15. Держ. Освітн. Стандарт, базовий навч. План., навч. Програми та підручники.

Чітке, конкретне планування навчально-виховної ро­боти школи — важлива умова її успішної діяльності. Во­но забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педагогічного та учнівського колективів, раціонального використання ча­су та інших можливостей і резервів.

Розрізняють перспективне, річне й поточне плануван­ня діяльності школи. В усіх видах планування враховують зовнішню і внутрішню інформацію. До зовнішньої на­лежать вказівки державних і відомчих органів щодо зав­дань сучасної школи, про зміст навчання і виховання під­ростаючого покоління. Внутрішня інформація містить необхідні відомості про попередню діяльність школи, до­сягнення, недоліки і труднощі в роботі педагогічного ко­лективу та ін.

Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися науковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності й оптимальності заходів, які можна виконати і які б забезпе­чили рівномірний ритм роботи школи протягом року; соціальної детермінації, що передбачає формування в уч­нів потрібних суспільству моральних, правових, естетич­них та інших якостей.

Перспективне планування. Важливо мати перспективний план розвитку школи, який би охоплював: аналіз роботи школи за попередній період; визначення важливих завдань на новий період; зміни контингенту учнів і класів-комплектів; організацій­но-педагогічні проблеми розвитку школи; головні напря­ми вдосконалення навчально-виховної роботи; роботу з пе­дагогічними кадрами; адміністративно-господарську діяль­ність і зміцнення матеріально-технічної бази.

Воно забезпечує цілеспрямовану діяльність керівниц­тва школи та педагогічного колективу, допомагає раціо­нально розподілити сили, уникнути повторення в річних планах тих самих заходів. Його структура може бути до­вільною.

Річне планування. Дає можливість поєднувати перспективні завдання з конкретними завданнями на кожний семестр, на кожен місяць навчального року.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

Вступ. Аналіз виконання плану за минулий нав­чальний рік. Головні завдання і проблеми, над вирішен­ням яких працюють педагогічний і учнівський колекти­ви.

Забезпечення прав особистості на освіту. Оператив­ний облік дітей шкільного віку. Охоплення їх навчанням. Охоплення навчанням випускників основної середньої школи. Виявлення і влаштування дітей з психофізични­ми вадами, робота педагогічного колективу щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, допомога відстаючим. Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою, Загальношкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педагогічними кадрами. Організація роботи методичних об'єднань, психолого-педагогічних семінарів. Ста­жування молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв'язки з райметодкабінетом. Організація проведення від­критих уроків. Проведення конференцій і педчитань.

Керівництво педагогічним процесом. Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року. Ком­плектування класів, призначення класних керівників, ви­хователів груп подовженого дня, керівників гуртків, заві­дувачів кабінетами. Розподіл педагогічного навантаження, складання розкладу уроків, факультативних і гурткових занять, графіків навчальних екскурсій, контрольних ро­біт. Організація планування навчально-виховної роботи школи.

Організація підвищення якості виховного процесу. Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім'ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів. Соціально-економічна діяльність школи. Зміцнення й раціональне використання навчально-матеріальної бази, заходи з дотримання техніки безпеки, санітарії, гі­гієни. Заходи з допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання. Заходи з професійної орієнтації. Спільна робота школи та позашкільних установ щодо організації дозвілля учнів. Трудове навчання і виховання.

7. Демократизація та координація внутрішкільного контролю. Контроль за станом навчально-матеріальної бази. Контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів, за рівнем їх вихованості. Контроль за станом планувальної та облікової документації.

Поточне планування

Воно визначає програму діяльності окремих підрозді­лів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року. Передбачає складання: 1) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій; 2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівни­ків, вихователів груп подовженого дня; 3) планів роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи; 4) плану роботи шкільної бібліо­теки; 5) плану роботи батьківського комітету; 6) плану-календаря навчально-виховного процесу, в якому зазнача­ються загальношкільні заходи. Календарне планування навчального матеріалу.

Здійснюється безпосередньо в програмах. На основі ка­лендарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

Поурочний план є робочим документом учителя і мо­же бути складений у вигляді конспекту, тез, таблиці то­що. Плани роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня.

Ефективність керівництва школою значною мірою зале­жить від чіткого і правильного ведення шкільної до­кументації, своєчасної та оперативної обробки отриманої інформації, дотримання принципу доступності й зіставлен­ня облікових даних. У шкільній документації відобража­ють кількісну та якісну характеристики навчально-вихов­ної роботи.

16. Осн. Ф-ми метод роботи в школі. Значення метод роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя суч. школи.

Якість навчально-виховного процесу школи, його ре­зультати певною мірою залежать від учителя, його тео­ретичної підготовки, педагогічної та методичної майстер­ності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахо­вого рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогіч­ного колективу педагогічними знахідками, дає змогу мо­лодим учителям вчитися педагогічної майстерності у стар­ших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в пе­дагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

У процесі методичної роботи здійснюються підвищен­ня наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впроваджен­ня у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засоба­ми навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Методична робота в сучасній школі передбачає такі на­прями:

1. поглиблення філософсько-педагогічних знань, спря­мованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та методики нав­чання і виховання, психології, етики, естетики, поглиб­лення науково-теоретичної підготовки з предмета і мето­дики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;

2. вивчення діалектики і принципів розвитку українсь­кої національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вив­чення теорії та досягнень науки з питань викладання пред­метів, володіння сучасними науковими методами; глибо­ке вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позиції формування національної школи;

3. освоєння методики викладання додаткових предме­тів; випереджувальний розгляд питань методики вивчен­ня складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4. освоєння і практичне застосування теоретичних по­ложень загальної дидактики, методики та принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;

5. систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчаль­но-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних держав­них нормативних документів;

6. упровадження досягнень етнопедагогіки, психоло­гії та окремих методик І передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльно­сті педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

Основні форми методичної роботи в школі

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах.

Індивідуальна форма

Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює сис­тематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкіль­них, міжшкільних та районних методичних об'єднань, се­мінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчаль­но-виховної роботи; проведення експериментальних до­сліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телеба­ченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і по­слідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; індивідуальний ха­рактер самоосвіти як найбільш гнучкої форми набуття пе­дагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передо­вого педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої ро­боти на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, під­готовка виступу, написання реферату, підготовка допові­ді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні за­клади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Його мета — набуття практичних умінь і навичок педагогічної діяльно­сті. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник закладу освіти призначає для моло­дого вчителя наставника з числа кращих учителів відпо­відного фаху. Наставник надає стажисту допомогу в пла­нуванні навчально-виховної роботи, в розробці поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Колективні форми

Відкриті уроки — одна з колективних форм методич­ної роботи. Їх мета — підвищення майстерності всіх учи­телів. Основні завдання відкритих уроків: упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і ре­зультатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед національного шко­лою.

Взаємовідвідування вчителями уроків — має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж.

Предметні методичні об'єднання вчителів або предмет­ні комісії — центр методичної роботи, вивчення і втілен­ня досягнень теорії та передового досвіду в практику нав­чання конкретних навчальних дисциплін.

Методичні кабінети — створюють у великих основних і середніх школах для надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Вони знайомлять учителів з досяг­неннями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду.

Семінар-практикум — продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що вчителі самостійно оп­рацьовують педагогічну літературу з обговорюваної про­блеми, аналізують власний досвід.

Педагогічні читання — сприяють підвищенню педаго­гічної майстерності вчителів. Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і прово­дяться з актуальної педагогічної тематики. їх можна ор­ганізувати у школі, районі, області, країні.

Науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська) — ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну громадськість озна­йомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розгляда­ють основні питання проблеми, яка виноситься на обгово­рення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи, відвідують і обгово­рюють уроки та виховні заходи у кращих школах.

Діяльність шкіл передового досвіду — спрямована на вивчення та поширення передового педагогічного досвіду. Такі школи безпосередньо демонструють зразки навчаль­но-виховної роботи відвідувачам, організовують розповіді керівників або кращих учителів про систему своєї роботи, забезпечують відвідування та обговорення уроків або ви­ховних заходів зі слухачами, оформляють спеціальні бук­лети з описом передового досвіду та Ін.

Опорні школи — важлива ланка методичної роботи. Вони мають належну навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні результати в навчаль­но-виховній роботі. На базі опорної школи проводять ін­дивідуальні та групові консультації, стажування, науко­во-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

Експериментальний педагогічний майданчик. Відпо­відно до «Положення про експериментальний педагогіч­ний майданчик» (1993) такі майданчики створюють для реалізації педагогічних ініціатив, спрямованих на онов­лення змісту, впровадження принципово нових техноло­гій у практику закладів освіти. Ініціатором створення мо­же бути будь-яка особа чи заклад освіти.

Творчі звіти вчителів — використовують перед атеста­цією педагогічних працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить інших учителів з технологією влас­ного досвіду.

У підвищенні фахового, методичного і психолого-педагогічного рівнів учителя вагому роль відіграють обласні ін­ститути удосконалення вчителів (ОІУВ). Останніми рока­ми в цих установах створено кафедри, що відповідають за підвищення кваліфікації учителів.

Підвищенню фахового рівня педагогічних працівників сприяє також їх систематична атестація, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, яку во­ни обіймають, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педагогічної роботи) їм встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифікаційний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання.