6. Системотехніка як науковий напрямок описує:

а) правила поведінки інженера, що конструює складні системи;

б) поняття «системна технологія»;

в) систему знань інженера в галузі об'єктів комп'ютеризації;

г) методи системного аналізу інженерних систем;

д) абстрактні інженерні моделі реальних систем.

7. Системний аналіз – це:

а) методологія дослідження таких властивостей та відношень в об'єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об'єктів у вигляді цілеспрямованих систем;

б) технологія конструювання складних систем з урахуванням їх призначення та мети функціонування;

в) методологія представлення великих об'єктів у вигляді важко зрозумілих ціле­спрямованих систем;

г) методика розрахунку параметрів об'єктів, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об'єктів у вигляді ціле­спрямованих систем;

д) методологія виявлення цілеспрямованих систем та дослідження таких власти­востей та відношень в об'єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються.

8. Здійснюючи позитивну селекцію:

а) система за рахунок призначення збільшує кількість внутрішніх зв'язків, під­вищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функ­ціонування;

б) система видаляє всі вибухонебезпечні джерела, долаючи внутрішній антагонізм організації, підвищує її однорідність, порядок в ній, систематизацію, струк­турну стійкість;

в) навколишнє середовище збільшує кількість внутрішніх зв'язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

г) система за рахунок зовнішнього середовища збільшує кількість внутрішніх зв'язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

д) система переходить в стан динамічної рівноваги з зовнішнім середовищем.

9. Потреба в са виникає в тому випадку, коли виникають наступні ситуації:

а) створюються великі системи;

б) існують варіанти розв'язання проблеми або досягнення взаємно пов'язаного комплексу цілей, які важко порівняти;

в) розв'язується проблема, що періодично виникає, за допомогою СА вона формулюється, визначається, що і про що потрібно взнати, і хто повинен знати;

г) розв'язання проблеми вимагає великої кількості однорідного ресурсу;

д) розв’язання проблеми передбачає координацію цілей з особами, що приймають рішення;

є) існує багато варіантів розв'язання проблеми або досягнення взаємно пов'язаного комплексу цілей, які порівнюються між собою за допомогою одного критерію;

є) розв’язання проблеми передбачає координацію цілей з множиною засобів їхньо­го досягнення;

ж) коли важливі рішення повинні прийматися в умовах детермінованості та (або) на достатньо віддалену перспективу.

10. Системний аналіз відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

а) враховує принципову величину об'єкта, що досліджується;

б) бере до уваги розгалужені та стійкі взаємні зв’язки між елементами оточення;

в) враховує неможливість спостереження всіх властивостей об'єкта та оточу­ючого середовища;

г) ґрунтуючись на відомих властивостях складних систем дозволяє виявити нові конкретні властивості та взаємні зв'язки конкретного об'єкта дослідження;

д) на відміну від інших методів, в яких точно визначені об'єкти, включає як один з важливих етапів визначення об'єкта, його знаходження чи конструювання;

е) реальні явища, їх властивості та зв'язки з оточенням переводяться далі в якісні описання взаємодій;

є) орієнтується на розв’язання «правильно сформульованих» задач, а не на створен­ня правильної постановки задачі та вибір відповідних методів для її розв’язання;

ж) основне в СА – знайти шлях, яким можна перетворити просту проблему в складну, яким чином не лише просту до розв’язання, але й для розуміння проб­лему перетворити в послідовність складних задач, для яких необхідно розроби­ти методи їх розв’язання;

з) СА завжди абстрактний – завжди має справу з формально чітко поставле­ною проблемою, математичною моделлю дослідження, є продуктивним завжди.