105. Іноземні та зарубіжні інвестиції в міжнародній економічній діяльності України

Обсяг прямих іноземних інвестицій на одного мешканця України зріс з 34 $(2001) до 872,6.

З країн ЄС надійшло 71,3% аг обсягу інвестицій, СНД- 18,9%, з інших країн- 9,8.

З урахуванням переоцінки, утрат і курс різниці приріст сукупного обсягу іноз капіталу склав 4410 млн. $, що становить 72,6 % рівня попер року.

Інвестиції надійшли з 125 країн світу:

-кіпр – 8 млрд

-Німеччина -6 млрд

-Нідерланди -4 млрд 2 млн

-РФ – 2 млрд 684 млн

-Австрія – 2 млрд 604 млн

-ВБ- 2 млрд

-Франція – 1 млрд. 640

-США – 1 млрд. 387 млн

-Вірг острови – 1 млрд

-Швеція

Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни, переважна частка на Кіпр. 6 млн – заг обсяг інцест. з Укр

95%- ЄС, 3,5%- СНД, 1,5- інші

Україна на сьогодні застосовує всі канали зовнішнього фінансування: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, кредити СБ, кредити МВФ, кредити ЄБРР, держ кредити під гарантії КМУ, приватні.

Форми здійснення іноземних інвестицій - іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

в інших формах, які не заборонені законами України, зокрема без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

53. Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

Торговельні режими — це умови торговельно–економічних відносин між даною країною та іншими державами, що визначаються відсутністю або наявністю між ними відповідних торговельних угод та їх змістом.

Звичайний режим існує між державами в разі відсутності міжнародної торговельної угоди і не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь–яких пільг у торгівлі. Такі країни застосовуватимуть до товарів, що ввозяться, максимальні ставки мита (за умови використання складного митного тарифу).\

Режим найбільшого сприяння — принцип міжнародних торговельно–економічних відносин, згідно з якими держави на взаємній основі надають одна одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митних зборів, податків тощо, якими користується та (або) користуватиметься будь–яка третя держава. Режим найбільшого сприяння є головним у діяльності ГАТТ. Він передбачає надання на багатосторонній основі митних пільг, а також преференцій стосовно внутрішніх податків і зборів, якими обкладається виробництво, обробка та обіг імпортованих товарів. Поширення режиму найбільшого сприяння веде до створення рівних умов для конкуренції в зовнішній торгівлі.(Розвинуті країни для менш розвинутих)

Преференційний режим — особливий пільговий режим здійснення торговельно–економічних зв'язків, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни. Найчастіше застосовуються такі інструменти преференційного режиму, як мінімізація або повне скасування мита, пільгове кредитування та страхування експортно–імпортних операцій, спеціальний валютний режим тощо. Преференції надаються на підставі укладених двосторонніх і багатосторонніх угод, участі в регіональних інтеграційних угрупованнях, наднаціональних міжнародних організаціях.

Дискримінаційний режим як сукупність дискримінаційних заходів різного характеру (митно–тарифних і нетарифних) застосовується однією країною стосовно іншої, як правило, в разі виникнення між ними напружених відносин або конфронтації. Заходи дискримінації в торгівлі можуть застосовуватися і на колективній основі (ембарго, економічна блокада, бойкот).