Висновок

Історичні умови розвитку суспільно-політичного ладу і права України на початку ХІХ ст. не були однорідними ні в часі, ні в просторі. Цей період і для Російської, і для Австрійської імперій характеризувався кризою феодально-кріпосного ладу та формуванням буржуазних відносин. У сільському господарстві це проявилося перш за все у спрямованості поміщицьких господарств виробляти продукцію на ринок. Крім того, свій зв’язок з ринком вони закріплюють організацією переробки сільськогосподарської сировини, тобто засновують промислові підприємства.

Проте капіталістичні зрушення в сільському господарстві в російській імперії до 1861 року, а в Австрійській – до 1848 року були слабкими.

Політичний лад України визначався природою імперської державності. В адміністративно-політичному устрої Росії Україна складалася з дев’яти губерній, частина яких була об’єднана в генерал-губернаторства, що дало можливість повністю ліквідувати автономні особливості політичного устрою України. Західноукраїнські землі в цей же час пройшли через встановлення конституційного ладу після революційних подій 1848 року до відновлення абсолютизму. До 40-х років ХІХ ст. в Україні збереглася дія місцевого права, джерела якого систематизовані не були. Хоча робота з кодифікації місцевого права була проведена, ні одна з кодифікацій в дію введена не була. Царизм розповсюдив на Україну загальноросійське законодавство.

Падіння кріпосного права в Росії та в Австрії поклало початок формуванню та розвитку капіталістичних відносин в цих країнах. Патріархально-кріпосницька Україна відходить в минуле, народжується нова, буржуазна Україна. Зміни, які відбувалися в пореформений час в суспільно-політичному ладі України, визначалися загальними для обох імперій закономірностями. Суттєво змінилося перш за все становище селянства, яке стало вільним, придбало особисті і соціально-економічні права.

Не набули реального значення для селян права, визначені земською й іншими реформами. Всі вони сприяли зміцненню позицій дворянства як в економічній, так і в політичній сферах.

У першій половині ХІХ ст. західноукраїнські землі були найбільш відсталою окраїною Австрійської імперії. Основою економіки, як і раніше, тут залишилося сільське господарство. Промисловість краю знаходилася на мануфактурному рівні. Більшість мануфактур була власністю поміщиків і розміщалася в селах.

Революційні події 1848 року, які привели до тимчасового падіння абсолютизму в Австрії, визвали зміни і на західноукраїнських землях. 27 березня 1848 року на Закарпатті було проголошено закон угорського сейму про ліквідацію кріпацтва і феодальних повинностей селян. 22 квітня 1848 року був опублікований патент імператора про скасування барщини в Галичині. На Буковину дію даного указу було розповсюджено тільки 9 серпня 1848 року. Програма Головної Руської ради була досить обмеженою. Вона зводилася до вимоги культурно-національної автономії українського населення Галичини. До доробку Головної Руської ради слід віднести затвердження в жовтні 1848 року символів української державності: герба – золотого лева на блакитному полі і прапора – жовто-блакитного.