- •Тема I. Кристалічна будова металів
- •1.1. Загальна характеристика металів
- •1.2. Електронна будова атома
- •1.3. Типи міжатомних зв'язків у твердих тілах
- •1.2. Атомно-кристалічна структура металів
- •1.3. Анізотропія властивостей металів.
- •1.4. Дефекти кристалічної будови металів
- •1.6. Методи дослідження структури
- •2.1. Первинна кристалізація металів
- •Тема 2. Кристалізація металів
- •2.2. Будова металевого злитка
- •2.3. Поліморфні перетворення
- •Тема 3. Основи теорії сплавів
- •3.1. Основні поняття та визначення. Типи сплавів
- •3.2.Основні типи діаграм стану подвійних сплавів
- •3.3. Зв’язок між типом діаграми стану, складом і властивостями сплавів
- •Тема 4. Пластична деформація та механічні властивості металів і сплавів
- •4.1. Напруження, що виникають у металі при навантаженні. Пружна та пластична деформація. Вплив пластичної деформації на структуру і властивості металу
- •4.2. Вплив нагріву деформованого металу на його структуру та властивості
- •4.3. Механічні властивості металів і сплавів
- •4.4. Теоретична і реальна міцність металів та шляхи її підвищення
- •Тема 5. Залізо та його сплави
- •5.1. Компоненти і фази залізовуглецевих сплавів
- •5.2. Процеси, які відбуваються при температурах, які відповідають лініям діаграми стану “залізо – цементит”
- •5.3. Вуглецеві сталі
- •5.3.1. Вплив постійних домішок на властивості сталі
- •5.3.2. Класифікація та маркування вуглецевих сталей
- •5.4.Чавуни
- •5.4.1. Вплив хімічного складу і швидкості охолодження на структуру і властивості чавуну.
- •Тема 6.Теорія термічної обробки сталі
- •6.1. Сутність, призначення та класифікація видів термічної обробки
- •6.2. Перетворення в сталі при її нагріванні
- •6.3. Перетворення, що відбуваються в сталі при її охолодженні
- •6.4. Перетворення, що відбуваються у сталі при відпусканні
- •7.2. Відпалювання
- •7.3.Нормалізація сталі
- •7.4. Гартування сталі
- •7.5. Відпускання
- •7.6. Термомеханічна обробка (тмо) сталі
- •Тема 8. Хіміко-термічна обробка сталі
- •8.1. Сутність, призначення та основні процеси, що відбуваються при хіміко-термічній обробці сталі
- •8.2. Цементація сталі
- •8.3. Азотування сталі
- •8.4. Ціанування (нітроцементація) сталі
- •8.5. Дифузійне насичення металами (металізація) і неметалами.
- •Тема 9. Леговані сталі
- •9.1. Вплив легуючих елементів на поліморфізм заліза і на ферит
- •9.2. Вплив легуючих елементів на перетворення в сталі
- •9.3. Класифікація та маркування легованих сталей
- •9.4.Конструкційні леговані сталі
- •9.5.Інструментальні сталі
- •9.6. Корозійностійкі (нержавіючі) сталі
- •Тема 9. Кольорові метали та сплави
- •9.1. Алюміній і сплави на його основі
- •Деформівні алюмінієві сплави
- •Ливарні алюмінієві сплави
- •9.2. Магній та його сплави
- •9.3. Титан і його сплави
- •Сплави на основі титану
- •9.4. Мідь і її сплави
- •9.4.1Латуні
- •9.4.2.Бронзи
- •9.4.2.1.Олов’яні бронзи
- •9.4.2.2.Алюмінієві бронзи
- •9.4.2.3.Кремнієві бронзи
- •9.4.2.4.Берилієві бронзи
- •9.5. Підшипникові (антифрикційні) сплави
- •Тема 11. Неметалеві матеріали
- •11. 1. Пластичні маси 11.1.1. Пластичні маси, їх властивості та склад
- •11.1.2. Термопластичні пластмаси(термопласти)
- •11.1.3. Термореактивні пластмаси (реактопласти)
- •11.2. Гумові матеріали
- •Література
9.2. Вплив легуючих елементів на перетворення в сталі
Вплив легуючих елементів на кінетику розпаду аустеніту. Легуючі елементи, що не утворюють карбіди в сталі (за виключенням Со), уповільнюють процес розпаду аустеніту, тобто зміщують С-подібні криві на діаграмі ізотермічного перетворення аустеніту вправо (рис.9.2 а), тим самим знижуючи критичну швидкість гартування і підвищуючи прогартовуваність сталі.
В сталях, які леговані карбідоутворюючими елементами (Cr, Mo, W), є два максимуми швидкості ізотермічного перетворення аустеніту (рис. 9.2 б).
У практичному плані найбільш важливою є здатність легуючих елементів уповільнювати розпад аустеніту в області перлітного перетворення, що сприяє більш глибокій прогартовуваності та переохолодженню аустеніту до інтервалу мартенситного перетворення при більш повільному охолодженні. Найбільш сильно збільшують прогартовуваність сталі Сr, Ni, Mo, Mn, тому вони входять до складу більшості конструкційних легованих сталей. Своєрідно впливають на кінетику розпаду аустеніту V, Ti, Nb і частково - W. Внаслідок того, що карбіди цих елементів при звичайних температурах гартування (800…900 оС) не розчиняються в аустеніті і діють як готові центри кристалізації перліту, то прогартовуваність сталі при її легуванні цими елементами знижується. При високій температурі нагрівання при гартуванні карбіди цих елементів вже розчиняються в аустеніті, що призводить до збільшення прогартовуваності сталі.
Рис.9.2. Діаграми ізотермічного перетворення переохолодженого аустеніту:
1 - вуглецева сталь; 2 - сталь, легована некарбідоутворюючими елементами; 3 - сталь, легована карбідоутворюючими елементами
Вплив легуючих елементів на мартенситне перетворення. Легуючі елементи впливають на температури початку (Mп) і кінця (Mк) мартенситного перетворення. Такі елементи, як Al, Co підвищують Mn і Mк і зменшують кількість залишкового аустеніту, Si не впливає на них, а більшість легуючих елементів знижує температурний інтервал мартенситного перетворення, тим самим збільшуючи кількість залишкового аустеніту. Наприклад, 5% марганцю знижує точку Mn нижче 0оС. Тому охолодженням при гартуванні у воді сталі, яка містить 5% Mn, можна тільки зафіксувати аустенітний стан.
Вплив легуючих елементів на ріст зерна аустеніту. Усі легуючі елементи (за виключенням Mn і В) зменшують схильність аустенітного зерна до його росту. А ось Mn і В, навпаки, сприяють росту зерна аустеніту. Елементи, що не утворюють карбіди, слабко, а карбідоутворюючі елементи (Cr, Mo, W, V, Ti) сильно, гальмують ріст зерна аустеніту при нагріванні, що повязано з утворенням в сталі стійких карбідів.
Вплив легуючих елементів на перетворення при відпусканні. Легуючі елементи уповільнюють процес розпаду мартенситу. Такі елементи, як Ni, Mn впливають на цей процес мало, а Cr, Mo, Si та інші - дуже помітно. Це повязано з тим, що процеси при відпусканні мають дифузійний характер, і легуючі елементи уповільнюють карбідне перетворення. Тому для отримання однакових результатів сталь, леговану такими елементами, як Cr, Mo, Si тощо, слід нагрівати при відпусканні до вищої температури або збільшувати тривалість відпускання у порівнянні з вуглецевими сталями.
