3. Прийняття стратегічних рішень

До стратегічних відносяться питання, які зачіпають різні взаємозв’язані аспекти діяльності фірми, що разом визначають ефективність досягнення насічених цілей. Ці питання пов’язуються зі стратегічними рішеннями, що приймаються і реалізуються в процесі стратегічного менеджменту.

Основа розробки стратегічних рішень – проблема вибору стратегії організації і визначення механізму управління реалізацією стратегічної планової діяльності персоналу, що сприяє досягненню мети організації і реалізації її місії.

По мірі трансформації суспільства в постіндустріальне трансформується і система управління. Нестабільність зовнішнього середовища, виникнення проблем, що не мають аналогів в минулому не дозволяють використовувати в управлінні типові рішення. Виникла необхідність в управлінні на основі гнучких екстрених рішень, своєчасній реакції на зміни.

Ускладнення зовнішнього середовища, часті зміни технологій вимагають залучення до дослідження і вироблення пропозицій для ПР висококваліфікованих спеціалістів, експертів, що сприяє зміні авторитарного стилю керівництва. На розробку стратегічних рішень впливає тлумачення самого терміну «стратегія». Під нею розуміють:

• напрямок або спосіб діяльності, для досягнення важливого результату, що має довгострокові насідки;

• комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації в досягненні її цілей;

• набір правил, якими організація керується в своїй діяльності;

• узагальнену модель дій, необхідних для досягнення цілей, шляхом координації і розподілу ресурсів.

Виходячи з вище вказаного під стратегією управління можна розуміти метод системної організації діяльності людини, фірми по управлінню досягненням стратегічної мети.

В основу стратегічного управління покладено програмно-цільовий підхід, під яким слід розуміти планування діяльності з чітким формулюванням цілей, для вирішення найважливіших проблем. Це спосіб вироблення і реалізації УР, оснований на системному аналізі факторів впливу і розробці злагодженої сукупності заходів і дій, що забезпечують досягнення поставленої мети.

Таким чином стратегія може бути подана як своєрідна цільова комплексна програма в якій задаються не тільки цілі, але й системи управління досягнення мети.

Стратегічне управління включає в себе наступні функції: управління людськими ресурсами, виробничу функцію, маркетингову, фінансову і функцію розвитку.

Прийняття стратегічний УР координує виконання перерахованих функцій з врахуванням стратегічної мети і стратегії управління. Для кожного конкретного підприємства механізм стратегічного управління формується з наступних елементів: цілей управління; критеріїв управління (кількісний аналог цілей); факторів управління (елементів об’єкта управління); методів впливу на ці фактори управління; ресурсів управління, які використовують для осягнення мети.

В прийнятому рішенні встановлюється направленість впливу механізму управління, який враховує дію внутрішніх і зовнішніх факторів.

УР може впливати на управлінську діяльність як акт (в вигляді директиви, наказу, розпорядження і т.д.) і як правова норма, що зобов’язує здійснювати дії в певних обставинах або навпаки забороняє, визначає правила поведінки. Стратегічні УР в більшості водять норми управління, що діють в організації на період, який визначений даним рішенням. Вони встановлюють конкретні дії при певних обставинах.

Розробка механізму управління в стратегічних рішеннях передбачає спільну роботу ОПР з експертами і спеціалістами.

Структурно стратегічне УР повинне бути представлене:

- задумом (місія, цілі, стратегія, основи механізму управління);

- рекомендаціями по розробці функціональних стратегій і механізмів їх реалізації;

- розподілом відповідальності за організацію стратегічного управління між керівниками;

- загальними рекомендаціями по організації стратегічного управління, взаємодії з організаційними структурами, основами розподілу ресурсів.

Розробка стратегічних рішень починається:

- при організації нового підприємства;

- при кризовому стані, що заставляє ОПР, змінювати стратегію чи вибирати місію.

Розробка, прийняття і реалізація стратегічного УР включає в себе наступні етапи:

1. Мотивація початку бізнесу визначається потребою в збільшенні прибутку або постановці задач ОПР на основі аналізу інформації, або виходячи із суб’єктивних бажань керівництва. В залежності від обставин вибирається мета.

2. стратегічний аналіз дозволяє виявити сильні і слабкі сторони організації і можливості небезпеки направленість аналізу визначає вибрана мета. На основі результатів аналізу оцінюється ситуація, уточнюється місія, формується стратегічна мета і розробляються основи стратегії фірм.

3. Прийняття стратегічного рішення здійснюється на основі результатів аналізу, оцінки ризику.

Результатом прийняття СР є задум дій керівників затверджена мета, стратегія її реалізації, організаційно-методологічні основи стратегічного планування, організація управління і контролю. Прийняття СР вимагає від керівника стратегічного мислення. Воно передбачає розробку принципово-нової стратегії, нових тенденцій розвитку та підходів до управління.

4. Стратегічне планування здійснюється коли ще немає стратегічного рішенця, що є його частиною. Воно включає стратегічне передбачення, розподіл ресурсів, розробку специфічних стратегій.

5. Стратегічна організація передбачає організацію стратегічного управління: проектування організаційної структури управління, приведення в певну систему діяльності людей, забезпечення їх ресурсами і т.д.

6. Стратегічний контроль дозволяє відслідковувати рух організації до наміченої мети. Для цього здійснюють сканування зовнішнього і внутрішнього середовища, яке дозволяє виявити сигнали, що вимагають прийняття відповідного рішення.