- •1. Зовнішньоекономічна програма сша після іі світової війни.
- •3. Початок ’’холодної війни’’ сша проти срср у 1946 – 1949 рр.
- •5. Зовнішня політика адміністрації Трумена. «Доктрина Трумена».
- •6. Американська стратегія ’’гнучкого реагування’’ у 60-ті рр.
- •7. Канада і нафта.
- •8. Латиноамериканський курс адміністрації Дж. Картера.
- •9. Етапи війни сша у Кореї.
- •10. Основні напрямки зовнішньої політики сша на початку 70-х рр.
- •Цели "холодной войны"
- •11. Посилення холодної війни сша проти соціалістичних країн у період першого президентства д. Ейзенхауера. Послевоенная Америка
- •Эйзенхауэр и "холодная война"
- •12. Африканська політика адміністрації Дж. Картера.
- •14. Американсько-радянські переговори і угоди на найвищому рівні у період адміністрації р. Рейгана.
- •15. “Доктрина Ейзенхауера”.
- •16. Політика сша щодо срср у першій половині 80-х рр.
- •17. Зрив сша Паризької наради у верхах у 1960 р.
- •18. Теоретичні основи зовнішньої політики адміністрації р. Рейгана.
- •19. Провал інтервенції на Кубі 1961 р. Та Карибська криза.
- •20. Американсько-радянські переговори і угоди на найвищому рівні у 1991 р. Договір сно-1.
- •21. Протиріччя у зовнішньополітичному курсі президента Дж. Кеннеді.
- •23. Основні напрямки зовнішньої політики адміністрації л. Джонсона.
- •24. Доктрина ''ядерного стримування'' у зовнішній політиці сша.
- •Гарантии
- •Переубеждение
- •Сдерживание
- •Нанесение поражения, разрушение планов
- •25. ”Доктрина Джонсона”.
- •28. Політика адміністрації Дж. Картера на Близькому та Середньому Сході.
- •29. Політика сша щодо срср у 1972 - 1974 рр.
- •30. Латиноамериканський курс адміністрації Дж. Буша (мол.).
- •31. Нова ядерна стратегія адміністрації Дж. Картера.
- •33. Латиноамериканська політика сша у період адміністрації р. Рейгана.
- •34. Політика сша щодо Японії у 90-х роках.
- •35. Політика сша на Близькому та Середньому Сході
- •36. Відносини між сша та Російською Федерацією у 1992 р.
- •37. Зміцнення відносин сша із Канадою після іі світової війни;.
- •38. Еволюція відносин сша з Російською Федерацією.
- •39. Американсько-канадське військово-стратегічне співробітництво в роки "холодної війни".
- •41. Позиція Канади щодо війни в Індокитаї.
- •42. Політика сша щодо країн Середньої Азії.
- •44. Політика сша щодо країн Закавказзя.
- •43. План Маршалла.
- •Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о сокращении стратегических наступательных потенциалов
- •47. Політика адміністрації Дж. Буша (ст.) щодо срср на етапі його розпаду.
- •48. Доктрина стримування.
- •49. Основні напрямки зовнішньої політики адміністрації Дж. Буша (мол.).
- •О внешней политике администрации Буша
- •50. Створення нато.
31. Нова ядерна стратегія адміністрації Дж. Картера.
Свою діяльність Дж.Картер розпочав із заходів, які можна назвати "символічним популізмом".
Зовнішньополітична діяльність адміністрації 39-го президента США здобула суперечливі та неоднозначні оцінки. Вона давала чимало підстав для критики Дж.Картера.
Разом з тим до активу картерівського уряду слід віднести спробу розв'язання близькосхідного конфлікту. В березні 1979 року після тривалих переговорів Бегіна й Садата у заміській резиденції американських президентів Кемн-Девіді був підписаний сепаратний мирний договір між Єгиптом та Ізраїлем, який фактично вивів Єгипет з блоку країн, які боролися проти Ізраїлю. Зате підписання з Панамою договору про повернення їй до кінця століття Панамського каналу викликало значні труднощі з його ратифікацією у конгресі та не слугувало престижу Дж.Картера. Ще важче склалися стосунки з СРСР. 1977 року збіг п'ятирічний термін дії ОСО-1. Ще за три роки до цього під час зустрічі Дж.Форда і Л.Брежнєва у Владивостоці було розроблено базу для укладення довготривалої угоди про обмеження стратегічних озброєнь. Проте підписання договору ОСО-2 Дж.Картер пов'язав з двома несумісними для радянського уряду умовами - поступками у сфері "прав людини та запровадженням контролю над озброєннями. Нарешті, в червні 1979 року під час зустрічі на вищому рівні у Відні був підписаний договір про ОСО-2. Американський конгрес затягував його ратифікацію, хоча обидві сторони за обопільною згодою й дотримувалися провідних положень договору. Картер змушений був погодитися на різке збільшення військового бюджету, що не тільки спричинило бюджетний дефіцит, а й знизило довіру допрезидента, який на першопочатках свого правління виступав за скорочення військових витрат. СРСР поклав кінець усяким сподіванням на дієвість ОСО-2. коли наприкінці 1979 року вторгся в Афганістан і тим самим перекреслив всі здобутки періоду розрядки. Адміністрація Картера, як відомо, почала одразу надавати підтримку афганському руху опору, застосувала ряд санкцій щодо СРСР, зокрема, запровадила ембарго на продаж зерна та бойкот Олімпійських ігор у Москві 1980 року. 1 нарешті, за наполяганням США керівництво НАТО на Брюсельській нараді в грудні 1979 року прийняло рішення про розміщення в країнах Західної Європи, починаючи з 1983 року, ракет середнього радіусу Дії. Таким чином, американо-радянські відносини знову відкотилися від розрядки до глухих кутів "холодної війни".
1977 року президент Джиммі Картер запропонував Міністерству оборони зменшити американські і радянські стратегічні носії на 200-250 з кожної сторони, внаслідок чого в США та Росії залишилося б приблизно по 2000 боєголовок.15 Цифра ця майже в два рази перевищує зазначену Марнамарою, проте не можна забувати, що СРСР у цей період досяг ядерного паритету з США і арсенали обох сторін у декілька разів перевищували розміри десятилітньої давнини.
________________________________________________________________________________
1980 Пpезидент США Джимми Картер подписывает президентскую доктрину N 59 о "новой ядерной стратегии " США - доктрину "ограниченной ядерной войны". [НТВ. РУ]
Заявление об отказе от применения ядерного оружия против безъядерных держав в 1978 году сделал президент США Джимми Картер. Исключение составляли государства, напавшие на США первыми и являющиеся союзниками какой-либо страны- обладательницы ядерного оружия.
В сентябре того же года была утверждена "президентская директива номер 59", предусматривавшая возможность " ограниченной ядерной войны " против СССР.
Получается, что внутри одного политика уживаются представления и о возможности ограниченной ядерной войны и о необходимости решения конфликтов переговорным путем.
