3. Форми прояву психіки

Психічні процеси викликаються як зовнішніми діями, так і роздратуваннями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.

Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних чинників, ходу роботи, часу і словесних дій (похвала, осуд і т. п.).

Найбільш вивченими є: 1) загальний психічний стан, наприклад увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності, 2) емоційні стани, або настрої (життєрадісне, захоплене, сумне, сумне, гнівне, дратівливе і т.д.). Цікаві дослідження є про особливий, творчий, стані особи, який називають натхненням.

4.Свідомість, підсвідомість, несвідома та її харатеристика

Свідомість – вища, властивіша людині форма узагальненого віддзеркалення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей

навколишнього світу, формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, внаслідок чого досягається пізнання і

перетворення навколишньої дійсності.

Функція свідомості полягає у формуванні цілей діяльності, в попередній уявній побудові дій і

передбаченні їх результатів, що забезпечує розумне регулювання поведінки і діяльності людини. У свідомість людини

включено певне відношення до навколишнього середовища, до інших людей.

підсвідоме – ті уявлення, бажання, дії, устремління, які пішли зараз з свідомості, але можуть потім прийти в свідомість;

власне несвідоме – таке психічне, яке ні за яких обставин не стає свідомим.

5.Основні напрями сучасної психології

Структуралізм. Головним завданням психології структуралісти вважають експериментальне дослідження структури свідомості. Дослідження свідомості як структури потребує знайдення вихідних елементів свідомості та зв'язків між ними

Функціоналізм. Програма функціонального напряму полягає у 1) з'ясуванні, яким чином індивід пристосовується до зовнішнього середовища через застосування психічних функцій, 2) пошуку засобів найбільш ефективного пристосування. Функціоналізм підкреслював життєву значущість свідомості для суб'єкта

Гештальтпсихологія. Гештальтпсихологи вказували на те, що первинними даними психології є саме цілісні структури (гештальти), які в принципі неможливо побудувати з якихось елементів. Гештальти мають свої характеристики і закони. Єдиною психічною реальністю стверджуються факти свідомості.

Гештальтисти застосували в своїх дослідженнях феноменологічний метод - варіант інтроспективного методу, який не вимагає від людини розщеплювати свій досвід на елементи, а навпаки, заохочує до проникнення в реальність душевного життя у всій можливій повноті (тут має допомогти позиція «наївного» спостерігача, не обтяженого попередніми уявленнями про те, якою ця реальність має бути).

Психоаналіз. Це найбільш відомий за межами психології напрям психологічної науки і практики, який отримав широкий світовий резонанс, справив вплив на різні шари культурного життя людства. Засновником психоаналізу є 3. Фрейд (1856-1939). Вперше загальні положення психоаналізу були їм викладені в 1900 р. -у «Тлумаченні сновидінь». На відміну від напрямів психології, презентованих вище, психоаналіз - теоретичне вчення, яке було обумовлене потребами клінічної практики.

Біхевіоризм. Біхевіоризм є передусім американським науковим явищем - він визначив обриси американської психології XX століття. Англійське слово «behavior» перекладається як поведінка. Отож, предметом психології, за біхевіористами, є поведінка, а не свідомість, як було в інтроспективній психології. Свідомість вивчалась за допомогою суб'єктивних методів, поведінка цілком була у сфері дії методу об'єктивного. Теоретичним лідером біхевіоризму став Дж. Б. Уотсон (1878-1958). Предметом психології він обрав поведінку, яка цілком побудована з секреторних та м'язових реакцій, що повністю визначаються зовнішніми стимулами. Він мріяв перетворити психологію на науку, здатну контролювати і передбачати поведінку - і це б вдалося, коли б людська поведінка дійсно залежала тільки від зовнішніх факторів.