2. Вимоги до уроку географії

Для ефективного проведення уроку необхідно дотримуватись певних організаційних, дидактичних, виховних і психологічних вимог.

Організаційні: наявність продуманого плану уроку; раціональне використання відведеного часу; підготовка і раціональне використання різних засобів навчання.

Дидактичні (освітні): конкретність дидактичної мети (формування нових уявлень і понять, повторення вивченого матеріалу, систематизація і закріплення, практичне застосування знань); правильний відбір навчального матеріалу для кожної частини уроку (доступність навчального матеріалу, виділення головного у змісті та його зв’язок з попередньо отриманими знаннями); правильний (відповідний до поставлених завдань) відбір методів, прийомів і засобів навчання для кожного етапу уроку; реалізація усіх елементів змісту освіти (формування знань, умінь, досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання); поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи учнів, диференціація навчання.

Психологічні: врахування вікових та індивідуальних особливостей учня : його мислення (репродуктивного, творчого), пам’яті (довільної, мимовільної), уваги (здатності зосереджуватись на предметі вивчення), уяви (особливо творчої), волі (здатності ставити перед собою далеку чи близьку мету і досягати її).

Виховні: формування духовних та етичних цінностей; демонстрування різних світоглядних ідей щодо розвитку природи і суспільства; розвиток пізнавальних інтересів до географії; виховання патріота України.

Особливі (пов’язані зі змістом предмета): реалізація краєзнавчого принципу у навчанні; екологічна спрямованість уроку географії; економічне виховання, формування просторової компетенції та географічного мислення.

3. Типологія уроків і її практичне застосування

Для організації такого складного навчального процесу, яким є урок, важливо раціонально спроектувати його макроструктуру, яка б відповідала реалізації основної навчальної мети, або іншими словами— визначити, які дидактичні етапи є необхідними на уроці. В цьому проявляється практична значимість типології уроків, адже кожен тип уроку має свою макроструктуру. Найбільш поширена в українській педагогіці типологія уроків, в основу якої покладена їх провідна дидактична мета (автор —В.Онищук), передбачає, що вчитель спочатку формулює мету уроку, а потім відповідно до неї визначає тип уроку, який задає певну організаційну структуру.

За цією типологією уроки можуть бути такими:

Урок засвоєння нових знань:

1. Повідомлення теми й мети уроку, актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності.

1. Сприймання та первинне усвідомлення матеріалу.

2. Узагальнення та систематизація вивченого, первинне застосування знань.

2. Підсумки уроку, д/з.

Переважно ці уроки проводять на початку вивчення нової кількагодинної теми, актуалізуючи різними прийомами необхідні попередні знання.

Урок використання знань, умінь та навичок

1. Перевірка д/з, корекція опорних знань, умінь, навичок.

2. Повідомлення мети уроку. Мотивація навчальної діяльності, загальний інструктаж.

3. Усвідомлення змісту й послідовності використання практичних дій.

4. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя.

5. Узагальнення й систематизація результатів роботи.

6. Звіт про способи та результати виконаної роботи.

7. Підсумки уроку, д/з.

Формою таких уроків є практична робота. Згідно діючої Програми, практичні роботи, як окремі уроки, найчастіше проводять у курсі «Загальна географія» (6 клас). Такими є Практичні: «Спостереження за висотою Сонця над горизонтом, погодою, сезонними змінами в природі» (проводиться на місцевості), «Розв’язування задач з перетворенням масштабів», «Визначення відстаней на місцевості, плані та карті», «Визначення географічних координат», «Ознайомлення з компонентами своєї місцевості» (проводиться на місцевості). Проте більшість практичних робіт з цього та інших курсів шкільної географії, проводять у поєднанні з вивченням нового чи узагальненням вивченого матеріалу, де вони займають організаційний етап відповідного типу уроку.

Урок узагальнення й систематизації знань

1.Повідомлення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.Відтворення та корекція опорних знань.

3.Повторення й аналіз основних фактів.

4.Узагальнення й систематизація понять; засвоєння системи знань та їх використання для пояснення нових фактів;

5.Засвоєння провідних ідей та основних теорій на основі широкої систематизації.

Уроки цього типу є найскладнішими за своєю організацією і проведенням. Узагальнення знань необхідне для усвідомлення учнями провідних ідей шкільної географії, систематизації їх знань, формування позицій, норм поведінки, переконань. Систематизація та узагальнення знань відбувається на основі вже відомих фактів, зв'язків, виявлення загальних ознак, принципів, закономірностей географічних явищ. При цьому учні не лише краще засвоюють навчальну інформацію, а й вчаться нею користуватися, піднімаються на новий рівень пізнання, що допомагає формуванню фундаментальних знань та усвідомленню практичного значення географії. Узагальнюючі уроки вимагають особливих засобів навчання: на них використовують світові карти, схеми, таблиці. З цією метою спеціально створено екранні посібники

Урок перевірки та корекції знань, умінь, навичок

1.Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми та мети уроку.

2.Перевірка знань фактичного матеріалу

3.Перевірка знань основних понять.

4.Перевірка глибини усвідомлення знань.

5.Використання знань у стандартних умовах.

6.Використання знань у змінених умовах.

7.Збір виконаних завдань (їх перевірка, аналіз, оцінювання).

8.Підсумки уроку, д/з.

Уроки цього типу, як правило, є завершальними в серіії уроків з багатогодинних тем, таких як «Літосфера» (12 год), «Атмосфера» (12 год) у курсі «Загальна географія», «Африка» (11 год), «Євразія» (19 год) у курсі «Географія материків і океанів», «Економіко-географічний поділ України» (7 год) в курсі «Географія України», «Країни Європи» (11 год) у курсі «Соціально економічна географія світу» тощо. У старших класах вони мають форму заліків, у середніх — «огляду знань». Ці уроки важливі, але часу на їх проведення практично немає. Тому часто вчителі замінюють уроки цього типу тестуванням, яке виконує функцію перевірки та оцінювання знань.

Комбінований урок

1. Перевірка д/з, актуалізація опорних знань.

2. Повідомлення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання та первинне усвідомлення матеріалу.

4. Узагальнення та систематизація вивченого, первинне застосування знань.

5. Підсумки уроку, д/з.

Це найбільш поширений у педагогічній практиці тип уроку, який має дві (повторити і вивчити нове) або декілька дидактичних цілей. Тому можливе поєднання структурних елементів різних типів уроку, які вимагають певних методів і форм організації діяльності школярів.

Комбіновані уроки проводять під час вивчення багатогодинних тем і тоді, коли новий матеріал тісно пов’язаний з темою попереднього уроку, хід якого необхідно відновити у пам’яті школярів.

Однак низка комбінованих уроків стомлює учнів, знижує їхній пізнавальний інтерес. Тому досвідчені вчителі часто міняють елементи комбінованого уроку місцями: розпочинають урок з мотивації навчальної діяльності та з вивчення нового, а перевірку «розчиняють» в новому матеріалі, або поєднують із закріпленням вивченого в кінці уроку. Закріплення знань на комбінованому уроці також можна не виділяти в окремий етап, а проводити його по ходу вивчення нового, підводячи висновки після кожного смислового етапу. Завдання для домашньої роботи також можна давати на різних етапах уроку, не опускаючи при цьому інструктування щодо його виконання.

Отже, структура уроку, як похідна від його мети і змісту, є рухомою, тому завданням вчителя є її творче опрацювання для забезпечення цікавого, змістовного і комфортного процесу навчання.

Важливо пам’ятати, що незалежно від типу кожен урок має на початку організаційний етап, а в кінці – підсумковий.

В сучасній педагогіці, у зв’язку з організацією проблемного навчання, виділяють ще й такий тип уроку як проблемний, підкреслюючи наявність на ньому спроектованої вчителем навчальної проблемної ситуації, яка викликає в учнів інтелектуальне утруднення і мотивує до самостійного пошуку способів її розв’язання. Структура проблемного уроку наступна:

1. Актуалізація опорних знань.

2. Зіткнення учнів з проблемою й висловлення первинних гіпотез.

3. Визначення теми й мети уроку.

4. Робота над гіпотезами, висловленими учнями.

5. Обговорення гіпотез. Загальний висновок.

6. Підсумок уроку, д/з.

Проблемні уроки можна організувати під час вивчення таких тем, які містять фундаментальні причинно-наслідкові зв’язки, закономірності (кліматичні, поширення ПТК, територіальної організації господарства, розселення тощо). Уроки такого типу вимагають багато часу на підготовку і проведення, але їх необхідно проводити хоча б раз на семестр, для активізації пізнавальних інтересів учнів та розвитку в них дослідницьких здібностей.

Типологія уроків за дидактичними цілями та характером пізнавальної діяльності не відображає всього різноманіття сучасних уроків географії. Нові цілі середньої освіти, увага до розвитку особи школяра, необхідність застосування нових педагогічних технологій з метою організації активної пізнавальної діяльності учнів, спонукають учителів дедалі частіше використовувати так звані нетрадиційні (нестандартні) форми уроків. Кількість цих форм велика, але їх можна співвіднести з традиційними уроками. Російський дидакт В.О. Щеньов об’єднує їх у такі групи: вивчення нового — урок-лекція, подорож, конференція, гра-інсценування; формування умінь — практикум, практична робота,твір, діалог, рольова та ділова гра; повторення та узагальнення вивченого — семінар, позакласне читання, диспут, навчальна гра, урок-суд, конкурси, змагання; перевірки та оцінювання знань — залік, вікторина, конкурси, огляд знань, захист творчих робіт, проектів, творчих звітів.

Різноманітність класифікацій уроків географії створює основу для визначення їх місця у реальному навчальному процесі, дозволяє учителю більш обґрунтовано підходити до його планування, головне в якому — організація самостійної пізнавальної діяльності учнів.