Індекс людськогорозвитку України за 2005 рік та його складові показники в порівнянні з деякими іншими країнами (злр за 2007 рік)

Дуже важко усвідомити, чому через 20 років після здобуття Україною державної незалежності її ВВП становить лише 68% від рівня 1990 року. А загальносвітовий показник ВВП за ці ж роки майже подвоївся. За аналогією з воєнними і повоєнними роками (тобто теж за 20 років), навряд чи можна уявити, щоб до 1961 року економіка України ще не досягла рівня 1940 року. І перебувала б десь на рівні 1935—1937 років.

Можна додати, що у нас твердо вкоренилося уявлення, нібито китайські товари дешеві і конкурентоспроможні тому, що там дешева робоча сила. Але в Китаї ВВП (як і ВНД) на душу населення в 1,2 разу вища, ніж в Україні. А оплата праці і у нас, і в Китаї, та і в інших країнах є найбільш значущим вартісним компонентом ВВП і ВНД.

І у зовсім поганому становищі порівняно з іншими країнами перебуває Україна за показниками тривалості майбутнього життя — на 123-му місці (1965—1966 роках — 71,6 року та у 1989—1990 рр. — 70,7 року). Найвищі показники тривалості життя в Японії — 83,4 року. Тривалість життя 80 років і вище спостерігається у 24 країнах, між 75 і 80 — у 34, між 70 і 75 роками — у 55 країнах. Причому ці показники значно вищі, ніж в Україні, не тільки в розвинених, а й у багатьох країнах, що розвиваються. Так, у Гренаді й Тонго — країнах, які навряд чи легко знайдуть на картах більшість наших співвітчизників із завидними для багатьох країн такими високими освітніми показниками, середня тривалість життя, відповідно, 76,0 і 72,3 року. Наш нинішній показник тривалості життя навіть трохи нижчий, ніж у Бангладеш — 68,9 і Непалі — 68,8 року.

Однак ці розрахунки вкрай чутливі з погляду їхньої надійності, відповідності реаліям. Вони базуються на національних обстеженнях умов життя домогосподарств. В Україні орга­нізація і програма цих обстежень, без жодного перебільшення в оцінці, пе­ребувають на дуже високому рівні. Але слід розуміти, що участь в обсте­женнях, які потрапляють у теоретично бездоганну вибірку домогосподарств, є не обов’язковою, а виключно добровільною, як, наприклад, у виборах. Вони можуть брати в них участь, а можуть відмовитися. І в Україні більша частина населення з високими, тіньовими і корумпованими джерелами доходів ухиляється від участі в них, що, безумовно, призводить до заниження доходів і особливо показників їх розподілу.

Більшою чи меншою мірою ця проблема характерна і для статистики інших країн. Серед 140 країн, Україна належить до країн з найбільш соціально справедливим розподілом доходів. Посі­даємо ми в ньому дуже високе десяте місце з коефіцієнтом нерівномірності 10,9%, що у два з лишком рази нижче, ніж у середньому по світу (23,4%). А найменше серед країн світу відхилення у розподілі доходів начебто в Азербайджані (лише 4,5%!). У країнах Західної та Східної Європи: Австрії — 15,1%, Великобританії — 17,3, Франції — 13,9, Польщі — 16,3%. Ну і вже зовсім мало б тішити, що воно у нас утричі-вп’ятеро нижче, ніж у країнах Латинської Америки: Аргентині — 34,4%, Чилі — 34,4, Бразилії — 40,7, Колумбії — 53,9%.