27. Проблема регулювання мас медіа.

Розквіт медіа-підприємців і великих компаній інформаційного спрямування та їхній вплив непокоїть багатьох. Адже ці корпорації не просто продають свій товар, а впливають на погляди людей. Проблема регулювання мас медіа значно складніша, ніж може видатись на перший погляд. Очевидно, що різноманітні форми медіа-організацій відповідають інтересам громадськості, оскільки при цьому можна порівняти різні групи і політичні перспективи. Однак накладення обмежень на право володіння та використання певних форм інформаційної технології може позначитися на економічному становищі сектора засобів масової інформації. Країна, де існують суворі обмеження, може відстати від інших у своєму розвитку. Провідною ниткою політики регулювання мас медіа може бути визнання того факту, що панування на ринку двох чи трьох великих інформаційних компаній одночасно загрожує і необхідній економічній конкуренції, і демократії, адже власники засобів масової інформації не обираються. У цьому випадку можна скористатися існуючим антимонопольним законодавством, котре, однак, відмінне в різних країнах Європи та в інших індустріальних країнах. У переважній більшості демократичних держав взаємодія влади і мас-медіа (а також інформаційна політика урядів) базується на поєднанні двох основних принципів: 1) невтручання державної влади в діяльність мас-медіа та у питання регулювання цієї діяльності; 2) таке регулювання здійснюється спеціальними колегіальними органами, які формуються з урахуванням інтересів якомога більшої частини політичних і соціальних сторін. Принципи невтручання та колегіальності інтегровані в уявлення про те, що в розвинутих демократичних країнах ЗМІ являють собою не інститут влади, а інститут суспільства.

У перехідному українському суспільстві зміст політичної культури визначається за допомогою мас-медіа правлячими елітами, які виступають у масовій свідомості уособленням соціальної влади, і саме тому контроль за діяльністю мас-медіа стає однією з основних передумов набуття політичної влади. Хоча на законодавчому рівні проголошено свободу слова і незалежність українських ЗМК від державної влади, вони фактично не мають реальної юридичної та економічної захищеності, і це дає можливість фінансово-промисловим та політичним елітам використовувати мас-медіа у своїх інтересах.

28. Вплив телебачення на розвиток і функціонування українського суспільства.

Як яскраве і неперевершене явище культурного і духовного життя сучасного суспільства телебачення несе людству великі блага свободи, освіти, можливості обміну інформацією, думками, зближує народи. Народжується нова епоха спілкування між людьми. На сьогодні телебачення є засобом розповсюдження соціальної інформації, за допомогою якого набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій. Розповсюдження інформації на телебаченні є засобом політичного, економічного та інших видів на свідомість та діяльність людей. Відомими методами психологічного впливу є: посилання на авторитет, навішування ярликів, технологія залякування тощо, які активно використовується на телебаченні.

Ні у кого не викликає сумніву постулат, що дітям шкідливо багато дивитися телевізор. Від цього псується зір, постава і настрій. Але не тільки. Від телебачення серйозно страждає дитяча психіка – до такої думки прийшли американські вчені. Поведінка дітей до 3 років, виявляється, безпосередньо залежить від того, що вони бачать по телевізору. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції – все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини. Молодь, особливо підлітки – найбільш активна глядацька аудиторія. За даними соціальних наук, підлітки сприймають телеекран як інфомуючий канал і як співрозмовника. Бажання розширити обсяг відомостей про навколишнє життя, приємно провести час – ось основні мотиви. З іншого боку, існують мотиви особистісного ставлення. Підлітки звертаються до телеекрана, щоб отримати підтвердження або заперечення їх позицій як суспільно значущих, придатних до порівняння з суспільними зразками. Телебачення часто нав’язує глядачам викривлені пропорції світу: катастрофи, вибухи, смерті і мало позитиву. Новини у багатьох випадках не інформують, вони залякують і розважають.