Характеристика енергетичного комплексу України (1999 р.)

Тип електростанцій	Встановлена потужність		Виробництво електроенергії
	млн. кВт	доля в %	млрд. кВт/год.	доля в %
ТЕС	36,4	67,5	33,98	39,1
ГЕС	4,7	8,7	9,73	11,2
АЕС	12,8	23,8	40,76	46,9
Інші джерела енергії			2,43	2,8
Всього	53,9	100	86,9	100

Головна роль належить електростанціям, обладнаним в основному енергоблоками потужністю 150, 200, 300 і 800 тис. кВт. Найбільші теплові електростанції України: Вуглегорська, Запорізька, Криворізька, Бурштинська, Зміївська, Ладижинська, Трипільська.

Атомні електростанції характеризуються більшими енергоагрегатами і відповідно великими потужностями електростанцій. У Україні 4 АЕС: Запорізька, Південно-Українська, Рівненська і Хмельницька. Їх сумарна встановлена потужність складає 24% від загальної потужності електростанцій України. Проте вони виробляють майже 50% всій електроенергії країни.

Таким чином, АЕС зайняли в енергетиці України провідне місце. Проте їх експлуатація пов’язана з цілим рядом екологічних проблем, перш за все з похованням радіоактивних відходів.

Створення гідроелектростанцій, як правило, забезпечує не тільки вироблення електроенергії, але завдяки наявності водосховища дозволяє вирішувати ряд інших важливих народногосподарських завдань, пов'язаних з судноплавством, водопостачанням, зрошуванням, розвитком рибного господарства і рекреацією.

Виробництво енергії в Україні багато в чому залежить від імпорту енергоресурсів. Природно-кліматичні умови України дають можливість достатньо ефективно використовувати нетрадиційні первинні джерела енергії: метан вугільних родовищ, біогаз, що одержується з відходів, енергію вітру, сонячну і геотермальну енергію.

Задоволення потреби України в паливі пов'язане, в першу чергу, з скороченням використання природного газу і збільшенням частки твердого палива при виробництві електричної і теплової енергії. Це дозволить понизити залежність економіки України від дорогого імпортного газу.

4. . Вичерпання горючих корисних копалини і високий рівень впливу традиційних джерел енергії на навколишнє природне середовище викликав у всьому світі інтерес до пошуку ефективних способів використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії (НПДЕ).

До основних НПДЕ відносяться: енергія сонця, вітру, тепла Землі (наприклад, парогідротермічна), біомаси (органічні відходи в господарській діяльності людини, енергетичні плантації), океанів і морів (наприклад, приливів і відливів, температурного градієнта), нетрадиційні види гідроенергетики (малих річок, гідроакумулюючих систем), а також вторинні енергетичні ресурси (теплові відходи промислових і сільськогосподарських підприємств).

Необхідність і можливість розвитку в Україні НПДЕ обумовлені наступними причинами: дефіцитом традиційних для України ПЕР; наявністю науково-технічної і промислової бази, придатної для виробництва практично всіх видів устаткування нетрадиційної енергетики; сприятливими клімато-метеорологічними умовами для використання основних видів НПДЕ.

Виходячи з географічних, науково-економічних і екологічних чинників, для України доцільно розглядати використані таких НПДЕ, як енергія сонця, вітру, біомаси, малих річок, геотермальна енергія .