7.10. Пряма й непряма мова в тексті.

До характерних ознак тексту, крім його лексико-граматичних та стилістичних особливостей, належать і складові частини. З різних міркувань у виклад одного автора вводяться фрагменти з інших творів, висловлювання інших авторів. Цей матеріал може бути відтворений дослівно або переданий зі збереженням тільки змісту.

Усне або письмове мовлення іншої особи, що вводиться в текст авторською ремаркою зі збереженням лексичних, граматичних та інтонаційних особливостей, називається прямою мовою. Якщо чиєсь мовлення передається підрядним реченням, то це непряма мова.

Одним із видів прямої мови є цитування. Цитування (лат. cito – наводжу, проголошую) являє собою дослівний уривок з іншого твору, наведений з дотриманням усіх особливостей останнього та з посиланням на джерело. Відтворюється цитата здебільшого мовою, якою написано основний текст, а посилання на джерело у виносці подається мовою оригіналу. Цитування найчастіше використовується в науковому й офіційно-діловому стилях, рідше – в публіцистичному.

Обов’язковою умовою цитування є абсолютна відповідність змісту, лексичного складу, автентичність (відповідність першоджерелу) граматичної будови.

У науковому стилі найчастіше використовується така форма цитування: «Модернізм (франц. moderne – сучасний, найновіший) – загальна назва літературно-мистецьких тенденцій неміметичного ґатунку на межі ХІХ–ХХ століть, що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму» (Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ „Академія”, 2006. – С. 457).

Публіцистиці притаманний інший тип цитування: «Настало те, що один із сучасних фізиків назвав «крахом очевидності». Сховатися за «свого» Тичину вже не можна було. Треба було бачити всю його творчість, його позицію, його еволюцію такими, якими вони були насправді. Не можна було заплющувати очі на те, що поезія та й саме ім’я його стали символом конформізму в літературі, яскравим прикладом тієї «еволюції навпаки», на які, на жаль, багата наша сучасна поезія, символом трагедії духовного самозречення і самознищення митця. Не можна було не усвідомлювати, що рефрен «будем, будем бить!» мимоволі лунає в унісон з гаслами масових репресій 30-х років. А водночас відмовитися від «свого» Тичини було важко. Адже в тому «феномені доби» (так назвав свою блискучу розвідку про Тичину Василь Стус) було і таке обличчя, і таке його втілення» (М.Коцюбинська).

Особливо велике художньо-зображальне значення має пряма мова в красному письменстві. У конструкціях з прямою мовою знаходять вираження життя, дії персонажів, їх обмін думками, виявлення волі й почуттів. Послуговуючись можливостями різних видів відтворення чужої мови, художня література досягає глибокої експресивності та мистецької витонченості. Пряма мова переважає в драматичних творах, де вона є єдиним засобом самовираження персонажів.

Запитання для самоконтролю

1. Яких загальних принципів слід дотримуватися при підготовці тексту?

2. Які слова і словосполучення називаються канцеляризмами?

3. Що таке мовний штамп? Наведіть приклади.

4. Схарактеризуйте такі мовні явища, як тавтологія і плеоназм. У чому відмінність між ними?

5. Які прийоми скорочень використовують в українській мові?

6. Що таке абревіація?

7. Які різновиди класифікації абревіатур вам відомі? Схарактеризуйте їх. Наведіть приклади.

8. Що таке орфографія? Назвіть основні принципи української орфографії.

9. Які чергування звуків в українській мові вам відомі? Наведіть приклади.

10. Назвіть основні правила чергування приголосних звуків в українській мові. Наведіть приклади.

11. У яких групах приголосних відбувається спрощення? Наведіть приклади.

12. Назвіть основні правила вживання апострофа в українській мові.

13. Назвіть основні правила вживання м’якого знака в українській мові.

14. Що таке пунктуація? Назвіть основні пунктограми.

15. Назвіть особливості використання прямої і непрямої мови в різностильових текстах.