- •Матриця. Розмірність матриці. Різновиди матриць. Встановити розмірність наступних матриць:
- •2.Які елементи утворюють головну та побічну діагональ матриці? Для наступних матриць визначити елементи:
- •3. Як помножити матрицю на дійсне число? додавання матриць.
- •4.Які матриці можна множити? Як знайти добуток матриць? Чи має добуток матриць властивість комунікативності?
- •5. Протилежна, транспонована та вироджена матриці.
- •6.Які матриці мають визначник? Правила обчислення визначників другого та третього порядків.
- •7.Мінор та алгебраїчне доповнення елемента матриці.
- •8. Яка матриця має собі обернену? Як знаходять та позначають обернену матрицю до матриці а ?
- •9. Властивості визначників.
- •10.Система лінійних рівнянь та її розв’язок. Означення несумісної, означеної, неозначеної, однорідної систем лінійних рівнянь.
- •11.Формули Крамера.
- •13. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом Гауса.
- •14.Означення вектора, абсолютної величини вектора,
- •15. Означення колінеарних векторів. Умова колінеарності векторів.
- •16.Скалярний добуток векторів. Умова перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами.
- •18.Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих. Як знайти точку перетину двох прямих.
- •19.Загальне рівняння прямої та рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Канонічне та параметричне рівняння прямої Канонічне рівняння
- •21.Рівнянння прямої з кутовим коефіцієнтом.
- •22. Коло. Канонічне рівняння кола. Діаметр. Хорда.
- •23. Еліпс. Канонічне рівняння еліпса. Побудова еліпса. Ексцентриситет еліпса.
- •Канонічне рівняння Еліпса
- •Побудова Еліпса
- •24.Гіпербола. Канонічне рівняння гіперболи. Побудова гіперболи. Ексцентриситет гіперболи.
- •25.Парабола. Канонічне рівняння параболи. Побудова параболи.
- •26. Векторний добуток двох векторів.
- •27. Мішаний добуток трьох векторів.
- •28.Розклад вектора за базисом.
- •29. Функція. Область визначення та множина значень.
- •32.Екстремум функції. Необхідна умова існування екстремуму. Достатні умови екстремуму.
- •33. Екстремум функції. Дослідження функції на екстремум за допомогою другої похідної.
- •34.Границя функції в точці. Основні теореми про границі. Чудові границі
- •Основні теореми про границі функцій
- •Чудові границі
- •35.Точка розриву функції,їх класифікація.
- •36.Похідна геометричний зміст похідної.
- •37.Правила диференціювання.
- •39. Періодичність функцій. Асимптоти графіка функції.
- •42.Застосування диференціалу функції в наближених обчисленнях.
- •45.Екстремум функції двох змінних. Стаціонарні точки.
- •46.Умовний екстремум функції двох змінних.
- •47.Первісна. Невизначений інтеграл.
- •48.Безпосереднє інтегрування.
- •49.Інтегрування частинами.
- •50. Інтегрування Методом підстановки (заміни змінної)
- •52. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтегралу.
- •54.Метод підстановки для визначеного інтегралу.
- •55.Диференціальне рівняння. Порядок диференціального рівняння. Приклади диференціальних рівнянь.
- •56.Види розв’язків диференціального рівняння.
- •57. Початкові умови диференціального рівняння. Задача Коші.
- •58. Диференціальне рівняння з відокремленими змінними, та його загальний розв’язок.
- •59.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку, їх загальний розв’язок.
- •Бернуллі метод
42.Застосування диференціалу функції в наближених обчисленнях.
Приріст функції і диференціал функції відрізняються один від одного на малу величину а-Ах. Якщо знехтувати цією малою величиною, то отримаємо наближену рівність
Ay=idy, тобто при малих приростах аргументу Лх приріст функції можна замінити її диференціалом.
Враховуючи, що Ay =Дх+Лх) —fix) , отримаємоДх+Лх) - fix)&dy, звідки
fix+Ax)^x)+dy. Ці наближені рівності застосовуються для наближених обчислень, бо обчис-лення диференціалу функції значно простіше, ніж обчислення її приросту.
Приклад 4. Обчислити наближене значення приросту функції}>=х2+2х+5 при зміні арг’ментувідх=2 дох=2,001.
Розвязання: Знаходимо диференціал аргументу dx =Дх =2,001 - 2=0,001. Приріст аргумешу малий, тому приріст функції Ау наближено дорівнює його диференціалу dy.
Диференціал функції обчислюємо за формулою: dy=y'{x)dx. Спочатку знайде-мо похідну функції і її значення при х = 2.
у' = 2х+2,
45.Екстремум функції двох змінних. Стаціонарні точки.
Екстремум – найбільше і найменше значення функції.
Необхідні умови екстремуму:
Якщо функція z= f(x ;y) має в точці (x0;y0) локальний(місцевий) екстремум, то в цій точці частинні похідні першого порядку по змінних х, та у = 0, або не існують. Точка з коефіцієнтом x0 ,y0 у якої частинні похідні по х= частинній похідній по у, і = 0.
F/ х(x0;y0)= F/ у(x0;y0)=0 назив. стаціонарною точкою функції двох змінних.
Стаціонарні точки, та точки в яких частинні похідні не існують, назив. Критичними точками.
Стаціонарна точка це такий аргумент функції при якому її похідна (градієнт для функції багатьох аргументів) дорівнює нулю: тобто функція "припиняє" спадати чи зростати.
Для графіка одновимірної функції, це відповідає точці, в якій дотична до графіка паралельна осі x. Для графіка двовимірної функції - дотична площина паралельна площині xy.
46.Умовний екстремум функції двох змінних.
Екстремум функції z=f(x; y) при виконанні умови G(x; y)=0назив. Умовним екстремумом. Тобто необхідно знайти екстремальні значення функції, якщо на незалежні змінні накладено додаткові обмеження.
Тобто, на відміну від звичайної точки екстремуму, значення функції в точці умовного екстремуму порівнюється зі значеннями функції не у всіх точках деякого її околу, а тільки в тих, які лежать на лінії, рівнянням якої є умова зв'язку. Функція має в точці умовний максимум (мінімум), якщо для будь-якої точки за умови, що координати точок та задовольняють умови зв'язку.
47.Первісна. Невизначений інтеграл.
Інтегральне числення вирішує зворотну задачу: знайти F (x), знаючи її похідну f (x).
Функція F (x) називається первообразной, якщо виконується рівність F '(x) = f (x).
Якщо F (x) одна з первісних функції f (x), то будь-яка первообразная функції f (x) на цьому проміжку має вигляд F (x) + C, де С € R.
Безліч всіх первісних функції f (x) називається невизначеним інтегралом
Властивості:
- Невизначений інтеграл від алгебраїчної суми скінченної кількості функцій дорівнює алгебраїчній сумі невизначених інтегралів від кожного доданку окремо;
- Постійний множник можна виносити за знак невизначеного інтеграла.
