- •1. Теорія фреймінгу
- •2.Психологічні акції в інформаційних кампаніях. Технології розкручування, атаки, прикриття в структурі інформаційних кампаній
- •3. Особливості та суть електорального уряду
- •4. Громадська думка та її сутність
- •5. Теорія селективного впливу
- •6. Структура та функції громадської думки
- •7. Особливості лібертаріанської теорії
- •8. Особливості концепції теледемократії
- •10. Особливості теорії медіа розвитку
- •9. Характерні особливості теорії самореференції
- •11.Основні принципи ведення інформаційної війни
- •12. Інститути інформаційної війни
- •13. Теорія змови
- •15. Інформаційне забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі
- •16. Форми та методи вироблення інформаційної стратегії, тактики
- •17. Політична ґенеза Інтернету
- •19. Відносини держави та медіа структур
- •22. Технологічний критерій інформаційної небезпеки для суспільства та держави
- •24. Поняття «державної інформаційної політики»
- •25. Поняття «інформаційна еліта» та «медіа-бюрократія»
- •26. Поняття «інформаційна безпека держави»
- •Стандартизоване визначення
- •27. Забезпечення інформаційної безпеки в Україні
- •29. Глобалізація і технологічний розвиток сучасного інформаційного ринку.
- •30. Техніки та методи здійснення інформаційної війни
- •32. Типології політичних комунікацій
- •Масмедійні комунікації.
- •Рекламна комунікація.
- •33. Основні етапи дифузії інформації.
- •34. Поняття «віртуальний образ» Віртуалізація простору та політична гіперреальність
- •35. Технічні канали передачі інформації, засоби трансформації, накопичення і тиражування повідомлень.
- •36. Теорія "спірального мовчання".
- •37. Виникнення інтернет-технологій.
- •38. Основні моделі інформаційних процесів.
- •39. Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних таємниць.
- •40. Криптографічні методи захисту інформації.
- •41. Класифікація технічних засобів передачі інформації.
- •42. Теорія когнітивного дисонансу.
- •45. Становлення науки про масові комунікації. Вплив наукових шкіл і вчень на розвиток масової комунікації
- •46. Поняття інформаційної кампанії. Її природа, суть та основні компоненти
- •47. Моделювання державної політики в області інформаційної безпеки
- •49. Поняття інформаційної революції. Наслідки технологічної інформаційної революції
- •50. Типологія інформаційних кампаній
- •52. Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики
- •53. Теорія соціальної відповідальності
- •58. Поняття «державної таємниці» в інформаційній безпеці держави
- •54. Особливості теорії паркування
- •59. Особливості технології пакетування
- •62. Особливості резонансної інформації
- •63. Поняття психологічної війни. Військово-політичні аспекти «розгортання» інформаційної війни.
- •65. Основні теорії масової комунікації Девіда Макквейна
- •66. Теорія дифузії інформації
- •67. Теорії на основі психодинамічної моделі к. Говленда
- •68. Критерії ефективності інформаційної кампанії
- •69. Етапи інформаційної кампанії
- •71. Технологічні параметри інформаційної кампанії
71. Технологічні параметри інформаційної кампанії
Відповідно до завдань інформаційної кампанії на кожному її етапі застосовуються різні способи організації дискурсу. Всі вони спрямовані на підвищення емоційної напруженості комунікаційних зв'язків. Такий чуттєво-емоційний фон сприяє залученню уваги суспільства до обговорюваних проблем і веде до поляризації формуються оцінок і суджень. З цією метою широко використовуються драматичне спрощення подій, нагнітання страхів, поширення «чорно-білих» оцінок і ганьблять конкурентів чуток (у тому числі будь-яких вигадок), але при цьому офіційно зберігається нейтральна позиція. До подібних прийомів відносяться також «злив» компромату, поширення дезінформації, нагнітання страхів, ініціювання приголомшливих громадську думку скандалів, використання технології «переведення стрілок» (що дозволяє зняти відповідальність з себе і покласти її на опонента). Вельми поширеним і типовим прийомом є різного роду провокації. З його допомогою організатори або отримують нову інформацію від опонента, або викликати його непідготовлені дії, або направляють розвиток подій в потрібне їм русло. Одним з тактичних прийомів «перетягування» громадськості на свою сторону і створення негативного іміджу противника є так звана дияволізації ворога. Цей прийом передбачає таке початкове позиціонування опонента, яке заперечує саму можливість оцінювати його діяння в звичних морально-етичних рамках. При цьому нерідко використовуються вже усталені негативні образи, знакові політичні фігури, що володіють негативним іміджем. Звичайно, використання різного роду агресивних технологій має неминучі обмеження. Наприклад, коли громадська думка перенасичене компрометуючими відомостями, вони втрачають свою критичну функцію і розглядаються людьми вже не як викриває, а як розважальна інформація. Так що жорсткі технології, атакуючі і руйнують імідж супротивника, завжди доповнюються і менш наступальними прийомами. До таких менш радикальним методик відносяться створення викликає співчуття людей образу «гнаного владою» політика або ж використання думок «незалежних експертів» для посилення потрібних позицій. Вельми ефективний прийом вбудовування проблематики інформаційної кампанії в структуру місцевих дискусій. Зв'язок обговорюваної тематики з локальними настроями дає можливість спертися на корпоративно-поселенську солідарність, місцеву міфологію, культурні стандарти і настрої людей. Не випадково в ряді місць ініціатори інформаційних кампаній для вирішення власних проблем вдаються навіть до таких екзотичних прийомів, як запрошення шаманів або астрологів, які користуються повагою місцевої публіки. Ряд вітчизняних фахівців, і зокрема Г. Почепцов, вказує на «правила» застосування технологій в рамках інформаційних воєн і кампаній, в тому числі на необхідність точних вербальних позначень заявляється тематики, які повинні служити смисловим орієнтиром для населення в розгортається дискурсі. Настільки ж принципове значення має побудова зверненої до громадськості аргументації, що передбачає потрібну інтерпретацію тих чи інших фактів. Іншими словами, громадська реакція повинна викликатися певними образами, що закріплюють потрібне тлумачення, інтерпретацію факту, а не сама подія. Така стилістика буде пов'язувати відеоряд з образом цієї організації, створюючи необхідну реакцію населення. Підмогою для такого типу освітлення подій служить і коректування одних повідомлень іншими відомостями, що створюють потрібний, що підтримує фон сприйняття фактів
