55. Психологія ж-стської творчості.

Якщо логіку в першу чергу цікавлять формальні закони побудови думки, то психологію — ті моменти руху думки, які визначаються не тільки свідомою, але і несвідомою сферою, тобто уявою, фантазією і інтуїцією. У психологічних дослідженнях, орієнтованих на вивчення творчості, основна увага приділяється аналізу структури творчого процесу, механізмам і етапам його протікання, а також психологічним особливостям творця; розглядається ціла сукупність психічних явищ, що виникають у ході творчої діяльності людини. Вивчення психології творчості має три напрями: загальний - розглядаються психологічні механізми творчості; диференційний - досліджуються різні чинники, що детермінують індивідуальні відмінності творців; прикладний - орієнтований на розгляд окремих сторін і моментів творчої діяльності людини. Проблема творчості має кілька граней: процес творчості, творча особистість, творчі здібності, творчий клімат.

Дослідження творчого процесу пов’язане з виокремленням певних стадій:

Перший етап (свідома робота) - підготовка, особливо „діючий” стан, що є передумовою для інтуїтивного проблиску нової ідеї. Другий етап (несвідома робота) - споглядання, несвідома робота над проблемою, інкубація скеровуючої ідеї. Третій етап (перехід несвідомого у свідомість) - натхнення; в результаті несвідомої роботи в сферу свідомості надходить ідея винаходу, відкриття (спочатку в гіпотетичному вигляді). Четвертий етап (свідома робота) - розвиток ідеї, її остаточне формування та перевірка.

У творчому процесі задіяні різні сфери людської свідомості. При цьому зміна несвідомої і свідомої роботи має взаємозумовлений характер. У ж-стській творчості, коли особистість включається спочатку в процес обмірковування майбутнього матеріалу, потім збору інформації, а потім осмислення життєвих фактів і т. д., також можна виділити загальні фази і включені в них більш приватні етапи: 1) формування концепції, наміри; 2) розчленовування і порівняння основних складників реальності, що вивчається (об'єкта, явища, процесу); 3) постановка мети; 4) сприйняття відомої ситуації під новим кутом бачення.

Ж-ст, який включився в процес пізнання соціальної дійсності, не просто вивчає ті чи інші властивості або ознаки об'єкта, а певним чином впливає на нього, динамічно відтворюючи у своїй свідомості всі його сутністні характеристики. Пізнання, що є відображенням, завжди орієнтоване на конструювання соціальної реальності. Специфіка пізнавальної діяльності ж-ста полягає в тому, що в ході пізнання для нього найбільш значущим є «чуттєво-практичний контакт з дійсністю”. Специфіка та особливість ж-стського пізнання полягає й у тому, що воно за своєю природою має синтетичний характер - засноване на взаємодії наукових, художніх і емпіричних способів освоєння соціального світу. У ході пізнання різних об'єктів і явищ дійсності ж-ст включається в творчий пошук. Даний пошук може вийти за межі вже відомих фактів, впорядкованих знань, уявлень, думок. Тому не всі творчі завдання можуть бути вирішені за допомогою логічного аналізу. Найчастіше, обмірковуючи проблему, ж-ст може прийти до її вирішення на інтуїтивному рівні. У ж-стській творчості інтуїтивне знаходження нових ідей може виникнути на основі чуттєвих вражень і наступної їх розробки за допомогою м-дів абстрагування та ідеалізації. Але інтуїтивні рішення можуть прийти і в процесі обдумування. Однією з найбільш продуктивних форм інтелектуальної інтуїції є, на думку психологів, творча уява, за допомогою якої і створюються нові поняття і формуються нові гіпотези. Творча уява є однією з психологічних передумов ж-стської діяльності, що виявляється на різних стадіях творчого процесу створення майбутнього твору. Особливо значуща роль уяви на початкових етапах творчості - при зародженні задуму, коли ж-ст обмірковує ідею, планування матеріалу, висуває ряд гіпотез щодо розвитку тієї чи іншої життєвої ситуації або явища, а також при „виношуванні” твору; під час детальної розробки всіх художньо-виражальних засобів; в процесі синтезування фактологічних даних і безпосередніх вражень. Оскільки уява тісно пов'язана з мисленням, цілком природно, що в процесі обдумування плану майбутнього твору ж-ст здійснює й логічний аналіз, поставленої перед ним проблеми.

У пізнавальній діяльності ж-ста велику роль відіграють інтелектуальні здібності, а точніше - розвиненість мислення. На думку психологів, мислення становить собою форму творчого відображення людиною дійсності, що породжує такий результат, якого в самій дійсності або в суб'єкта на даний момент часу не існує Відмінність мислення від інших психічних процесів пізнання полягає в тому, що воно завжди пов'язане з активною зміною умов, в яких людина знаходиться. Мислення завжди спрямоване на вирішення будь-якого завдання. Мислення - це особливого роду розумова і практична діяльність, що передбачає систему включених в неї дій та операцій перетворюючого й пізнавального (орієнтовно-дослідницького) характеру.

Серед розумових здібностей творчої особистості виділяють: легкість генерування ідей, здатність до перенесення, «зчеплення», згортання, зближення понять тощо. Легкість генерування ідей передбачає здатність людини до висунення найрізноманітніших пропозицій щодо вирішення того чи іншого творчого завдання. Чим більше ідей людина пропонує, тим більше у неї можливостей вийти на оригінальні та нестандартні рішення. Знання механізмів тих чи інших розумових процесів дозволить ж-стові більш свідомо підходити до організації своєї інтелектуальної праці, вміло керувати напрямом думки, бути більш ефективним у вирішені творчих завдань. Знання основних закономірностей творчого процесу необхідне ж-сту для більш осмисленого підходу до організації своєї праці. А поєднання знань, професійних умінь та навичок; життєвого досвіду і світоглядної позиції; розвинутих інтелектуальних і літературних здібностей допоможе ефективно здійснювати свою діяльність.

Останнім часом великого значення набула проблема творчості в процесі комунікації і його трансформація відносно розвитку мислення й психотехнологій комунікації. Адже відомо, що джерела творчого процесу лежать у царині психічної діяльності та психічного стану творця. Проведені за останні роки дослідження аудиторії, а також ж-стських текстів дозволило констатувати існування різноманітних парадигм мислення і творчості, кожній із яких відповідає певне світовідчуття, конкретні психологічні проблеми, професійні можливості чи обмеження, які визначають стиль ж-стської діяльності. У психологічному плані масова комунікація – проблема особистісна. Тому у психології прийнято вести мову про різні етапи творчого процесу, які перш за все залежать від світоглядних позицій ж-ста і видів його творчої діяльності. Тож у ж-стській, як і в художній діяльності можна виділити, по-перше, духовне начало – творчий задум твору, якому передує нагромадження різноманітних вражень та матеріалів, які заздалегідь накопичуються в арсеналі авторських нотаток задля реалізації поставленої мети. Наступним етапом творчої діяльності є визрівання твору у свідомості автору і втілення його в матеріальну оболонку

Фундаментальним правилом ПЖТ, на думку О. Проніної, є правило техніки інформаційної безпеки соціуму: особистість професійного ж-ста – ступінь адекватності МК, перший фільтр соціальної відповідальності і останній гарант свободи слова.

Психоісторичний стан відчувається в МК як стійкий енергетичний потік колективних почуттів (від ентузіазму до відчаю), який конденсується особистісними переживаннями людей від проблем суспільного життя.

i