаннями та із задоволенням виконують складні завдання, проявляючи високу концентрацію уваги, наполегливість. Розрізняють загальну обдарованість - здатність людини швидко досягати успіхів у багатьох видах праці та мистецтва (наприклад, відомий російський письменник і лікар М. Булгаков; російський композитор і вчений-хімік О.П. Бородін), і спеціальну обдарованість, яка проявляється в одному з видів діяльності (технічній, математичній, музичній, художній тощо). Високий ступінь спеціальної обдарованості називається талантом.
Здібності людини -це сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання однієї або кількох видів діяльності. Розрізняють фізичні й розумові здібності. Фізичні здібності значною мірою залежать від особливостей будови тіла, його природних даних. Зрозуміло, що людина високого зросту досягне більших успіхів у баскетболі чи волейболі, ніж у гімнастиці. Слід зауважити, що успіхи в спортивній діяльності залежать не тільки від природних даних, а й від наполегливих тренувань, загального розумового розвитку. В житті кожної людини провідне місце займають розумові здібності.
У результаті численних досліджень доведено, що здібності людини зумовлені однаково як спадковістю, так і вихованням. Індивідуальні особливості в будові й функціональних можливостях головного мозку і сенсорних систем успадковуються й зумовлюють ті їхні властивості, які є необхідною передумовою для розвитку здібностей та людини.
Розвиток творчих здібностей особистості — це насамперед врахування на змістовому і процесуальному рівнях сутності творчого процесу.
Процес створення нового — це конструювання із елементів старого. Щоб нове якісно відрізнялось від старого, у ньому має бути дещо більше, ніж сума відомих структурних компонентів. За конструювання людський мозок береться тоді, коли між наявними в пам'яті елементами знань існує розрив, суперечність. Щоб їх подолати, потрібно зв'язати воєдино розрізнені уламки людського досвіду, шляхом проб і помилок (чи іншим методом) заповнити прогалини.
