2. Такелажне оснащення.

Траверси (рис.2.3) призначені для розподілу зусилля підйому на кілька точок стропування. Траверси дозволяють ліквідувати перекоси, що виникають при неточному визначенні центра ваги конструкції апарата, можливості контакту строп з корпусами й кришками апаратів, що допомагає запобігти зношень і перетирів канатів. При використанні траверси стискальні зусилля, що виникають в елементах, що піднімають, при похилому положенні стропів, заміняються зусиллями, спрямованими вертикально вгору, і відбувається розподіл зусилля підйому на кілька точок стропування, внаслідок чого зменшується прогин апарата від власної ваги. Виготовляються траверси зі швелерів, двотаврових балок або листового металу у вигляді жорсткої конструкції і обладнують петлі для приєднання стропів. Конструкція траверс дає можливість змінювати відстань між вертикальними вантажними стропами.

Сталеві дротові канати (троси) використаються як вантажні канати поліспастів, а також для виготовлення стропів, розчалювань і відтягнень, за допомогою яких фіксуються й закріплюються щогли. Канати одинарного сплетіння виготовляються безпосередньо з окремих дротів. При подвійному звиванні з окремих дротів звивають пасма, а з пасма - канат.

Прядив'яні (конопляні) канати використаються для допоміжних робіт - підйом вручну через блок дрібних деталей і конструкцій, елементів риштовання, для відтягнень при підйомі вантажу.

Залежно від призначення розрізняють троси вантажні, підтримуючі-ванти, розчалювання; стропові. Всі троси повинні мати заводський сертифікат із вказівкою їхньої характеристики й розривного зусилля.

Троси необхідно зберігати намотаними на дерев'яні котушки або барабан лебідки в сухих провітрюваних приміщеннях. Не рідше одного разу в півроку канат ретельно змазують технічним вазеліном або різними мазями.

Зношені канати бракують по кількості обривів дротів, по ступені корозії дротів і стану сердечника. Канат бракують, якщо кількість обривів дротів на довжині одного кроку сплетіння каната перевищує максимально припустима кількість.

Стропи виготовляються зі сталевих канатів, сталевих ланцюгів або прядив'яних канатів і служать для стропування вантажів, що піднімають.Петлі стропів виготовляються шляхом установки затискачів, заплетення вільного кінця, заливання у втулку легкоплавких сплавів. При кріпленні кінця каната за допомогою затискачів кількість їх повинне бути не менш трьох (рис. 2.2б), а крок розташування затискачів і довжина вільного кінця каната повинні бути не менш шести діаметрів каната.Петля стропи, сполучена з кільцями, гаками й іншими деталями, повинна бути виконана із застосуванням коуша (рис.2.2а), що охороняє канат від стирання. Для строп використовуються гаки стропальні (рис.2.3), а для монтажу великогабаритних пристоїв й апаратів застосовують спеціальні крюки- ковані й штамповані

а б

Рисунок 2.2-Строп із сигнальною петлею

а-коуш; б- загальний вигляд стропа виготовленого задопомогою затискачів.

Ланцюгові стропи використовуються при обв'язці вантажів з гострими кутами, оскільки при підйомі таких вантажів канатні стропи швидко зношуються. Багатогілкові стропи дозволяють здійснювати підйом найрізноманітніших довгомірних вантажів, різних вузлів устаткування й металоконструкцій.

З метою підвищення продуктивності праці використають стропи з напівавтоматичними захватами, при цьому розстроповка вантажу виконується без участі стропальника. Для цього досить потягнути за тяговий тросик із землі або з кабіни машиніста крана, у результаті чого відбувається стиск пружини й вихід запірного штифта з вушок.

Для монтажу встаткування також застосовуються вантажозахватні пристрої, у формі гаків, вушок та монтажних штуцерів. Пристрою у формі гаків зручні при підйомі апарата в кілька етапів. При завершенні першого етапу вантажозахоплюючий пристрій крана під дією власної ваги самостійно виводиться з гаків, приварених на корпусі апарата. Вушка використаються при стропуванні апарата за кришку. Кількість вушок звичайно дорівнює трьом. Монтажний штуцер не має вхідного отвору в апарат і служить тільки для монтажу й демонтажу апарата. Звичайно встановлюється два монтажних штуцери на апараті.

Для фіксації й зміцнення вантажопідйомних щогл, порталів широко застосовуються інвентарні якорі: надземні, заглибленні, наземні й гвинтові (рис2.4). Пальові й заглибленні якорі (рис 2.4а і 2.4б) виготовляють дерев'яними, металевими або залізобетонними. Якорі наземні полегшені (рис.2.4в) складаються із двох зварених рам, з'єднаних у середній частині віссю, а в задньої - консольною рамою для установки на ній лебідки. Для забезпечення надійного зчеплення якоря із ґрунтом до нижньої поверхні рам приварені швелери. На раму накладають необхідна кількість залізобетонних блоків. Даний тип якоря може встановлюватися на будь-які ґрунти, за винятком свіжонасипаних, мулистих, торфяних, скельних, а в зимових умовах якір установлюють на розтануті і розігріті ґрунти. Напівзаглиблені якорі (рис.2.4г) складаються із залізобетонних блоків розміром 900 х 900 х 4000 мм і масою 7,5 т кожний. Наземні якорі на шипах (рис.2.4д) складаються з рами й залізобетонних блоків. Рама являє собою зварену конструкцію із труб і швелерів. Перпендикулярно площини рами приварюють шипи таврового перетину, які під дією ваги якоря й завантажених на нього залізобетонних блоків, маса яких становить не менш 40 т, урізаються в ґрунт. Гвинтові якорі (рис. 2.4е), що вгвинчують своїм шнеком у ґрунт, служать для сприйняття вертикальних зусиль.