I. Підготовка до сприйняття лекції.

□ Музична пауза. Бесіда за прослуханим.

(Звучить і поступово затихає фрагмент з «Вальсу квітів» П.Чайковського).

—Доброго дня, дорогі друзі. Сьогоднішній урок ми почали з чарівної музики російського композитора П. Чайковського. Чи сподобалася вона вам? Які почуття та образи викликала?

—Згадайте відомий балет П. Чайковського, з якого ви прослухали фрагмент «Вальсу квітів». Який художній твір покладено в основу лібрето {.словесного тексту) цього балету?

□ Розглядання картини. Проблемна ситуація.

—Розглянемо картину німецького художника Філіпа-Отто Рунге «Ранок». Що споріднює її з музикою російського композитора?

—Про що, на вашу думку, йтиметься сьогодні на уроці?

□ Оголошення теми та цільової настанови уроку.

—Сьогодні ми з вами зануримось у «чарівний світ, зітка­ний з туману та ілюзій» — світ романтизму. Чому так гово­рять про романтизм? Чим приваблюють (зачаровують) нас романтичні твори?

Урок про романтизм ми теж назвемо незвичайно: «Таємниця Блакитної квітки». (Учитель звертає увагу учнів на ОСК.) Образ Блакитної квітки — витвір фантазії німецького письменника-романтика Новаліса — є символом роман­тичної мрії та романтизму взагалі. Отже, спробуємо разом розкрити таємницю чарівності цієї квітки. (Учні записують тему уроку.)

□ Робота з епіграфами.

—Виразно прочитайте перший епіграф. Прокоментуйте слова Ж.-Ж. Руссо.

—Виразно прочитайте уривок з вірша поета-романтика Ф. Гельдерліиа. Які відомі вам риси романтичного мисте­цтва увиразнюють подані епіграфи? [Учні записують у зо­шити один епіграф (за власним вибором)].

II. Вивчення нового матеріалу (інтерактивна лекція на основі ОСК).

□ Слово вчителя.

На межі двох сторіч — XVIII та XIX — в літературі, а пізніше і в інших видах мистецтва (музиці, живопису, театрі) зароджується новий художній напрям, який отримує назву романтизм. Чому? Знайдемо відповідь на це запитання.

□ Вибіркове читання підручника.

□ Слово вчителя.

(Учні записують перший пункт плану лекції: Соціально-історичне тло доби романтизму).

Подією, яка визначила соціально-історичне тло доби, стала буржуазна революція у Франції (1789— 1794 рр.), яка луною відгукнулася по всій Європі.

Ідеї французької революції, гасло «Свобода, рівність, братерство» мали велику притягальну силу, закликали народи Європи до боротьби за свої права. У різних країнах Європи широко розгортаються національно-визвольні рухи, посилюєть­ся соціальна боротьба.

□ Бесіда за картиною.

— Подивіться на картину французького романтика Е, Делакруа «Свобода, що веде народ» {«Свобода на барикадах»). Опишіть її. Кого ми бачимо в центрі полотна? Що симво­лізує цей образ? Поясніть сенс назви картини.

□ Слово вчителя.

(Учні записують другий пункт плану: Ідейно-естетичне тло доби).

Основна вимога нової доби — свобода: особистості, нації, підприємницької діяльності, а в мистецтві — свобода твор­чості. У передмові до драми «Кромвель» В. Гюго, що стояв на чолі французького романтизму, зазначить: «Час настав. Вда­римо молотом по теоріях, поетиках, системах. Зіб'ємо ста­ру штукатурку, що приховує фасад мистецтва!»

Мистецтво романтизму протиставило себе просвітницько­му класицизму, який наприкінці XVIII ст. ще утримував свої позиції, і проголосило свободу творчості від будь-яких обме­жень.

Французька революція відокремила нову добу (буржуаз­ну) від доби Просвітництва. На зміну просвітницькій вірі в «царство розуму» і справедливості приходить зневіра й роз­чарування. Революція проголосила свободу особистості, але одночасно породила буржуазний лад, дух користолюбства й егоїзму. Розчарування й одночасно рішуче неприйняття бур­жуазного суспільства стали основною соціально-ідеологічною передумовою романтизму. У свідомості романтиків дедалі більше посилюються настрої повної безнадії і глибокого від­чаю — світової скорботи.

Філософською основою романтизму стає ідеалізм. Роман­тики виходили з того, що духовне (а не матеріальне) є першо­основою світу, його динамічною творчою силою, котра прояв­ляється як у природі, так і в людині.

□ Слово вчителя за ОСК.

(Учні записують третій пункт плану: Основні риси романтизму — і попутно заповнюють ОСК на картках-інформаторах).

Головною рисою романтизму стає цілковите розчарування {світова скорбота) та рішуче неприйняття буржуазної ре­альності з притаманною їй владою грошей — «металу з жовтими очима» (Л. Тік). (Див. «око» в центрі ОСК). Романти­ки уникали зображення реальності, занурюючись у світ своїх мрій (ідеальний світ), або ж зображали її гостро сатирично, за допомогою гротеску, іронії та фантастики. Пригадаємо сутність цих понять.

□ Робота за карткою-інформатором {гротеск, іронія, фантастика).

□ Актуалізація опорних знань.

— Наведіть приклади використання гротеску, іронії та фантастики у відомих вам творах.

□ Слово вчителя.

Особливістю романтичної іронії є те, що вона перестає бути тільки літературним прийомом і перетворюється на сві­тоглядний принцип. «Це насамперед критичний підхід до всього — як у сфері духовній, так і в матеріальному світі. Відмо­ва від усього усталеного, від авторитетів та абсолютних істин, піддання всього сумніву, перевірці, а той запереченню» [10].

Характерним для поетики романтизму є тяжіння до сим­волу й символіки, які допомагали авторам підкреслити го­ловний, духовний зміст. Г. Гейне стверджував, що кожен вірш повинен бути немов тісне віконце в безкінечність.

□ Робота за карткою-інформатором {символ).

□ Евристична бесіда.

Про які образи-символи ви дізналися на сьогоднішньо­му уроці? Сутність яких явищ вони опосередковано виражають?

□ Слово вчителя за ОСК.

Свідомості романтиків притаманне романтичне двосвіття: буденне «тут» (реальний, матеріальний, бездуховний, вульгарний, потворний світ) і романтичне «там» (світ мрії, ідеальний, духовний, прекрасний).

Блакитна квітка (див. ОСК) символізує притаман­ний романтизму культ Краси. Заперечуючи буржуазну сучасність, романтики вбачали джерело ідеального (прекрасного) в різних сферах: у минулому (з'являється інтерес до середньовіччя та історичний роман, батьком якого вважається В. Скотт); у майбутньому чи бажаному (звідси утопічні мотиви, фантастика); у фольклорі, що сприймався як «наївне», «природне» мистецтво на противагу мистецтву культурних класів (рання лірика Г. Гейне); в незайманій природі та екзотиці Сходу, які протиставлялися буржуазній цивілізації; в мистецтві, релігії (звідси містичні мотиви, біблійна образність); у багатстві духовного світу людини, «внутрішній безкінечно­сті» (О. Анікст) особистості. «Ми мріємо про подорож у всесвіт, — писав Новаліс, — але хіба не міститься всесвіт всередині нас?»

Заперечуючи класицизм і просвітницький раціоналізм, їхню холодну розсудливість, романтики створювали культ по­чуттів. (Див. ОСК: червоне серце). Вульгарній і прагматичній дійсності вони протиставляли красу людських стосунків, культ Дружби й Кохання.

□ Вибіркове читання підручника [11].

— Знайдіть у підручнику слова композитора Р. Вагнера, які підтверджують цю думку.

□ Слово вчителя за ОСК.

Зіткнення ідеалу та дійсності, духовного й прекрасного з бездуховним, матеріальним, потворним породжує основний романтичний конфлікт художнього твору. (Учні записують четвертий пункт плану: Романтичний герой).

Література романтизму висунула свого героя, який найча­стіше відбиває авторське ставлення до дійсності. Це незвичайний герой за незвичайних обставин, людина із сильними почуттями, самотня, розчарована, стражденна. Романтичний герой-одинак протистоїть натовпу, нехтує законами, яким підкоряються інші.

□ Дидактична гра «Продовж твір та назви автора».

Біліє парус самотою У синій моря далині...

(М. Лєрмонтов. «Парус»-) та ін.

□ Слово вчителя.

Німецька література висуває тип героя-енгпузіаста — людини духу, творчої особистості, яка протистоїть світу філістерів — міщан, що живуть суто матеріальними інтереса­ми. «Ентузіасти» — це митці: поети, актори, художники, музи­канти. Герой Е.-Т.-А. Гофмана капельмейстер Крайслер ви­словлює позицію автора: «Я як вищий суддя поділив увесь рід людський на дві нерівні частини: одна, більша, частина складається тільки з добродіїв, але поганих або й зовсім не музикантів, друга — зі справжніх музикантів». «Справжній музикант» — це творча, духовна особистість, мрійник і дивак.

□ Актуалізація опорних знань.

— Кого з «ентузіастів» Е.-Т.-А. Гофмана ви знаєте? Яка його роль у творі?

□ Слово вчителя.

В англійській літературі поширився тип байронічного героя. Це самотній бунтівник, демонічна особистість, часто шляхетний розбійник. Він розчарувався в житті, озлобився проти людей, його висока й ніжна душа глибоко страждає. Це Чайльд Гарольд, герої «східних» поем Дж. Байрона; в російській літературі — відомий вам з поеми М. Лєрмонтова «Мцирі».

(Учні записують п'ятий пункт плану: Основні теми й мотиви романтичних творів).

Через усю історію романтичної літератури пройшла тема «страшного світу» з його сліпою владою грошей, нудьгою вічної одноманітності повсякденного життя. Для романтиків харак­терні мотиви самотності, світової скорботи, втечі від бу­денності, волелюбні мотиви. Так, Мцирі залишає монастирські стіни, щоби пізнати справжнє життя вільної людини:

Я владну думу знав одну,

Одну жагу, та вогняну,

Що в грудях, як черв'як, жила

Й спалила душу всю дотла.

Вона порив мені дала

Тікать від келій і молитв

В чудовий світ тривог і битв,

Де скелі в хмари вже зайшли,

Де люди вільні, як орли.

Провідною (особливо в німецькій літературі) стає тема мит­ця й мистецтва, їхньої трагічної долі у ворожому суспільстві (Новаліс, Е.-Т.-А. Гофман, М. Гоголь, Ж. Санд). Романтичному мистецтву притаманні також теми незайманої природи, дружби, кохання, Сходу. Тема подорожі — одна з провідних в мистецтві романтизму (Дж. Байрон).

□ Бесіда за картиною.

Погляньте на картину німецького романтика К. -Д. Фрідріха «Мандрівник на березі туманного моря». Кого ви бачите на передньому та задньому планах твору? Яка картина відкривається зору самотнього спостерігача?

— У чому полягає ідея цього полотна? Що символізують образи картини?

□ Слово вчителя.

(Учні записують шостий пункт плану: Жанрова система літератури доби романтизму).

Вимога свободи творчості спричинилася до значних змін у жанровій системі. Було зруйновано «ієрархію жанрів», викла­дену в «Поетичному мистецтві» Н. Буало. Суб'єктивізм роман­тиків, їхнє емоційне ставлення до зображуваного зумовило розквіт лірики, а також вторгнення ліричного начала в усі жан­ри. Романтики створюють розмаїту пейзажну лірику. Природа в їхніх віршах оживає, наповнюється глибоким духовним змістом.

Інтерес романтиків до народного мистецтва виявився не лише у збиранні народних легенд, міфів, пісень, казок (брати Грімм), а й у використанні фольклорних образів, мотивів, жанрів у власній творчості. Широко використовували романтики жанр пісні (згадаємо «Книгу пісень» Г. Гейне). Особливої популярно­сті набули жанри літературної балади та ліро-епічної поеми.

□ Робота за карткою-інформатором {ліро-епічна поема).

□ Слово вчителя.

Серед епічних жанрів видатним відкриттям доби романтиз­му є історичний роман (згадайте відомий вам твір В. Скотта «Айвенго»). Романтики майстерно передавали колорит місця й часу, яскраво зображували національне життя: карти­ни природи, побут, звичаї, зовнішність персонажів тощо. Ця особливість отримала назву місцевий колорит. Провід­ним жанром німецької та американської літератур стає но­вела (Е.-Т.-А. Гофман, Е. По).

Значних зрушень зазнала в романтичний період драматургія, яка позбавилася старого нормативного вбрання. Розквіт романтичної історичної драми відбувається у Франції (В. Гюго).

□ Дидактична гра «Художня галерея».

—Уявіть, що ви робітник художньої галереї, яка отрима­ла низку портретів видатних письменників світу. Розподіліть ці портрети по залах {за національною ознакою). Назвіть імена письменників та їхні твори, відомі вам. Що об'єднує цих різнонаціональних письменників? (Учням демонструють портрети письменників-романтиків різних країн).

□ Робота у творчих групах.

(Учні записують сьомий пункт плану: Особливості романтизму в різних країнах світу).

—Користуючись таблицею, розкажіть про особливості розвитку романтизму в різних країнах світу: перша група — в Німеччині, друга — в Англії, третя — у Франції; четверта — в США.