- •1.Цивільне право в системі права України
- •2.Поняття та особливості цивільного правовідношення. Види цивільних правовідносин. Поняття та види об’єктів цивільних прав
- •3. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності та дієздатності
- •4.Поняття і ознаки юридичної особи. Підприємницькі товариства як юридичні особи
- •5.Поняття та ознаки правочину . Умови дійсності правочину
- •6.Види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •7.Поняття та види представництва. Поняття довіреності
- •8.Поняття та види позовної давності
- •9.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи .
- •10.Особисті немайнові права подружжя, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •11.Поняття власності і права власності. Способи набуття права власності
- •12.Поняття та види права спільної власності
- •13.Захист права власності :поняття і способи
- •14.Поняття і види права інтелектуальної власності.
- •15.Об’єкти авторського права. Суб’єкти авторських відносин.
- •16.Поняття та елементи (склад) цивільно-правового зобов’язання
- •17. Виконання зобов’язання. Місце,строк і спосіб виконання зобов’язань
- •18.Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язання
- •19.Поняття та способи припинення зобов’язань
- •20.Поняття,види та значення цивільно-правої відповідальності
- •21.Поняття, значення та система цивільно-правових договорів. Укладення,зміна та розірвання договору.
- •22.Поняття,значення та види договору купівлі продажу
- •23.Договір дарування
- •24.Поняття договору найму(оренди),його види
- •25.Особливості найму жилого приміщення
- •26.Поняття та значення договору підряду ,його відмінність від інших договорів
- •27.Договір позики. Кредитний договір.
- •28.Договір доручення . Договір комісії.
- •29.Договір зберігання
- •30.Договори у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
- •2. Ліцензійний договір.
- •3. Договір про створення та використання об'єкта права інтелектуальної власності.
- •4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
- •31.Загальна характеристика зобов’язань із заподіяння шкоди. Підстави та умови відшкодування недоговірної шкоди.
- •32.Зобовязання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
- •33.Поняття спадкування, суб’єкти спадкового правовідношення
- •34.Спадкування за законом. Спадкування за заповітом.
1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Відповідно до цього правочину, ліцезіар (особа, яка має виключне право інтелектуальної власності) може надати ліцензіату письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.
Своєю чергою, ліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності поділяють на такі види:
— виключна ліцензія — видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері;
— одинична ліцензія — видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері;
— невиключна ліцензія — не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Законодавство надає ліцензіату, за умови згоди ліцензіара, можливість укладення субліцензії, тобто передачі права на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі.
2. Ліцензійний договір.
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Ліцензійний договір може передбачати можливість укладення субліцезійного договору.
У ліцензійному договорі має бути визначено: вид ліцензії, сферу використання об'єкта інтелектуальної власності, розмір, порядок та строки виплати плати за використання об'єкта та інші умови, які встановлені сторонами.
Законодавство передбачає презумпцію надання невиключної ліцензії при укладення ліцензійного договору, за умови, якщо вид ліцензії не обумовлено в договорі.
ЦК України передбачає існування типових ліцензійних договорів, надаючи право затверджувати такі договори уповноваженим відомствам та творчим спілкам. Проте положення типового договору не є нормативними, оскільки закон прямо вказує на право сторін виходити за межі його умов (ст. 1111 ЦК).
3. Договір про створення та використання об'єкта права інтелектуальної власності.
За договором про створення за замовленням та використання об'єкта інтелектуальної власності одна сторона (виконавець) зобов'язується створити об'єкт інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) в установлений строк.
У цьому договорі має бути визначено способи та умови використання об'єкта замовником. Крім цього, нікчемними є умови договору, які обмежують право виконавця цього об'єкта інтелектуальної власності на створення інших об'єктів.
4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
За цим договором одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або в повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Слід вказати на той факт, що укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше.
ЦК передбачає механізм захисту прав творця об'єкта права інтелектуальної власності та його спадкоємців, зазначаючи, що умови договору про передання виключних прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим ЦК та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності та договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації, але на вимогу однієї із сторін цю процедуру може бути проведено у встановленому законом порядку. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.