2.1.5. Пляжі
Пляжі в Генічеську починаються практично від самого найближчого до міста - села Подорожнє. Спочатку пляжі йдуть обривисті, але потім, уже біля Генічеська, без обриву. Звідси бере свій початок генічеський Дикий пляж. Це не особливо широка смуга суші, ширина якої від моря до залишку обриву становить метрів 10-15.
Це один з популярних пляжів Генічеська серед відпочиваючих. Чому ж пляж називається Диким? Тому, що він зовсім не упорядкований для відпочинку, немає лежаків, стаціонарних тіньових навісів. Але, незважаючи на всі недоліки пляжу, в літній сезон, вважається за краще відпочивати саме тут.
На відстані в кілька кілометрів від Дикого пляжу, практично в центрі містечка, починається міський пляж, або дитячий. Для відпочинку тут є все - атракціони, пісок, навіси, кіоски. Дитячим цей пляж називають тому що, для того, щоб дорослій людині попірнати і поплавати, потрібно йти від берега пару сотень метрів, пляж більше призначений для дітей. Але тут цілком зручно відпочивати і дорослим.
В Генічеську є ще декілька маленьких пляжів для відпочивальників. Знаходяться вони практично на Арабатській стрілці, проте, в межах міста.
Під мостом можна побачити невелику місцевість з площею в кілька десятків метрів. Тут люблять купатися і загоряти діти, дорослі, підлітки та люди похилого віку. Якщо пройти від міні-пляжу вздовж берега в напрямку до міста, то можна побачити невеликий пляж. Цей пляж дуже добре підійде для засмаги, але не для купання, тому що його берег мулистий.
Самий крайній пляж Генічеська знаходиться за автомобільними мостами і називається “Ластівяче гніздо”. Цей пляж - це викопані і заповнені водою рови, які використовують люди, як місце для купання.
Природно-рекреаційні ресурси міста Генічеськ - це сприятливі кліматичні умови, що зумовлюють розвиток і формування необхідних туристичних ресурсів для задоволення потреб туристів; мінеральні джерела та лікувальні грязі Арабатської стрілки, які мають бальнеологічні та лікувальні властивості; озеро Сиваш насичене ропою, має унікальні властивості з точки зору використання в рекреаційному плані; Азово-Сиваський національний природний парк, що має природоохоронну цінність; мальовничі пляжі міста Генічеськ та Арабатської стрілки, які задовольнять будь які “смаки “ відпочиваючих.
2.2. Культурно-історичні ресурси міста Генічеськ Херсонської області
2.2.1. Архітектурні
Храм Різдва Пресвятої Богородиці почали будувати в 1905 р. при чоловічому монастирі, який заснував у Генічеську жебракуючий старий Созонт, що вважався блаженним. Церква побудована у формах російсько - візантійського стилю. У радянські часи храм вдалося зберегти, хоча він використовувався як спортзал і зерносховище. У 1989 р. церква була відкрита знову, проведена реставрація.
Арабат (від арабського “рабат” - “військовий пост”) - єдина татаро-турецька фортеця на Азовському узбережжі Криму. Вона була побудована (1475 р.) на косі Арабатська стрілка у двох кілометрах на північний захід від с. Каменське Ленінського району. Вважається, що фортеця Арабат була зведена на місці більш древньої Боспорської фортеці V-IV ст. до н.е. Стратегічно вигідне положення Арабатської фортеці було обумовлено тим, що у місці її будівлі Арабатська стрілка являла собою вузьку смужку між Сивашем та Азовським морем.
Рис. 2.4. Арабатська фортеця [45].
Зараз фортеця Арабат сильно зруйнована. Проте, по сьогоднішній день збереглися величні стіни фортеці висотою 3 м, які були викладені потужним тесаним каменем. У стін виритий рів глибиною 7-8 м. Цей рів заповнювався водою Азовського моря й Сиваша за допомогою спеціальних каналів. Вважається, що раніше існував лаз із фортеці, який виходив в 100 метрах в Азовському морі. Турецькі бойові плавці лазили по ньому й зненацька атакували кораблі, що осаджували фортецю. Дійсно, Арабатську фортецю будував досвідчений військовий інженер. Складний периметр, який включає п'ять бастіонів і двоє воріт, припускав можливості довгострокової облоги й активних вилазок. Гарматні бійниці, зорієнтовані до сходу, півночі та заходу і розташовані кількома рядами, давали можливість одночасно використовувати знаряддя різних систем і потужностей. Усередині фортеці Арабат збереглася кам'яна кладка стін, колись існуючих тут будов. 1668 р. - запоріжці під командуванням кошового Івана Рогу взяли Арабатську фортецю штурмом і знищили всіх, хто там перебував. 1737 р. - полк запоріжців, яким командував полковник Онисим Білий, провів російські війська через Сиваш під час відливу й допоміг захопити фортецю. 1771 р. - Арабатська фортеця знову впала, не витримавши штурму російської армії під командуванням В.М. Долгорукова. Після приєднання Криму до Росії в фортеці перебував гарнізон, що під час Кримської війни не допустив висадження ворожого десанту на Арабатську стрілку. В 1856 році Арабатська фортеця була позбавлена міського статусу [46].
Кінотеатр “Дружба”, будівля з титанічними колонами на вул. Пушкіна та Леніна, яка десятиліттями несла кіно людям міста Генічеськ. Віконечко квиткової каси, обрамлене деревом, схоже на амбразуру доту, де завжди вражала саме глибина віконця, що підкреслювала фортечну товщину стін. Купивши квиток, до сеансу можна було посидіти в прохолодному вестибюлі. Входів у кінозал було два, але відкритий був як правило один - лівий. Саме там тітонька-контролер надривала квитки і пропускала в зал.
Раніше у кінотеатрі між входами, на стіні висіла величезна картина - репродукція Генічеського художника Іванова “Навіки з російським народом”- гетьман і козацька старшина на площі в Переяславі в далекому 1654 оголошує козакам про підписання договору дружби з Росією.
Перед самим кінотеатром стояли великі полотняні щити в металевій рамі з назвами фільмів. Зліва від входу - то що скоро очікується, справа - що вже йде до розкладу сеансів, в залежності від тривалості фільму. Були й дитячі, денні сеанси. Назви писали на маленьких метрових щитах, які або виставлялися у вікнах вестибюля, або були просто притулені до стіни біля віконця каси. Відстоявши чергу до каси, а невелика черга була присутня практично завжди, сунувши в дерев'яну амбразуру руку з 10, 30, 50 або 70 копійками, можна було попросити квиток подалі або ближче від екрану і бажано в центрі, саме звідси найкраще сприймався фільм.
У кінотеатрі йшли фільми: хіти 60-х років типу “Весілля в Малинівці”, 70-х з Фантомасом, перший радянський фільм жаху - “Вій” за Гоголем, перший фільм-катастрофа “Екіпаж”. Також в прокаті крім само собою зрозумілих радянських фільмів, було безліч зарубіжних фільмів - популярний румунський про капітана Мікловане, були американські фільми “Три дні Кондора”, “Лихоманка на білій смузі” про тяжке життя американських далекобійників. Ну і індійське кіно “Зіта і Гіта”, “Пан 420” ... [35].
З технічного боку показ фільмів був організований просто чудово. Ще в 70-і роки був присутній організований на лампах багатоканальний звук, що спільно з величезним екраном справляло на глядачів незабутнє враження. Так сцени з фільму “Золото Маккени”, зняті в горах Америки залишали незабутнє відчуття небезпеки висоти і причетності до подій на екрані. Освітлення в кінотеатрах гасили повільно, спеціальним реостатом, плавно зменшуючи напругу на лампах освітлення залу. І тільки одна обставина могла затьмарити перегляд. Малий нахил підлоги в переглядовому залі призводив до того, що попереду сидятчі глядачі заважали перегляду фільму. Було написане правило, що чоловіча половина глядачів обов'язково знімала головний убір на початку сеансу [47].