39. Супер – его як внутрішня репрезентація традиційних цінностей та

ідеалів суспільства (за З.Фрейдом).

Походження поняття СУПЕР ЕГО можна проілюструвати цитатою з : « Лекцій психоаналізу, де Фрейд пише, що «Я можу взяти себе, як об’єкт, звертатися зі собою, як з іншими об’єктами, спостерігати за собою. Отже, я розчленоване, воно розчленовується в деяких своїх функціях, принаймі, на час. Я міг би сказати просто, що особлива інстанція, що я починаю розрізняти в Я , є совістю, але більш обережним було б вважати цю інстанцію самостійної і припустити, що совість є однією з функцій, а самостпостереення, необхідне як передумова судової діяльності совісті, є іншою функцією».

Отже, СУПЕР-ЕГО, останній компонент особистості, що розвивається, функціонально ознаючи систему цінностей, норм і етики, розумно сумісних з тими, що прийнято в оточенні індивідуума. Будучи морально-етичною силою особистості, СУПЕР-ЕГО є наслідком тривалої залежності від батьків. Далі функцію розвитку бере соціум (школа, однолітки).

Супер-его підрозділяється на 2 підсистеми: совість і его-ідеал. Совість здобувається за допомогою батьківських покарань. Вона включає здатність до критичної самооцінки, наявність моральних заборон і виникнення почуття провини у дитини. Заохочувальний аспект СУПЕР-ЕГО – его-ідеал. Він формується з позитивних оцінок батьків і веде індивідуума до встановлених в себе високих стандартів. Супер-его вважається цілком сформованим, коли самоконтроль не служить принципу реальності: Супер-его направляє людину до досконалості в думках, словах і вчинках, намагаючись переконати ЕГО в перевазі ідеалістичних ідей над реалістичними.