37. Види авалю можуть бути різними. Зокрема, різноманітні підходи до класифікації авалю застосовуються у Женевській системі вексельного права. Тут аваль розглядається з кількох боків:

• залежно від специфіки авалістів розрізняють банківські та небанківські авалі. Банківські авалі трапляються найчастіше, оскільки відомий і стабільний комерційний банк своїм гарантійним написом підвищує надійність векселя, рівень довіри до нього, а отже в цілому покращує його оборотність. Дієвими є також авалі небанківських установ, якщо вони надані авторитетними і ефективними фірмами та підприємствами;

• існують авалі підписувачів, тобто осіб, задіяних у векселі, та авалі сторонніх осіб. Залежно від впливовості цих авалістів також суттєво підвищується ліквідність векселя та його курсова вартість на фондовому ринку;

• можна розрізняти аваль узагалі, або аваль за векселедавця, який пишеться на титульному боці векселя, і аваль вибірковий, що надається за конкретну особу. Він переважно розмішується на окремому додатковому документі;

• залежно від місця розміщення самого напису можна виокремити аваль лицевий, аваль зворотний, аваль на алонжі та аваль на окремому документі, не пов 'язаному з векселем;

• можна класифікувати аваль постійний, що надається за векселедавця і платника як постійних векселезобов'язаних осіб, і аваль змінний, який робиться за кожного окремого індосанта, котрі замінюють один одного як векселетримачі. Найуживанішим є аваль, що надається за платника (векселедавця у простому векселі).

38. Надання авалю за вексельними зобов'язаннями є однією з найпоширеніших у ринковій економіці операцій, які виконуються комерційними банками задля отримання комісійного доходу. Оскільки авальні операції мають гарантійний характер і відволікають кредитні ресурси, їх можна віднести до специфічного виду кредитних операцій — авального кредиту. Авальний кредит надасться банком для покриття зобов'язань клієнта, якщо він не в змозі самостійно їх виконати. Авальний кредит може набувати таких форм: банківських гарантій платежу; гарантій поставки; надання позички; поручительства.

Ці та інші види банківських гарантій здатні обмежити ризики в діяльності клієнтів, забезпечити безперервність відтворювальних процесів та їхню ефективність.

Аваль може надаватися банками як за векселедавця (акцептанта тратти), так і за кожного з відповідальних індосантів. Основною формою авальних операцій у банках є договір між банком і клієнтом. У договорі зазначаються всі умови, на яких банк погоджується стати авалістом векселя. Банківський аваль формулюється як одностороння дія банку, що завершується в момент погашення вексельного зобов'язання.

Якщо документи відповідають усім вимогам банку, то не пізніше наступного робочого дня, що йде після дати звернення за вексельним авалем, адміністрація банку повинна повідомити клієнта про свій остаточний вердикт.

У системі авальних гарантій діють певні обмеження, а саме:

аваль надається тільки тим простим і переказним векселям, які акцептовані платником та складені для оформлення оплати за поставлену продукцію, виконані роботи Й надані послуги; • комерційним банкам України не рекомендовано надавати аваль: за недоміцильовані векселі; за векселі терміном платежу "за пред'явленням", якщо індосаментом не визначено термін пред'явлення; за векселі терміном платежу понад шість місяців від моменту пред'явлення; за векселі юридичних осіб, чиї векселі опротестовувалися впродовж останнього року або платіжні документи котрих перебувають у картотеці № 2, або мають прострочену заборгованість за наданими кредитами, до яких банком застосовувалися штрафні санкції. Аваль не надається і тим клієнтам, розрахунковий рахунок яких відкрито в іншому банку.

За наданий аваль комерційні банки стягують комісійну плату. її розмір визначається фінансовим ризиком, затратами і величиною залучених у даній операції кредитних ресурсів. Міжнародно визнаною ставкою за банківські гарантії є 2—3 % річних від номіналу векселя. В Україні сума таких платежів є різною у кожному випадку. За основу розрахунку беруться сума вексельного платежу, кількість днів до терміну платежу, рівень платоспроможності векселедавця (акцептанта тратти), а також діюча процентна ставка. Кожний банк установлює мінімальний розмір комісії, затверджений його правлінням.

Банк надає аваль у загальновизнаній формі, яка чітко визначає безумовну гарантію банку, підписується уповноваженою особою і скріплюється печаткою. Одночасно із написанням авалю на лицевому боці векселя банк на прохання клієнта може видати йому окремий гарантійний лист, у якому подає детальну інформацію про гарантовані векселі та розміри штрафних санкцій, які він готовий сплатити в разі невиконання зобов'язання. Як і у векселі, у гарантійному листі наголошується, що банк несе солідарну відповідальність разом із векселедавцем простого векселя чи акцептантом тратти, що вимоги векселетримача приймаються безумовно, так само як вимоги індосантів і посередників, котрі оплатили вексельну суму в порядку регресу. Дієвість гарантійного листа припиняється лише після погашення всієї сукупності вексельної заборгованості, оговорених за нею процентів і нарахованих штрафних санкцій.

39. Дисконтування векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель, терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного процента від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з настанням указаного у векселі терміну.

Економічна суть даної операції полягає у достроковій грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні комерційного кредиту на банківський. Це — прибуткова операція, яка забезпечує отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у вигляді різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його погашення. Скидка з номінальної суми векселя, що привласнюється банком або іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного процента. Термін "дисконт" якраз і означає скидку"

Потреба у дисконті векселів об'єктивно виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через нерівномірність надходжень і видатків у процесі своєї діяльності досить часто відчуває нагальну необхідність більш ліквідної форми капіталу, ніж вексель. Для розрахунків зі власними постачальниками чи банком він, не чекаючи настання терміну платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила чуже зобов'язання. Таким покупцем боргів переважно виступає комерційний банк.

Придбання банком чи іншим кредитно-фінансовим закладом векселя до завершення терміну його обігу й отримання відсотків з вексельної суми в Україні не лімітується. Кожний банк у проведенні цих операцій керується лише критерієм власної ефективності та наявності кредитних ресурсів. Іще у 1994 р. Указ Президента України "Про випуск і обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України" наголосив, що при погашенні заборгованості та інших зобов'язань, заставі та проведенні інших операцій норма дисконту з суми векселя не обмежується. До того ж у податкових платежах не ураховується сума зобов'язань за неоплаченими векселями, які прийняті суб'єктами підприємництва на бухгалтерський облік.

Приймаючи до дисконту векселі, банк керується нормами вексельного права. Його співробітники зобов'язані простежити, щоб акцепт переказного векселя за своєю формою був повним і правильним, щоб індосаментний ряд творив законного векселетримача, а форма і зміст векселя відповідали чинним вимогам. Але банк не несе відповідальності за дійсність повноважень і підписів осіб, що акцептували вексель.