Сховища даних.

Для оброблення та зберігання даних великих обсягів використовуються реляційні БД (наприклад Ассееs). Такі бази складаються із кількох пов'язаних між собою таблиць, дані яких потрібні для побудови запитів. Однак такий спосіб зберігання даних досить складно змінювати користувачеві-непрограмісту, а виконати аналіз існуючої інформації він зовсім не в змозі.

Інформаційні сховища (Data Warehouse, скорочено DW) — перспективніший напрям розвитку засобів аналізу даних і прийняття рішень менеджерами.

Існує два основних методи оброблення даних: опера­ційний та аналітичний.

Операційне оброблення даних потрібне для щоденної підтримки роботи підприємства. Воно здійснюється системами оброблення транзакцій в реальному часі (On-Lіnе Translation Processing, скорочено OLTP). Дані, що обробляються, після проведення розрахунків у подальшому не змінюються.

Аналітичне оброблення даних ґрунтується на розробці загальної стратегії підприємства. Воно провадиться за допомогою систем прийняття рішень (On-Line Analytical Processing, скорочено OLAP).

В інформаційних сховищах дані можуть бути успадкованими (наприклад, із реляційних БД), оперативними та зовнішніми. ЦІ дані можуть мати різні формати; тому спочатку вони за допомогою відповідних програм уніфікуються, після чого переносяться у сховище даних. Кінцевий користувач одержує дані зі сховища або безпосередньо, або за допомогою тематично підібраних інформаційних вітрин.

Модель сховища даних може бути багатовимірною або реляційною. Реляційна модель (ROLAP) ґрунтується на технології багатовимірних БД (MultiDimensional Database, скорочено MDD) і зберігає дані у вигляді сукупності логічно впорядкованих масивів, що значно прискорює швидкість оброблення запитів, але через надмірність вона досить суттєво збільшує ємність файла. Багатовимірна модель сховища даних складається із таблиць-фактів, які, у свою чергу, містять певні дані у вигляді елементів, ієрархій та атрибутів.

Такі фірми, як Informix, Oracle, Sybase, постачають відповідні інструментальні засоби для конструювання сховищ даних, а також інформаційних вітрин.

Цифрові технології.

За допомогою пристроїв, що працюють за цифровою технологією, можна знімати відео, робити фотографії, прослуховувати аудіозаписи у форматі МРЗ. Вони можуть містити карту пам'яті (від 8 Мбайт до 1 Гбайт). Відеозапис зберігається у форматі QuickTime, його мо­жна переглядати на маленькому (розміром 2,5 дюйма) рідкокристалічному екрані пристрою і завантажити в комп'ютер для перегляду або редагування. Завантаження відбувається за допомогою USB-кабелю або USB-з'єднувальної станції. До цифрового фотопристрою додається програмне забезпечення, що дає змогу перетворювати аудіозаписи з лазерного диска на формат МРЗ.

Аудіоплеєр з ємністю пам'яті 384 Мбайт дає можли­вість прослуховувати музичні записи протягом 100 год. Записи мають формат МРЗ та WМА.

Цифровий відеомагнітофон має стереосистему Ні-Fі, вбудований жорсткий диск може зберігати (функція ReplayTV) до 320 хв відеозапису, цифрових фотографій. До нього також може бути доданий модем для копію­вання відеоінформації з мережі Interenet.

У зв'язку з різким збільшенням обсягу інформації, яка зберігається, створено стрічкові накопичувані (стримери) з цифровим стандартом DDS/AIL (Digital Data Storage/Advanced Intelligent Tape — цифрове збе­рігання даних/високотехнологічні інтелектуальні стрічки). В цих пристроях реалізовано високоефективну технологію стиску даних, що дає змогу при збільшенні ємності носія зменшити його зовнішні розміри. Інтегральна мікросхема МІС (memory in cassete), вбудована в стрічку, збільшує швидкість доступу до інформації та обмін даними завдяки використанню ін­дексів і таблиці розміщення файлів. Такі стрічки мо­жуть зберігати до 200 Гбайт нестиснутої інформації та до 500 Гбайт стиснутої, але ведуться розробки пристроїв відповідно на 300 Гбайт і 1,5 Тбайт.