50.Типологічна модель індивідуальних характерів к.Юнга.

Широке поширення одержала класифікація характерів залежно від приналежності до екстравертірованний і интровертированному типу, запропонована К. Юнгом. Екстравертам властиві імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, товариськість. Для інтровертів характерні фіксація інтересів особистості на явищах власного внутрішнього світу, нетовариськість, замкнутість, схильність до самоаналізу, утруднена адаптація. [5]

Карл Юнг першим розробив теорію, що говорить, що кожна людина має психологічним типом. Він був переконаний, що існують два класи психологічних «функцій», використовуваних людьми: перші, через які ми отримуємо інформацію («сприймаємо» речі), другі, на підставі яких ми приймаємо рішення. Усередині кожного з цих двох класів існують два протилежних способу функціонування: ми отримуємо інформацію через 1) відчуття, або 2) інтуїцію і приймаємо рішення на підставі 1) об'єктивної логіки, або 2) суб'єктивних почуттів. Юнг говорив, що у своєму житті люди використовують всі чотири перераховані вище функції, але кожна окрема людина використовує різні функції з різним успіхом і частотою. Функція, яка використовується найчастіше, називається «домінуючою». Домінуюча функція настільки важлива, що задає тон іншим функціям і всьому поведінки людини в цілому. Таким чином, було визначено вісім психологічних типів. Напрямок потоку енергії визначає, звідки ми отримуємо основну частину мотивації. Отримуємо ми її зсередини себе (інтровертний) або від зовнішніх джерел (екстравертний). Зосереджена наша домінуюча функція зовні або всередині нас. Спосіб отримання інформації визначає яким чином ми сприймаємо і засвоюємо інформацію. Віримо ми своїм п'яти почуттів (відчуває) або покладаємося на наші інстинкти (інтуїтивний).

1. Екстравертний відчуває тип. Немає такого людського типу, який міг би зрівнятися в реалізмі з екстравертним відчувають типом. Його об'єктивне почуття факту надзвичайно розвинене. Таких людей будуть хвалити як розумних, оскільки люди схильні вважати яскраво виражене відчуття чистого факту за щось дуже розумне. Насправді ж такі люди аж ніяк не дуже розумні. Цей тип є людиною відчутної дійсності, без схильності до рефлексії і без властолюбних намірів. Його постійний мотив в тому, щоб відчувати об'єкт, мати чуттєві враження і по можливості насолоджуватися. Це людина, не позбавлена ​​люб'язності, навпаки, він часто відрізняється втішною і живий здатністю насолоджуватися; за часами він буває веселим товаришем по чарці, іноді він виступає як що володіє смаком естет. Любов його, безсумнівно, грунтується на чуттєвих принади об'єкта. Він одягається добре, відповідно зі своїми коштами, у нього добре їдять і п'ють, зручно сидять, або, принаймні, дається зрозуміти, що його витончений смак має підставу ставити деякі вимоги до навколишнього середовища. Він навіть доводить, що заради стилю, безумовно, варто приносити деякі жертви.

2. Інтровертний відчуває тип. Тоді як екстравертний відчуває тип визначений інтенсивністю впливу з боку об'єкта, інтровертний орієнтується по інтенсивності суб'єктивної частини відчуття, викликаної об'єктивним роздратуванням. Він може звернути на себе увагу своїм спокоєм, своєю пасивністю або розумним самовладанням. Ця своєрідність, яка вводить в оману поверхове судження, зобов'язана своїм існуванням його невіднесення до об'єктів. Правда, в нормальному випадку об'єкт зовсім не знецінюється свідомо, але усувається в своєму властивості збудника тим шляхом, що порушення негайно ж заміщається суб'єктивної реакцією, яка не має більше ніякого відношення до реальності об'єкта. Це, звичайно, діє як знецінення об'єкта. Зовнішньому спостереженню справа представляється так, як якщо б вплив об'єкта зовсім не проникало до суб'єкта.

3. Екстравертний інтуїтивний тип. У нього тонке чуття для всього, що зароджується і має майбутнє. Він ніколи не перебуває в умовах стійких, здавна існуючих і добре обгрунтованих, що мають загальновизнану, але обмежену цінність. Так як він завжди перебуває в пошуках за новими можливостями, то в стійких умовах він ризикує задихнутися. Правда, він дуже інтенсивно береться за нові об'єкти та шляхи, часом навіть із надзвичайних ентузіазмом, але, як тільки розмір їх встановлений і не можна вже передбачити надалі їх значного розвитку, він одразу ж холоднокровно кидає їх без жодного пієтету і, мабуть, навіть не згадує більше про них. Мислення та відчуття, ці неминучі компоненти переконання, є в нього менш диференційованими функціями, які не мають вирішального ваги і тому не здатні протиставляти сили інтуїції запеклий опір. І все-таки тільки ці функції можуть дієво компенсувати примат інтуїції, даючи інтуїтивного судження, якого він, як тип, зовсім позбавлений. Фізичне добробут оточуючих, як і його власне, не є для нього вагомим аргументом. Так само мало у нього поваги до переконань і життєвим звичкам оточуючих, так що нерідко його вважають аморальним і безсоромним авантюристом. Так як його інтуїція займається зовнішніми об'єктами і чуттям вишукує зовнішні можливості, то він охоче береться за такі професії, де він може розвинути свої здібності найбільш багатосторонньо. До цього типу належать багато біржові ділки, «акули» бізнесу, продюсери, політики і т. д. Цей тип зустрічається, мабуть, ще частіше серед жінок, ніж серед чоловіків. У цьому випадку інтуїтивна діяльність виявляється набагато менше в професійній сфері, ніж у суспільному житті. Такі жінки вміють використовувати усі соціальні можливості, вміють зав'язувати суспільні зв'язки, розшукувати чоловіків, які мають різними можливостями, і все з тим, щоб знову все кинути заради якої-небудь нової можливості.

Ніхто не може краще його підбадьорити своїх ближніх або надихнути їх на нову справу, навіть якщо він кине його вже післязавтра. Чим сильніше його інтуїція, тим більше його его зливається з побаченої можливістю. Він оживляє її, він виводить її наочно і з переконливою теплотою, він, так би мовити, втілює її. Це не акторство з його боку, це його доля.

4. Інтровертний інтуїтивний тип. Риси интровертной інтуїції створюють своєрідний тип людини, а саме містика-мрійника і провидця, з одного боку, фантазера і художника - з іншого. Фантазер задовольняється спогляданням, якому він надає оформляти себе, тобто детермінувати себе. Природно, що поглиблення інтуїції викликає часто надзвичайний видалення індивіда від відчутної дійсності, так що він стає досконалою загадкою навіть для своєї найближчого середовища. Якщо він художник, то його мистецтво сповіщає незвичайні речі, речі не від світу цього, які переливаються всіма кольорами та є одночасно значними і банальними, прекрасними, піднесеними і химерними. Але якщо він не художник, то він часто виявляється невизнаним генієм, чимось на зразок мудрого полуглупца, фігурою для «психологічних» романів. Моральна проблема виникає тоді, коли інтуїтів набуває ставлення до свого бачення, коли він не задовольняється більше одним тільки спогляданням, своєї естетичної оцінкою і формуванням, а доходить до питання: яке це має значення для мене або для світу? Що з цього випливає для мене або для світу в сенсі обов'язки або завдання? Інтровертний інтуїтів найбільше витісняє відчуття об'єкта. Це є відмінною рисою його несвідомого.

5. Екстравертний розумовий тип. Згідно з визначенням, це буде людина, яка - звичайно, має прагнення ставити всю сукупність своїх життєвих проявів в залежність від інтелектуальних висновків.

Людина такого типу додає вирішальну силу об'єктивної дійсності або відповідно її об'єктивно орієнтованої інтелектуальної формулою, притому не тільки по відношенню до самого себе, але і по відношенню до навколишнього середовища.

Відчувати на собі погані наслідки екстравертної формули припадає найбільше членам його родини, бо вони перші невблаганно «ощасливлюють» нею.

Є екстравертні ідеалісти, які так прагнуть над здійсненням свого ідеалу для блага людства, що самі не бояться навіть брехні та інших нечесних засобів.

Властива цього типу неповноцінність почуття виражається ще іншим способом. Свідома установка, згідно переважної предметної формулою, є більш-менш неособистої часто до такого ступеня, що особисті інтереси сильно страждають від цього. Якщо свідома установка виявляється крайній, то всі особисті міркування відпадають - навіть турбота про своєї власної особистості. Виявляється зневагу до свого власного здоров'я, суспільне становище занепадає, самі життєві інтереси власної сім'ї піддаються часто насильства і терплять збитки в сенсі здоров'я, грошей і моралі - і все це в ім'я ідеалу. Тому нерідко буває так, що більш тісний родинне коло, особливо, наприклад, власні діти, знає такого батька тільки як жорстокого тирана, тоді як у широкому колі розноситься слава про його людинолюбство. Наскільки широкий розмах індивідуального самопожертви заради інтелектуальної мети, настільки дріб'язкові, підозрілі, капризні і консервативні бувають почуття. Все нове, що не міститься вже у формулі, розглядається крізь серпанок несвідомої ненависті і обговорюється відповідно з цим.

Мислення екстравертного розумового типу позитивно, тобто воно продуктивно. Його мислення не застоюється, і ще менш воно регресує.

6. Інтровертний розумовий тип. Інтровертний розумовий тип характеризується приматом описаного вище мислення. Він, як і паралельний йому екстравертний випадок, знаходиться під вирішальним впливом ідей, які випливають, проте, не з об'єктивно даного, а з суб'єктивної основи. Він, як і екстравертний, буде слідувати своїм ідеям, але тільки у зворотному напрямку - не назовні, а всередину. Він прагне до поглиблення, а не розширення. Якщо він вже при побудові свого ідейного світу не страшиться навіть найсміливіших дерзань і не утримується від мислення якої б то ні було думки - з огляду на те, що вона небезпечна, революційна, єретичні та ображає почуття, - то все ж його охоплює найбільша боязкість, як тільки його дерзання доводиться стати зовнішньою дійсністю. Це огидно його натурі. Якщо він навіть і випускає свої думки у світ, то він не вводить їх, як турботлива мати своїх дітей, а підкидає їх і, найбільше, сердиться, якщо вони не прокладають собі дорогу самостійно. Наскільки йому зрозуміла внутрішня структура його думок, настільки ж йому неясно, куди і як вони можуть бути пристосовані до дійсного світу. Він лише насилу може допустити, що речі, ясні для нього, можуть бути незрозумілими для інших.

Робота в нього йде насилу. Він або мовчазний, або наштовхується на людей, які його не розуміють; таким шляхом він збирає докази непрохідною дурості людей. Якщо ж його випадково одного разу зрозуміють, тоді він впадає в легковірну переоцінку.

Мислення інтровертного типу направлено позитивно і синтетичне до розвитку ідей, які все більше наближаються до вічного значущості споконвічних образів.

7. Екстравертний відчуває тип. Оскільки почуття є особливість, явно більш властива жіночої психології, ніж мислення, остільки найбільш яскраво виражені чуттєві типи зустрічаються серед осіб жіночої статі. Такого роду жінка живе, керуючись своїм почуттям. Завдяки вихованню її почуття розвинулося до функції, пристосованим і підпорядкованої свідомому контролю. Почуття узгоджуються з об'єктивними ситуаціями і загальнозначущими цінностями. «Правильно» відчувати можна лише тоді, коли інше не заважає почуттю. Але ніщо так сильно не заважає почуттю, як мислення. Тому без подальших роз'яснень зрозуміло, що мислення у цього типу по можливості пригнічується. Цим ми аж ніяк не хочемо сказати, що така жінка взагалі не думає, навпаки, вона думає, може бути дуже багато і дуже розумно, але те, чого вона не може відчувати, вона не може і осмислити свідомо.

8. Інтровертний відчуває тип. У більшості випадків вони мовчазні, важкодоступні, незрозумілі, часто приховані під дитячим або банального маскою, нерідко також відрізняються меланхолійним темпераментом. Вони не блищать і не виступають вперед. Так як вони переважно віддають себе керівництву свого суб'єктивного орієнтованого почуття, то їх істинні мотиви в більшості випадків залишаються прихованими.

Оскільки цей тип в більшості випадків видається холодним і стриманим, то поверхове судження легко заперечує в ньому будь-яке почуття. Але це в корені неправильно. Вони розвиваються вглиб. У той час як, наприклад, екстенсивний почуття співчуття виявляється у відповідному місці у словах і діях та швидко виявляється здатним знову звільнитися від цього враження, інтенсивне співчуття замикається і утримується від будь-якого виразу і набуває, таким чином, пристрасну глибину, яка вміщає в себе всі страждання індивідуального світу і застигає в цьому. При надмірному співчутті воно здатне, бути може, прорватися і повести до вражаючого вчинку, який буде мати, так би мовити, героїчний характер, але до якого ні об'єкт, ні суб'єкт не зуміють знайти правильного ставлення. Зовні і для сліпого ока екстравертного людини таке співчуття здається холодом, бо воно не виробляє нічого видимого, а в невидимі сили екстравертної свідомість не в змозі вірити.