22. Договір страхування і страховий поліс: співввідношення між ними. Страховий сертифікат. Генеральний поліс.

У страховій практиці застосовують такі два документи: страховий договір та страховий поліс.

Згідно зі статтею 16 Закону України “Про страхування” договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику чи іншій особі визначеній у страховому договорі страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий договір і страховий поліс є тотожними за суттю і призначенням, але існує різниця за змістом (наповненням). У страховому договорі умови викладено дуже ретельно, а страховий поліс – це скорочена форма страхового договору.

Поліси мають оформлюватися на спеціальних бланках. Поліси друкуються друкарським способои. Структура страхового полісу:

1. Заголовок (назава виду страхування, найменування страховика, його адреса та логотип)

2. Преамбула (заява страховика про те, що страхова компанія зобов’язується забезпечити страхувальнику страхове покриття за умовами даного полісу). В преамбулі зазначено факт сплати страхової премії.

3. Робочі статті, які розкривають зміст страхового покриття (перелік страхових подій, варіанти за якими можна застрахуватися, порядок визначення страхової суми).

4. Виключення – перелік випадків, за якими страхова компанія не буде сплачувати страхове відшкодування.

5. Рекомендації щодо запобігання страховим випадкам (вимоги страхової компанії щодо поводження із застрахованим об’єктом у процесі його використання або зберігання).

6. Програма полісу – передостання частина полісу, що конкретизує загальні частини робочих статей щодо конкретного страхувальника та об’єкта страхування.

7. Підписи сторін.

Для підтвердження наявності страхування, крім полісу, використовують ще й такі документ як страховий сертифікат – документ, який застосовується здебільшого при страхуванні вантажів і який засвідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального поліса страхування вантажів.

Генеральний поліс - документ, в якому визначено основні умови, на яких страхувальником страховику будуть передаватися однотипні ризики, та права і обов`язки сторін. Він використовується в таких видах страхування, де існує необхідність постійного страхування однотипних ризиків та спрощення процесу передачі їх страховику (наприклад, страхування вантажів).

23. Порядок укладення договору страхування.

Д.С. – це письмова угода між страхув. і страхов., згідно якого страховик бере на себе зобовязання здійсн. страхову виплату страхув. у розмірі страхової суми, а страхув. зобовяз. сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Умови, які становлять зміст договору визн. правилами страхування, які кожен страховик за добр. стр. визн. самост., а за обовязк. – законод.-норм. актами.

Д.С. повинен містити: 1. назву док-та, 2. назву та адресу страх-ка, 3. прізвище, імя,по батькові або назву страх-льника і його адресу та дату народж.4. прізвище, імя, по батькові або назву вигодо набувача, його адресу та дату народж., 5. зазначення обєкта С, 6. Розмір страх суми (в межах якої здійснюється відповідальність страх-ка), 7. перелік страх випадків,8. визнач. розміру тарифу, 9. Розмір страх внесків і терміни їх сплати, 10. строк дії Д., 11.порядок зміни і припинення дії договору, 12.умови здійснення страхової виплати, 13.причини відмови у страховій виплаті, 14. права та обов”язки сторін, 15.ін. ум. за згодою сторін, 16.підписи сторін.

Випадки припинення дії договору: 1.у разі закінчення терміну дії; 2.у разі невикон. с-ником термінів і обсягів сплати премій; 3.у разі ліквідації страхувальника – юр..ос. та смерті страхувальника – фіз..ос.; 4. Уразі ліквідації страховика; 5.у разі визн. суд. орг. ДС недійсним.

24. Страховий поліс як форма договору страхування: зміст, зв'язок з правилами страхування.

Страховим полісом вважається спрощеною формою договору страхування. Поліси розробляються с-овиком для конкретних видів с-ня і є, як правило, стандартними. Поліси оформлюються на спеціальних бланках. Друкуються друкарським способом. Поліси побудовані за схемою:

Заголовок – містить назву виду страхування, найменування страховика, його адресу й логотип.

Преамбула – міститься заява страховика про те, що страхова компанія зобов’язується забезпечити страхувальникові страхове покриття згідно з умовами цього поліса при настанні будь-якої із зазначених у ньому подій протягом дії Д.С.

Робочі статті, які розкривають зміст страхового покриття. Вони містять дефініції використовуваних у полісі термінів; об’єкт страхування; перелік страхових подій; обмеження при страхуванні; можливі варіанти страхування; терміни страхування; порядок визначення страхової суми; порядок обчислення страхової премії; порядок коригування страхової премії та страхової суми з урахуванням інфляції тощо.

Винятки, містять повний перелік усіх випадків, у разі настання яких страхова компанія не буде сплачувати відшкодування за цим полісом.

Рекомендації щодо запобігання страховим випадкам. Тут страхова компанія формулює свої вимоги щодо поводження із застрахованим об’єктом у процесі його використання або зберігання.

Програма поліса містить: номер страхового поліса; дата початку та закінчення дії страхового поліса; назва страхувальника; назва страхового агента; адреса страхувальника; вид діяльності страхувальника; розмір страхової премії; страхова сума або ліміт відшкодування; особливі умови поліса.

Підписи сторін

Окремі види страхування можуть оформлюватися лише полісом (поліс мед.стр. для осіб, які виїздять за кордон) або тільки договором ( договір страхування майна юридичних осіб). Іноді поліс і договір застосовуються одночасно (при корпоративному медичному страхуванні страхувальником вист.. юр. ос. , й вона підписує зі страховиком договір страхування; застрахованими є працівники й кожен з них отримує страховий поліс).

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями Правила страхування з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс умов, які становлять зміст страхового полісу. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення полісу страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних випадках.

25. Процес врегулювання претензій страхувальників та його завдання. Виплата с. відшкодування.

Процес врегулювання претензій страхувальника передбачає такі складові: а)отримання від страхувальника повідомлення про страховий випадок; б)отримання від страхувальника заяви на виплату (претензії на відшкодування збитків); в)управління претензіями (розслідування страхової події та визначення обсягів збитків і відшкодування); г)задоволення претензій (виплата відшкодування) або відмова в задоволенні претензій.

Виплата відшкод-ня проводиться згідно з договором с-ня, або законодавством, на підставі заяви с-увальника (його представника) або 3-х осіб, визначених у договорі с-ня, і с. акту (аварійного сертифікату), який склад-ся с-овиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеній с-овиком.

Стр. випл. – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір с. виплати практично завжди знах. у межах с. суми за договором с-ня. С. сума визначає ліміт відповідальності страховика перед страхувальником.

Більшість заяв щодо виплати задовол-ся досить швидко, але інколи бувають суперечки між сторонами стосовно розмірів відшкодування і строків сплати цих відшкодувань. Зазвичай у договорі (полісі) заздалегідь обумовлюються шляхи вирішення цих суперечок. Останньою інстанцією є суд або арбітраж, і його рішення є остаточним. С-овик має право відмовити у виплаті с-увальнику, підстави відмови є:

Навмисні дії с-увальника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.

Вчинення с-увальником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.

Подання с-увальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.

Отримання с-увальником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.

Несвоєчасне повідомлення с-увальником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод с-овику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.

Інші випадки передбачені ЗУ.

Умовами договору с-ня можуть бути передбачені ін. підстави для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті приймаються с-овиком у терміни, передбачені у правилах с-ня, і повідомл-ся с-увальнику в обов`язково письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. При повному виконанні зобов`язань щодо виплати, тобто у повному обсязі с. суми, договір с-ня вважається вичерпаним, його дія припиняється.

При сплаті відшкодування у розмірі певної частки від с. суми договір с-ня вважається чинним у обсязі, який = різниці між с. сумою і сплаченим відшкодуванням.

До с-овика, який сплатив с. відшкод-ня за договором майнового с-ня в межах його фактичних витрат на покриття збитків, переходить право вимоги, яке с-увальник або ін. особа, що одержала с. відшкод-ня, має до особи, винної у заподіяному збитку. Це право вимоги наз. правом регресної вимоги (регресу) або суброгацією.

26.Дії страхувальника при настанні страх події.

При настанні страх події страхув-к повідомляє страх-ка усно або письмово в термін, обумовлений договором страх-ня. Одержавши повідомлення або заяву страх-к складає акт про подію, в якому вказ-ся хар-ка страх випадку, пошкоджені або знищ-ні об'єкти, затрати по рятув-ню або  збитків, компетентні органи, які були після страх події, місце і дату настання події, а також свідки та їх адреси. Часто для доведення факту страх події необх-но одержати док-ти: довідку ДАІ, довідку від пожеж-ї охорони, довідки від МВД, довідки лікув-них закладів, ін компетентних органів.

27 Дії страховика щодо розслідування характеру і розмірів збитків.

Перед виплатою відшкодування страховик повинен перевірити, що:

 договір страхування був в силі на момент настання страхової події (сплата внесків є обовязковою),

 особа, яка заявляє про претензії, є страхувальником або його представником,

 саме цей обєкт був прийнятий на страхування і він був на місці страхування,

 страхувальник вжив всіх необхідних заходів для зменшення своїх витрат,

 до даного страхового випадку не можна застосувати ніяких винятків,

 страхувальник правильно визначив і заявив розмір збитків.

28.Аварійний комісар: поняття, функції.

Визначення розміру збитку при виникненні страх випадку здійснюють аварійні комісари і експерти. Аварійний комісар – особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитку, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства Укр. Діяльність ав ком заключається в встановленні причин, характеру і розміру збитків страхувальника. Така діяльність наз розслідуванням страхового випадку. Це документальне оформлення страхового випадку та підготовка матеріалу для розгляду заяви стр-льника про страхову виплату (претензії). Кожна страх компанія повинна мати свою мережу авар комісарів, вони підвищують її репутацію та запобігають невиправдано високому страховому відшкодув. Страх комп заключає договір з аварійно-коміс компанією (сюрвейерською комп), або обмінюється письмами з нею. Список авар коміс часто розміщується на зворотній стороні страх поліса. Обов’язки ав ком: -огляд пошкодж. майна; -розслідування обставин настання страх випадку; -прийняття заходів щодо списання та зменш збитків; -визначити чи є даний випадок страховим; -оцінка збитку; -забезпечити можливість страх комп подати позов. При настанні страх випадку ст-льник повинен звернутися до авар ком, а при його відсутності – у страх комп. Ав ком повинен зробити огляд пошкодженого майна, відгородити його, сфотографувати, підготув первинні документи тощо. Також ав ком повинен оцінити збиток (різниця між ринков варт і варт в непошкодженому стані). В кінці своєї роботи ав ком складає страховий акт. Послуги ав ком оплачує зазвичай страх компанія.

29.Страх акт: зміст, порядок складення.

Страх акт – док-т, що складається за наслідками огляду застрахованого об’єкта, який постраждав від страх випадку. Стр акт складається аварійним комісаром на місці де стався страх випадок. Авар комісар (сюрвейєр) – повноважний експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, що заявлена клієнтом як страх випадок, визначаючи її відповідність умовам страх, оцінює й узгоджує з клієнтом розмір збитку, вживає заходів до його зменш, оформлює і подає відповідний висновок. Зазвичай страх акт має встановлену страховою компанією форму. У страх акті зазначається місце страх випадку, застраховане майно, особи, чи випадки що призвели до пошкодження майна розмір завданого збитку та багато іншої важливої інформації. Страх акт є первинним документом. Його подає авар комісар до страхової компанії, яка приймає на його основі рішення про виплату страх відшкод

30.Порядок виплати страхового відшкодування

Стр. випл. – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір с. виплати практично завжди знах. у межах с. суми за договором с-ня. С. сума визначає ліміт відповідальності страховика перед страхувальником.

При страхуванні майна страхова сума (а отже, й виплата), встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартоспті застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується в такій само частці від визначених за страховою подвєю збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартють майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленютю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесения змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

С-овик має право відмовити у виплаті с-увальнику, підстави відмови є:

Навмисні дії с-увальника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.

Вчинення с-увальником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.

Подання с-увальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.

Отримання с-увальником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.

Несвоєчасне повідомлення с-увальником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод с-овику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.

Інші випадки передбачені ЗУ.

31. Сис-ми страх забезпеч-ня та їх сутність.

Система страх.забезпеч. використ. Тільки за послугами майнового страхування. Система страх.забезпеч – рівень вартості майна до страхової оцінки (величина зобовяз. страхов.). Сист. з повн. відпов. – страховик несе відпов. 100%. Сист. з неповн. відпов. – страхов. несе відпов у певному % від вартості майна. У межах неповної системи виділяють: 1. пропорційну систему - передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страх. сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна. 2. система першого ризику - передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страх. суми за договором. 3. система граничного відшкодування використовується в таких видах майнового страх-ня, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страх-ня врожаю, втрат від простоїв у вир-ві тощо.

32. Особисте страхування: зміст, значення в забезпеченні страховим захистом громадян.

Однією з галузей страхування є особисте страхування, здійснюване з метою надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього житгя й здоров'я.

До підгалузей особистого страхування належать страхування жит­тя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою «страхування здоров'я».

Здійснення особистого страхування має певні особливості. Зокрема, при його проведенні дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із установленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопиченням страхових сум. Враховуючи останнє, саме страхування життя характеризується ознакою накопичення страхових сум під час дії договору страхування. Це пов'язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при проведенні страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхідність здійснення виплати страхувальнику (застрахованому або користонабувачу). На відміну від страхування життя страхування від нещасних випадків і медичне страхування не передбачають поступового накопичення страхової суми під час дії договору страхування, і тому вони називаються ризиковими видами особистого страхування.

33. Необхідність та сутність страхування життя. Види страхування.

Страхування життя – це підгалузь особистого стр-ня в який об´єктом стр-ня є життя страхувальника (застрахованого). Стр.життя є дієвою формою захисту від ризиків, які загрожують життю людини, її працездатності, здоров’ю. Воно є одним з найбільш значних інструментів вирішення соціальних проблем. Стр.життя передбачає відповідальність страхової компанії за виплату стр. суми у випадках:

До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС,

Смерті застрахованого з будь-якої причини,

Досягнення застрахованим певного віку.

Страхувальник за договором стр.життя може розраховувати на одноразову виплату стр.суми або періодичні пенсійні виплати, що є засобом накопичення коштів. Стр.життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для рідних і близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

Поширення стр.життя сприяє зменшенню соц..напруженості та навантаження на соц.. бюдж. держави.

Специфіка стр.життя полягає в складності оцінювання ризику, який приймається на страхування. Ризики пов’язані з невизначеністю тривалості життя для кожного окремого застрахованого. Саме тому для стр.життя характерна умовність під час визначення розміру стр.суми.

Види стр-ня життя:

Змішане стр-ня життя;

Стр-ня дітей;

Весільне стр-ня ;

Довічне стр-ня;

34.Таблиця смертності: призначення, зміст, порядок складання.

Компанія, які здійснює страхування життя повинна знати імовірність настання таких подій як імовірність смерті або дожиття для розрахунку, по-перше, нетто-ставки, і по-друге, для обчислення подальшого кошту страхових ризиків.

Для визначення таких ризиків використовують таблиці смертності – це впорядкований ряд взаємопов’язаних величин, що характеризують зменшення з віком деякої сукупності народжених внаслідок смертності.

0	100000	1782	0,01782	0,98218
1	98218	185	0,00188	0,99812
20	96773	145	0,00149	0,99851
40	92246	374	0,00405	0,99595
45	90096	528	0,00586	0,99414
60	77018	1340	0,01740	0,98260

- однорічні вікові групи населення

- кількість осіб, що доживає до кожного наступного віку

- кількість осіб, що помирає у віці X

- імовірність смерті при переході від віку X до переходу до віку X+1

-імовірність дожиття до віку X+1

Показники смертності мають варіативний характер для міської і сільської місцевості для чоловіків і жінок, професії.

Оскільки страхування життя це довгострокове страхування і проходить значний проміжок часу між подовженням страхових внесків і виплат страхових сум, впродовж цього періоду внесені страхувальником кошти є тимчасово вільними та можуть забезпечувати додатковий прибуток для страховика, тому при визначенні нетто-ставки, страховики вираховують індивідуальний дохід за допомогою дисконтних множників.

Кількість років	Значення множника, 4%
1	0,96
3	0,89
5	0,83
10	0,68

ПВ- поточні виплати (поточна вартість майбутніх виплат)

МВ - майбутні виплати

- норма доходності

- строк страхування

35. Змішане страхування життя: порядок укладення договорів страхування, обчислення і сплати страхових платежів.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

1. Страхувальниками можуть бути юридичні і фізичні особи. Застраховані – особи від 16 до 72 років. Страховик, той, що має ліцензію.

2. Об’єктом страхування є майнові інтереси застрахованої особи у зв’язку в забезпеченні життя, здоров’я і працездатності.

3. Обмежуються в прийомі на страхування недієздатні особи, непрацюючі інваліди 1-ї групи.

4. Термін дії договору від 3-х років і більше за бажанням страхувальника.

5. Варіанти страхування. 3 варіанти (a, b, c).

a. 1) дожиття застрахованого до визначеного договором строку.

2)смерть застрахованої особи.

b. 1) дожиття застрахованого до визначеного договором строку.

2)смерть застрахованої особи.

3)тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку.

c. 1) дожиття застрахованого до визначеного договором строку.

2)смерть застрахованої особи.

3)встановлення інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Нещасний випадок – випадкова подія внаслідок якої стається розлад здоров’я застрахованої особи.

6. Визначення СС проводиться за домовленістю сторін оскільки це добровільне страхування.

7. Величина страхової премії або тарифу залежить від варіанту страхування, терміну страхування, віку страхувальника і від періодичності сплати внесків.

8. При настанні страхового випадку застрахована особа подає до страхової компанії заяву про виплати, страховий поліс, квитанція про сплату останнього внеску, паспорт або інший документ який засвідчує особу одержувача.

Сума виплати залежить від варіанту страхування і наслідків страхової події.

Варіанти виплат:

Після закінчення терміну дії договору застрахована особа отримує СС в повному розмірі

Внаслідок смерті застрахованої особи отримувач СС отримає СС в повному обсязі. АЛЕ якщо застрахована особа помирає через причину з якої раніше була здійснена виплата (варіант b, c) то виплата буде дорівнювати різниці між обумовленою договором СС і сумою виплаченої у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (постійна втрата працездатності).

Внаслідок тимчасової втрати працездатності застрахована особа отримає за кожен день лікування 0,5% від СС, але не більше ніж 60% СС.

Внаслідок встановлення інвалідності виплата здійснюється в такому розмірі: 1-гр. інв. – 90%; 2-гр. інв. – 70%; 3-гр. інв. – 60% від СС.

Виплата проводиться : 1) переказом на банківський рахунок отримувача; 2) видача чека на певний банк; 3) готівкою через касу компанії.

9. Винятки з договору. Воєнні дії, страйки…

Виключення 1) травма або смерть застрахованої особи, що пов’язані з умисним злочином.

2) травма або смерть отримувача під час управління моторизованими транспортними засобами в стані наркотичного, токсичного, алкогольного оп’яніння.

3) смерть застрахованої особи до закінчення 6 місяців з дня набуття чинності договору страхування від онкологічного, серцево-судинного захворювання іпро це було відомо страхувальнику.

36. Змішане страхування життя: визначення страхових і викупних сум, порядок їх виплати.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Як правило, у змішаному стр-ні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією і тією ж самою особою.

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страху-кові м/б надане право під час дії договору с-ня за згодою стр-ка змінити розмір стр суми.

Якщо договором с-ня встановлено відпов-сть стр-ка при пошк-ні організму страхув-ком внасл нещ випадку, то виплата при цьому становить частину стр ∑, яка залежить від ступеня втрати здоров'я (це зд-ся за таблицею, розробленою СК). Повна стр ∑ випл-ся при 100% втраті заг працезд-ті від нещ випадку.

Для одерж-ня стр суми страхув-к подає до СК заяву, стр поліс та квитанцію про сплату остан внеску та ін док-ти, передбачені договором.

У разі настання смерті страхув-ка користонабувач або спадкоємець має подати свід-цтво про смерть, посвідчення своєї особи або свід-во про спадщину. Виплата стр суми здійсн-ся на осн заяви страхув-ка і страх акта у строки, визначені договором, готівкою, поштовим переказом, чеком перерах-ня на особистий рах-к.

37. Страхування до вступу в шлюб: порядок укладення договорів страхування, обчислення і сплати страхових платежів.(див пит.. 38)

Страхування до вступу в шлюб передбачає , що договір може бути укладений з батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками), тобто з фізичними, а також з юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями. Під час укладення договору з фіз. особою СК оговорює її вік і стан здоров’я. Так, договори страхування не можуть бути укладені з непрацюючими інвалідами 1-ї групи. Договори страхування можуть укладатися щодо дітей віком від дня народження до, наприклад, 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення визначеного в договорі страхування віку. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика у випадку настання смерті застрахованого під час дії договору або в разі втрати здоров’я через нещасний випадок.

38. Страхування до вступу в шлюб: визначення страхових і викупних сум, порядок їх виплати.

Договор може бути укладений із батьками (усиновителями) та ін родичами дитини, опікунами (піклівальниками), а також юрид особами.

При укл-ні д.с. фіз.особою страховик оговорює її вік (напр., 18-72р з умовою, що на момент закінч-ня договору її буде не більше 75р) і стан здоров’я. Д.с не заключ-ся з непрацюючими інвалідами 1гр. Д.с можуть укл-ся відносно дітей віком від дня народж до 15 р на випадок дожитя застрах-го до закінч строку с. і вступу до шлюбу або досягнення 21 р. Період вступу у шлюб обмежується 21роком. Договір може передбачати відповідальність стр-ка при настанні смерті застрах-го під час дії договору або при втраті здоров’я у зв’язку із нещасним випадком.

Розрізняється строк с і вичікувальний період. Строк – це різниця між 18р і віком дитини на момент укл-ня д.с. Період між закінч-ям строку с. і 21 р – вичікувальний період. Протягом нього діє тільки с. на дожиття до обумовленої події.

Особливістю цього с. є те що в разі смерті страхувальника дія договору продовжується без подальшої сплати внесків до кінця строку с. і дає право застрах-му отримати стр суму на підставі дожиття.

Страх ∑ встановл-ся за бажанням страхув-ка, але страховик може встановити мін її розмір. Робота страховика з укладанням та обслуговуванням д.с. цього виду така сама як і з ін.

Д.с. передбачає відп-ть страховика у разі настання смерті застрахованого, але страх сума виплачується за винятком таких випадків:

• застрахований помер до закінчення 6 місяців з дня набуття чинності д.с. від природженого або тяжкого хроніч захвор (крові,онкологічні);

• застрах-ний помер у віці від 14р у зв’язку зі скоєнням ним дій, у яких слідчими органами чи судомвстановлені ознаки умисного злочину;

• застрах-ний помер під час керування б-я самохідним засобом, що має електродвигун чи внутр згорання, катером або моторн човном у стані алког, наркот, токсичного сп’яніння або у зв’язку з передачею ним керув-ня особі, яка перебувала в такому стані;

• ін випадки за умовами договору с-ня.

У цьому разі страхувальникові повертаються сплачені внески.

39. Страхування життя дітей: порядок укладення договорів страхування, обислення і сплати страхових платежів.

Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного страху­вання життя. Страхувальниками є батьки та родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують стра­хові внески. Вік і стан здоров'я страхувальника взагалі не має значен­ня при укладанні договору страхування, але страхові компанії їх мо­жуть оговорити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами  під-вами, установами, ор­ганізаціями. При укладанні договору страхування враховується вік застрахова­ної дитини. На страхування приймаються діти віком від дня народ­ження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі). Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договір страхування передбачає також виплату страхової суми у випадку сме­рті застрахованої дитини і при втраті нею здоров'я від нещасного ви­падку, який стався в період дії договору страхування. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й міні­мальний її розмір. Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи без­готівкове. Максимальний строк страхування дорівнює, як правило, 18 рокам (якщо вік дитини на момент укладання договору страхування до б мі­сяців). В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Мінімальний строк дії договору становить 3 роки.

Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 ро­ків після його закінчення. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня роз­ладу здоров'я. Умови договору с-ня передбачає виплату стр суми у разі смерті застрах-го. Якщо сталася смерть страхув-ка, то права і обов’язки його м/взяти на себе ін особа. Тут якщо постає потреба розірвати договір с-ня, то ін страхув-к м/одержати викупну суму лише за той період стр-ня, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору с-ня, сплаченого першим страхув-ком, одержує застрахований. Інколи страхова компанія може й відмовляти у виплатах. Це стосується випадків, коли застрахований віком від 14 років одержав травму або помер у зв'язку із скоєнням ним злочину, або якщо застрахований зазнав травми або загинув у той час, коли керував будь-яким самохідним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або передав керування особі, кот­ра перебувала в такому стані. Умови страхування можуть передбачати й інші випадки. Страхова сума виплачується страхувальникові (застрахованому) готівкою або безготівкове перерахуванням на його особистий рахунок в установі банку.

40. Страхування життя дітей: визначення страхових і викупних сум, порядок їх виплати.

Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного страху­вання життя. Страхувальниками є батьки та родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують стра­хові внески. Вік і стан здоров'я страхувальника взагалі не має значен­ня при укладанні договору страхування, але страхові компанії їх мо­жуть оговорити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами  під-вами, установами, ор­ганізаціями.

При укладанні договору страхування враховується вік застрахова­ної дитини. На страхування приймаються діти віком від дня народ­ження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі). Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договір страхування передбачає також виплату страхової суми у випадку сме­рті застрахованої дитини і при втраті нею здоров'я від нещасного ви­падку, який стався в період дії договору страхування. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й міні­мальний її розмір.

Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи без­готівкове.

Максимальний строк страхування дорівнює, як правило, 18 рокам (якщо вік дитини на момент укладання договору страхування до б мі­сяців). В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Мінімальний строк дії договору становить 3 роки.

Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 ро­ків після його закінчення. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня роз­ладу здоров'я.

Умови договору с-ня передбачає виплату стр суми у разі смерті застрах-го. Якщо сталася смерть страхув-ка, то права і обов’язки його м/взяти на себе ін особа. Тут якщо постає потреба розірвати договір с-ня, то ін страхув-к м/одержати викупну суму лише за той період стр-ня, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору с-ня, сплаченого першим страхув-ком, одержує застрахований.

Інколи страхова компанія може й відмовляти у виплатах. Це стосується випадків, коли застрахований віком від 14 років одержав травму або помер у зв'язку із скоєнням ним злочину, або якщо застрахований зазнав травми або загинув у той час, коли керував будь-яким самохідним засобом у стані алкогольного, нар­котичного або токсичного сп'яніння або передав керування особі, котра перебувала в такому стані. Умови страхування можуть передбачати й інші випадки. Страхова сума виплачується страхувальникові (застрахованому) готівкою або безготівкове перерахуванням на його особистий рахунок в установі банку.

41. Довічне страхування: порядок укладення договорів страхування, обчислення і сплати страхових платежів.

Договори довічного страхування поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад, у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами 1 групи.

Основою для укладання договору страхування є письмова заява, яка підписується страхувальником особисто. Страхувальником визна­чається особа (фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить страхову суму.

Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником. Правила страхування можуть встановлювати мінімальний і максимальний розміри страхової суми. Розмір місячного внеску залежить від віку страху­вальника на день подання заяви про страхування, страхової суми і встановлюється окремо для чоловіків і жінок за таблицею, яка прикла­дається до правил страхування. У разі припинення сплати внесків до­говір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протя­гом певного часу, якщо внески сплачені за два роки і більше (строк виплати залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування і кількості років і місяців, за які були сплачені внески).

Страхувальнику надається право в період дії договору зменшити розмір страхової суми (але не менш ніж до встановленого правилами страхування рівня) і далі сплачувати внески у зменшеному розмірі. У цьому разі частина сплачених внесків може бути за бажанням страху­вальника йому повернена або зарахована як внески за наступний період.

У разі настання смерті страхувальника виплачується страхова су­ма, обумовлена договором, призначеній ним особі. Винятками вважа­ються ті випадки, коли страхувальник помер, перш ніж минуло 2 роки від початку вступу договору в силу, від злоякісного (онкологічного) захворювання чи захворювання серцево-судинної системи, або внаслі­док самогубства (наслідків замаху на самогубство); смерть страху­вальника настала у зв'язку зі здійсненням дій, у яких слідчими орга­нами або судом встановлені ознаки умисного злочину.

У разі відмови у виплаті страхової суми страхувальникові поверта­ється обумовлена частина сплачених внесків.

42. Довічне страхування: визначення страхових і викупних сум, порядок їх виплати.

Договори довічного страхування поширю­ються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, на­приклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами 1 групи.

Основою для укладання договору страхування є письмова заява, яка підписується страхувальником особисто. Страхувальником визна­чається особа (фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить страхову суму.

Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником. Правила страху­вання можуть встановлювати мінімальний і максимальний розміри страхової суми. Розмір місячного внеску залежить від віку страху­вальника на день подання заяви про страхування, страхової суми і встановлюється окремо для чоловіків і жінок за таблицею, яка прикла­дається до правил страхування. У разі припинення сплати внесків до­говір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протя­гом певного часу, якщо внески сплачені за два роки і більше (строк виплати залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування і кількості років і місяців, за які були сплачені внески).

Страхувальнику надається право в період дії договору зменшити розмір страхової суми (але не менш ніж до встановленого правилами страхування рівня) і далі сплачувати внески у зменшеному розмірі. У цьому разі частина сплачених внесків може бути за бажанням страху­вальника йому повернена або зарахована як внески за наступний період.

У разі настання смерті страхувальника виплачується страхова су­ма, обумовлена договором, призначеній ним особі. Винятками вважа­ються ті випадки, коли страхувальник помер, перш ніж минуло 2 роки від початку вступу договору в силу, від злоякісного (онкологічного) захворювання чи захворювання серцево-судинної системи, або внаслі­док самогубства (наслідків замаху на самогубство); смерть страху­вальника настала у зв'язку зі здійсненням дій, у яких слідчими орга­нами або судом встановлені ознаки умисного злочину.

У разі відмови у виплаті страхової суми страхувальникові поверта­ється обумовлена частина сплачених внесків.

43. Страхування додаткової пенсії: необхідність, сутність.

Пенсійне страхування пердбачає, що СК здійснює застрахованій особі виплати, які повязуються з виходом на пенсію або віком, встановленим договором страхування.

Страхувальнкиами можуть бути юридичні та фізичні особи. Застрахованими тільки фізичні особи: жінки від 18 до 54 років; чоловіки від 18 до 59 років. Термін дії від 1 року і більше. Обєктом ст-ння є майнові інтереси повязані з отриманням додаткової пенсії. Страхова сума обумовлюється при укладанні договору за домовленістю сторін. Обсяг страхової відповідальності:

1) основні випадки: а) дожиття до початку періоду виплати пенсії; б) смерть протягом терміну внесення страхових платежів; в) смерть в період виплат пенсії.

2) додаткові випадки: а) смерть в результаті нещасного випадку; б) настання 1, 2, 3 гр. інвалідності через нещасний випадок; в) тимчасова втрата працездатності в результаті нещасного випадку; г) критичні захворювання.

На розмір страхових тарифів впливають наступні чинники: стать і вік. Не впливає стан здоровя.

Особливості виплат:

Дожиття до встановленого договорм страхового терміну, тоді виплачується ануїтет протягом періоду узгодженим із застрахованим.

При настанні смерті в період внесення страхових платежів сплачуються реально внесені страхові платежі.

Під час смерті в період виплат, тоді всі виплати пенсій припиняються.

Смерть в результаті нещасного випадку, сплачується СС зазначена в договорі.

При настанні інвалідності 1-ї групи – 100%; 2-ї – 80%; 3-ї – 60% СС.

При критичних захворюваннях вказується сума в договорі.

44. Сучасний стан і проблеми страхування життя в Україні.

Станом на 31.12.09 кількість страхових компаній зі страхування життя (СК "Life") становила 72 СК.

Загальна сума валових страхових платежів (премій, внесків), отриманих страховиками при страхуванні життя за січень – грудень 2009 року становила 827,3 млн. грн., що на 24,5% менше, ніж за відповідний період 2008 року (2008 р. – 1 095,6 млн. грн.).

Структура валових надходжень страхових платежів (премій, внесків) за січень – грудень 2009 року має такий вигляд:

 641,4 млн. грн. (або 77,5%) – платежі, що надійшли від фізичних осіб;

 185,5 млн. грн. (або 22,4%) – платежі, що надійшли від юридичних осіб;

 0,4 млн. грн. (або 0,1%) – платежі, що надійшли від перестрахувальників.

У 2009 році на 53,5% зменшилась кількість застрахованих фізичних осіб (461 880 застрахованих фізичних осіб у порівнянні з 992 457 застрахованими фізичними особами у 2008 році). Станом на 31.12.2009 застраховано 3 130 316 фізичних осіб.

Розмір валових страхових виплат із страхування життя за січень – грудень 2009 року становив 62,7 млн. грн., що на 53,3% більше в порівнянні з відповідним періодом 2008 року.

У 2009 році приріст резервів із страхування життя зменшився на 72,4% (до 173,6 млн. грн.) у порівнянні з 2008 роком (Таблиця 10). 15 СК "Life" за підсумками 2009 року отримали від’ємне значення приросту резервів із страхування життя, що пов’язано з достроковим розірванням договорів страхування. Приріст резервів із страхування життя у двох страхових компаніях "Life" у 2009 році становив 57,6 та 55,0 млн. грн. (22,7% та 21,6% від загального приросту резервів відповідно).

По даним Держфінпослуг, темпи приросту виплат по лайфовому страхуванню в 2009 р. перевищили 66%. У нинішньому році фінансисти прогнозують практично подвійний ріст обсягів відшкодувань по лайфу. Причина - збільшення виплат по коротких ризикових договорах, продажу яких компанії наростили торік у кілька разів.

Згідно зі статистикою Держфінпослуг обсяг відшкодувань, виплачених страховиками життя своїм клієнтам, виріс із 37,7 млн. в 2008 р. до 62,7 млн. грн. в 2010 р. Така щедрість була обумовлено декількома причинами. По-перше, підвищення курсу долара на початку минулого року спричинило збільшення кількості дострокових розірвань довгострокових накопичувальних договорів. Незважаючи на пропоновані компаніями пільги (фінансові канікули, відстрочки платежів, зменшення розміру внесків і т.д. ), а також серйозні штрафні санкції, передбачені за розрив договорів, багато клієнтів все-таки віддали перевагу забрати в страховиків викупні суми. В основному дострокові розірвання відбувалися під впливом паніки на фінансових ринках на початку минулого року. У цей період вкладники масово забирали депозити з банків, клієнти лайфових компаній - нагромадження по довгострокових договорах.

По-друге, через падіння попиту на довгострокові накопичувальні програми в умовах кризи компанії змушені були активізувати продаж коротких ризикових договорів. Оскільки добровільне медичне страхування наприкінці 2008-2009 рр. подорожчало на 60-80%, попит на дешеві ризикові лайфові продукти підскочив у кілька раз. Відповідно збільшилося й кількість страхових випадків і виплат.

45. Страхування додаткової пенсії в Україні: сучасний стан, проблеми.

У квітні 1998 року Президент України ухвалив «Основні напря­ми реформування пенс заб в Укр, які перед­бачили створення трирівневої пенсійної системи, яка поєднувала б елементи держ солідарного та приватного пенс за­б. У середині 2003 року було прийнято Закон України «Про недержавне пенс заб». Відповідно до нього одними з основних учасників пенсійної реформи визначені СК, банки та пенсійні фонди. Страх пенсій — вид особистого страх і водночас різновид ренти, за яким страхувальник бере на себе зобов'язання сплатити одноразово або в розстрочку протягом кількох років страх премію, а натомість страховик зобов'язується періодично виплачувати страхувальникові (застрах-му) пенсію протягом обумовленого терміну або пожиттєво. Добровільне страх додаткової пенсії є своєрідним страх на дожиття, воно призначене для охорони матер інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя при дожитті до похилого віку, але незваж на його доцільність із різних причин досі не набуло в Укр достатнього розвитку. Страх додаткової пенсії покликане доповнювати систему держ пенс заб, якого в суч умовах недостатньо для того, щоб гарантувати норм рівень життя громадянам пенс віку. Існуюча в Укр. система пенс заб громадян потребує докорінних змін, оскільки не відповідає сучасним вимогам. З огляду на це високий рівень пенс заб в економ розвинутих країнах має стати основою для глибокого дослідж і викор набутого досвіду при удосконаленні пенс. сист в Укр.. В Україні приватні ПФ ще не набули розповсюдження, тому розвиток стр-ня пенсій припаде на період, коли в Україні буде проведено пенсійну реформу.

46.Економічна необхідність та сутність страхування громадян від нещасних випадків.

Страх-ня громадян від нещ випадків - це ризикове стр-ня, яке на відміну від накопичув-го довгостр стр-ня життя передбачає виплату стр суми лише при настанні стр випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплати стр суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору стр-ня не передбач-ся.. Об’єктом стр-ня є майнові інтереси застрах особи, пов’язані із зниженням доходу і (або) додатк витратами у зв’язку з втратою працезд-сті чи смертю внаслідок нещ випадку. Н.В. – раптова короткочасна непербачена подія, що призводить до травматичного пошкодження, калітства, або іншого розладу здоров'я людини. Метою цього виду страх – є відшкодування збитків заподіяних життю, здоров'юЮ які призвели до втрати працездатності внаслідок н.в. на в-ві, побуті, туристичній поїздці, спортивного змагання. Класифікація: 1) за характером: − виробничі, − не виробничі. 2) за кількістю постраждалих: − групові. – поодинокі. 3) за наслідками: − ТВП. – повна втрата працездатності. – смертельним наслідком. Як страхув юр особа, то договір укладається між страхов і страхув, страхув сплачує страхов страх премії, страх виплати виплачується страхов застрахованому. Якщо страхув фіз. особа, то страхув і застрах – одна й та ж особа.Осоливості: 1) страх від н.в. – ризикове страх 2) воно доповнює , а не замінює соц страх. 3) страх від н.в. , яке здійснюється комерційними компаніями може бути добровільним та обов'язковим, в свою чергу добровільне поділяється на індивідуальне та колективне. 4) крім обов'язкового особистого страх виокремлюють і обов'язкове держ страх, яке здійснюється за рахунок коштів бюджету. Чинники, що впливають на страх тариф: 1) професія та умови праці. 20 вік та стан здоров'я, 3) заняття спортом, хоббі, керування авто. Наслідками н.в. є такі ризики: − смерть, − ТВП, − настання інвалідності.

47.Обов’язкове страхування громадян від нещасних випадків: необхідність, види страхування.

Обов’язкові види страх запроваджуються законами Укр. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійсн обов’язкове страх в порядку та за умовами, що їх затверджує КМУ. Як свідчить світ страх досвід, обов'язкове страх від нещас випадків здійсн за 3 напрямами: 1) обов'язкове страхування від нещасних випадків як один з елементів соціального страхування, що покриває ризики вироб­ничого травматизму та професійних захворювань. Страх внески цього напряму обов'язкового страхування повністю сплачує роботодавець; 2) обов'язкове держ страх життя й здоров'я тих категорій державних службовців, чия професійна д-ть пов'язана з підвищеним ризиком нещасного випадку під час виконання службових обов'язків. Таке страх здійсн з метою надання страх захисту застрахованим особам на випадок смерті, втрати працездатності через травму, каліцтво, тілесні ушкодження, що настали під час виконання службових обов'язків унаслідок нещасних випадків; 3) обов'язкове особисте страх пасажирів, яких перево-, зять повітряним, залізничним, водним та автомобільним транс­портом на міжміських і туристичних маршрутах. Страхуванням покривається ризик смерті або отримання травми й тілесних ушкоджень унаслідок нещасного випадку, пов'язаного з поїздкою.До обов'язкового страх від нещас випадків, що здійсн страховиками в Укр, зокрема належать: особисте страх від нещасних випадків на транспорті; страх спортсменів вищих категорій; страх життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страх медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з ДБУ) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків. Обов’язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на обов’язкове держ й обов’язкове. Обов особисте с-ня залежно від джерела сплати стр платежів поділ-ся на держ обов’язкове і обов’язкове. Поняття "держ обов особисте с-ня" означає, що джерелом сплати стр платежів є Держ бюджет і в разі неплатоспром-ті стр-ка д-ва гарантує викон-ня зобов-нь перед страхув-ми. Держ обов’язкове особисте страхування охоплює: • військовосл-в і військовозоб-х, призваних на збори, • осіб рядового, навчальн-го та вільнонайм-го складу органів і підрозділів внутр справ, • працівників митних органів, • працівників прокуратури, • суддів, • спортсменів вищих категорій тощо Обов особисте стахування охоплює стахування: • на транспорті, • працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добров і пожежн дружин, • життя і здор-я спеціалістів ветерин медицини, • членів екіпажу і авіац персоналу,• ризикових професій н/г

48.Добровільне страхування громадян від нещасних випадків: необхідність, види страхування.

Добровільне стр-ня здійсн-ся у видах: • індивідуальному – сплата страх. платежів здійснюється за рахунок застрах-х осіб; • колективному – сплата страх. платежів здійснюється за рахунок орг-цій, з якими застрах-ні перебувають у трудових або ін, передбачених законом відносинах. Основною метою добровільного страх-ня від НВ є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрах-го внаслідок НВ, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страх-ня від НВ. Добровільне страх-ня здійснюється на підставі договору між страхув-м і страхов-м. Добровільне страх-ня громадян від НВ здійснюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індив-го страх-ня громадян, так і колект-го страх-ня працівників від НВ за рахунок коштів підп-в. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страх-ня дітей шкільного віку та учнів спеціаліз. навч. закладів на випадок травми внаслідок НВ, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрах. Страхув-ми можуть бути як юр. особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страхов-ми ДС. Страхув-ки можуть укладати зі СК договори про страх-ня від НВ третіх осіб (застрах-х осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхув-ка згідно з ДС. Одночасно страхув-ки мають право при укладанні ДС призначати громадян або юр. осіб для отримання страх. сум, а також замінювати їх до настання страх. випадку. Важливими умовами стр-ня громадян від нещасних випадків є: обмеження терміну страх-ня; обмеження віку страхув-в; обмеження обсягу страх. відповідальності,обумовленої наслідками НВ, які сталися із застрах-м у період дії договору; настання НВ в період дії ДС, зміст якого обумовлений діючими правилами страх-ня ; пропорційний розмір виплати страх. суми залежно від ступе­ня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік док-тів, що підтверджують настання страх. випадку; обумовлений термін виплати страх. суми — 10 днів після подання всіх необхідних документів; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхо­в-м рішення про страх. виплату або відмову у виплаті для звернення страхув-ка з приводу виплати страх. суми за втрату здо­ров'я внаслідок НВ. До страх. випадків відносяться: смерть застрах-го внаслідок НВ, травмування застрах-ї особи внаслідок НВ. НВ визнаються такі події: а) травма; б) утоплення; в) опіки, ураження блискавкою або електричним струмом; г) обмороження, переохолодження; д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками; є) укуси тварин, отруйних комах, змій. Кожна СК визначає свій перелік страхових подій.

49.Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.

Страх від нещасних випадків — це ризиковане страх, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страх життя, передбачає виплату страх суми лише в разі настання страх випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страх суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії ДС не передбачається. Індивідуальне—у даному разі страхувальником є фіз особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фіз особи, а сплата страх платежів здійсн за рахунок застрахованих; Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком на підставі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.За правилами страхування до страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованому першої групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку.Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установленому порядку недієздатними, непрацюючі ін­валіди І та II груп, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворю­вання і СНІД. Правила страхування також обумовлюють випадки, що не нале­жать до страхових. Факт укладення договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом. Крім закінчення терміну дії договору, його дія припиняється також у разі: виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; виїзду застрахованого на постійне місце проживання за межі України; смерті застрахованого; ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним. Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасно­го випадку здійснюється в розмірі 100 % страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку – від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. «Діти». Застрахованими можуть бути діти віком від 1 до 16 років. Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування. «Здоров'я». За цим Доповненням страхувальниками м/б лише юрид особи, незалежно від форм власності. При цьому заст­рахованими м/б як діти віком від б до 16 років, так і працю­ючі особи віком від 16 до 69 років. Останнім часом широкого застосування набуло добровільне стра­хування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадок раптового захворювання («асистанс»). Розмір страхової суми встановлюється в доларах США за згодою між страхувальником і страховиком у розмірі 5000 або 30000 дол. Розмір страхового внеску визначається за тарифними ставками страховика, які залежать від строку страхування, географічної зони та страхової суми.

50.Колективне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.

Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгос- трокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається. Колективне — коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах. При страхуванні від нещасних випадків працівників страхуваль­ника — юридичної особи надається групова знижка обчисленого страхо­вого платежу залежно від кількості застрахованих у розмірах 10, 15, 20 %.Якщо страхувальник — юридична особа, оформлюється договір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного дого­вору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазна­ченням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвід­чується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору зберігається у страхувальника, другий — у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком кожному застрахованому видається страховий поліс.«Діти». Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, лі­цеїв, гімназій, ПТУ, середніх спец. навчальних закладів, а також дітей у дошкільних дитсадках та оздоровчих таборах (до 16 років). Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на стр-ня. Розмір тарифної ставки для стр-ня дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування. «Спорт». За цим Доповненням проводиться страхування спорт­сменів та інших учасників спортивних заходів. Період страхування визначається від дня прибуття учасників спортивного заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну кількість днів до офіцій­ного відкриття заходу, і закінчується о 24.00 дня його офіційного за­криття (закінчення). Розмір тарифної ставки для страхування спортсменів, які безпосе­редньо беруть участь у змаганнях, а також запасних гравців, встанов­люється залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку страхування. «Туризм». Можуть бути застраховані туристи­чним організаціям, які надають туристичні послуги. Надається знижка зале­жно від кількості застрахованих у групі. «Здоров'я». За цим Доповненням страхувальниками можуть бути лише юридичні особи, незалежно від форм власності. При цьому заст­рахованими можуть бути як діти віком від б до 16 років, так і працю­ючі особи віком від 16 до 69 років. За одним договором страхування має бути не менш як 10 застрахованих.

51.Обов’язкове особисте страхування громадян від нещасних випадків на транспорті.

Обов'язкове страх від н.в. на транспорті регулюється постановою КМУ № 959 від 14.08.96, а також змінами та доповненнями від 20.14.2007р. Застрах є 2 категорії громадян: 1) пасажири залізничного, морського, внутрішньо-водного, авто, електротранспорту. 2) працівники транспортних п-в (водії, кондуктори.). Для першої категорії – страх премія за 1-ю групою становить 1,5% вартості проїзду на міжміських маршрутах; і 3% на приміських; 2% для міжміських пасажирів. Для 2 групи – страх премія сплачують транспортні організації і становить 1% від СС на кожного застрахованого. Розмір СС – 51000 грн (3000 неоподаткованих мінімумів) для повітряного – 100 000 грн.Страх виплати: 1) у разі смерті: – 100% СС; 2) у разі ТВП: – 0,2% СС за кожний день, але не більше 50% СС. 3) у разі встановлення інвалідності: − 1гр – 90% СС; − 2 гр −75% СС; 3 гр – 50% СС. Транспортні організації при настанні страх випадку складає акт про н.в. по своїх працівників за формоє Н-1, якщо по пасажирах – за галузевою формулою. Виплати здійснюються на підставі таких документів: − заява, − страх акт, − залежно від наслідків – свідоцтво про смерть, довідка від лікаря та інші. До страхових випадків належать: • загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випад­ку на транспорті; • одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок неща­сного випадку на транспорті.

52.Страхування дітей від нещасних випадків.

Застрахованими можуть бути діти віком від 1 до 16 років, а страхувальниками - батьки, родичі дитини, з якими вона проживає, або її опікуни (піклув-ки). Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, лі­цеїв, гімназій, ПТУ, середніх спец. навч закладів, а також дітей у дошкільних дитсадках та оздоровчих таборах (до 16 років). Порядок проведення страхових виплат. Про настання страхово­го випадку страхувальник, застрахований або вигодонабувач письмово повідомляє страховика, тільки-но це стане можливим, але, не пізніше 1 року від дня настання страхового випадку. Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасно­го випадку здійснюється в розмірі 100 % страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загальний термін лікування певною кількістю днів. Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку. Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на страхування. Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування.

53.Страхування туристів від нещасних випадків.

Останнім часом широкого застосування набуло добровільне страхування громадян, що виїжджають за кордон. Особливістю цього виду страхування є те, що укладені договори страхування можуть бути комплексними і діють за межами України та не розповсюджуються на територію країну постійного проживання застрахованої особи. Існує у компенсаційній та сервісній формі. Компенсаційна форма полягає у самостійній оплаті страхувальником медичних послуг, а при поверненні до своєї країни на підставі поданих документів отримання компенсації. Сторони страхування: Страхувальник – тур компанія, або ж фізична особа. Страховик – СК. Застрахована особа – туристи - громадяни, які виїжджають за кордон. Об’єкт страхування – здоров’я застрахованої особи, невідкладна допомога при настанні страхової події. Ризики: нещасні випадки, раптове захворювання. Страхова сума: встановлюється у твердій валюті за згодою між страхувальником та страховиком. Страховий тариф: Залежить від строку страхування, набору страхових випадків, географічної зони та страхової суми та ін. Застосовуються, іноді, занижені тарифні ставки. Розмір страх внеску: Визначається за тарифними ставками. Виплата: В разі смерті застрахованого внаслідок нещ. випадку здійс-ся в розмірі 100% страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загал термін лікування певною кількістю днів. Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

54.Страхування спортсменів від нещасних випадків.

Даний вид страх регулюється постановою КМУ 378 від 31.05.95. Мета – захистити спортсменів збірних команд Укр, які постраждали під час підготовки до змагань та участі у них. Страхув – міністерсто молоді та спорту, яке фінансує утримання спортивних команд. Обсяг відповідальності: − смертьб; − ТВП; − настання інвалідності. СС встановлюється у розмірі 10-річного утримання за останньою посадою. СП – 5% від фонду оплати праці, включаючи доплати та надбавки за останій місяць. Страх виплати здійснюються: 10 в разі смерті застрах – 10-річне грошове утримання за останньою посадою. 2) в разі ТВП – в розмірі, що враховує середню з/п і термін втрати працездатності. 3) в разі інвалідності: 1 гр – 100% СС; 2 гр – 80% СС; 3 гр – 60% СС. Період страхування визначається від дня прибуття учасників спорт заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну к-сть днів до офіційного відкриття заходу, і закінчується з 24-го дня його офіційного закриття. Якщо договір страхування надається терміном на 1 рік, то страхувальникові надається знижка від страхового платежу, визначеного тарифними ставками. Розмір тарифної ставки для страхування спортсменів, які безпосередньо беруть участь у змаганнях, а також запасних гравців, встановлюється залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку страхування.

55. Медичне страхування: необхідність і сутність.

У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

Світовий досвід показує, що напрямки вирішення цієї проблеми можуть бути різні. Загалом вони відрізняються структурою джерел фінансування охорони здоров'я і організацією надання медичних послуг. Організація охорони здоров'я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини. За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров'я. Страхова медицина охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медичної допомоги населенню. Страхова медицина охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медичної допомоги населенню.

Страхова медицина базується на певних принципах, серед яких можна назвати забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх і малозабезпечених верств населення, гарантованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу, обов'язковість внесків як фізичних, так і юридичних осіб. Найважливішим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно має певні переваги перед державними і приватними системами, а також відомчою медициною, забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я. Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я. Фінансування медичних витрат включає витрати на оплату медичного обслуговування (вартість ліків, медикаментів, апаратури), а також виплату грошової допомоги у зв'язку із непрацездатністю. Остання група витрат включає в себе виплати з непрацездатності, спричиненої захворюванням, вагітністю, нещасними випадками на виробництві. Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку страхової медицини в країні.

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета проведення медичного страхування - забезпечення громадянам у разі виникнення страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів. Медичні послуги можуть надаватися у двох формах: обов'язковій і добровільній.

Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді, ФРН, Нідерландах, Швеції, Бельгії та інших країнах.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців і поліцейських. Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.В основі проведення мед страхування закладена програма медичного обслуговування, що визначає обсяги та умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню.

Суб’єктами медичного страхування є страхувальники, застраховані, страховики (страхові медичні організації), лікувально-профілактичні установи, а в обов’язковому медичному страхуванні можливий ще й фонд охорони здоров’я.

Страх випадком є звернення застрахованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи за медичною допомогою відповідно до медичних послуг у межах їх переліку за договором страхування.

При добровільному страхуванні укладаєтьсяся 2 види договорів:

Між страхувальником і страховою медичною організацією на користь громадянина (працівника)

Між СМО і мед установами, в які при наявності страхового випадку має право звернутись громадянин.

При обов’язковому медичному страхуванні укладаються угоди:

Про фінансування між страхувальником, територіальним фондом ОМС і СМО на користь громадянина для оплати мед допомоги в рамках мед програми страхування

Між страх мед компанією і мед установами про оплату мед послуг у межах ОМС.

56. Суб’єкти медичного страхування та взаємовідносини між ними.

Суб’єктами медичного страхування є страхувальники, застраховані, страховики (страхові медичні організації), лікувально-профілактичні установи, особливості яких залежать від форми страхування. Взаємовідносини між ними залежать від форми страхування.

Обов’язкове. До страхувальників тут належать юридичні особи (підприємства, установи, організації для працюючого населення) і держава – для непрацюючого. Застраховані – це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування. Страховики - незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати мед страхування. Страхові мед компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату мед допомоги застрахованим. Головне призначення – при оплаті рахунків мед установ контролювати якість наданих мед послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам. Здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництво з мед установами. Тут суб’єктом медичного страхування є фонд охорони здоров’я, який створюється державою разом з іншими суб’єктами страхових відносин для здійснення контролю за діяльністю СК і мед установ, використанням коштів. Лікувально-профілактичні установи – мед установи, які мають ліцензію на право надання мед допомоги і послуг згідно з програмою ОМС., і пройшла акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам. Вони несуть відповідальність за відмову в наданні мед допомоги застрахованому, невідповідність мед послуг, обсягу та якості за договором. Самостійно практикуючі лікарі, які мають на це право.

Добровільне. Страхувальники – дієздатні фізичні особи (мають право укладати договори на свою користь або на користь 3-х осіб) або юридичні особи (на користь працівників). Застраховані – фізичні особи, на користь яких укладається договір страхування ( страхувальник = застрахований, коли фізична особа укладає договір на користь самої себе). Страховики – незалежні СК, які мають статус юридичної особи, ліцензію на право здійснювати ДМС. Лікувально-профілактичні установи – мед установи, які мають ліцензію на право надання мед допомоги і послуг у системі ДМС і пройшли акредитацію на відповідність їх діяльності встановленим стандартам.

Страхові медичні організації укладають із лікувально-профілактичними установами договори про співробітництво щодо надання медичної допомоги і лікування застрахованих за умовами договорів ДМС

57. Страхова медична компанія та її місце в системі медичного страхування.

Страхова медична компанія - це незалежна страхова організація, яка має статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Ці компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров’я громадян.

Страхові медичні компанії несуть відповідальність за необгрунтовану відмову укласти договір обов’язкового медичного страхування, несвоєчасне внесення платежів зі сплати послуг мед установи, невиконання умов договору мед страхування.

При обов’язковому мед страхуванні укладаються угоди:

• Про фінансування між страхувальником, територіальним фондом ОМС і СМО на користь громадянина для оплати мед допомоги в рамках мед програми страхування

• Між страх мед компанією і мед установами про оплату мед послуг у межах ОМС.

При добровільному страхуванні укладаються 2 види договорів:

• Між страхувальником і страховою мед організацією на користь громадянина (працівника)

• Між СМО і мед установами, в які при наявності страхового випадку має право звернутись громадянин.

Гол призначення страхової мед компанії в системі мед страхування в тому, щоб при оплаті рахунків мед установ контролювати якість наданих мед послуг – це виконання мед персоналом професійних функцій, ефективне використання ресурсів, ступінь ризику для застрахованих, задовільність пацієнта мед обслуговуванням. Для цього у СМО створюються як правило спеціальні експертні комісії. Якщо в результаті перевірки виявилися порушення з боку мед установи, то до неї мають бути застосовані певні санкції. Отже, СМО захищають права та інтереси застрахованих при отриманні ними мед допомоги згідно з програмами мед страхування.

Страхові медичні організації здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництво з мед установами.

58. Обов’язкова форма медичного страхування та її сутність.

Медичні послуги можуть надаватися у двох формах: обов'язковій і добровільній.

Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді, ФРН, Нідерландах, Швеції, Бельгії та інших країнах.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців і поліцейських. Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я.Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані фізичними та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Обов'язкове медичне страхування базується на таких принципах:

загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності - всі громадяни

незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності - це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер- здійснення цього виду страхування і прибуток - це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування не може бути засобом збагачення, а є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування.

Для обов'язкового медичного страхування характерним є те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

Обов'язкове медичне страхування передбачає, що сплата страхових внесків може бути покладена як на підприємців, так і на працівників.

За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладається програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню.

Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страхувальники, застраховані, страховики, лікувально-профілактичні установи. У разі більш централізованої системи медичного страхування до його суб'єктів належить і фонд охорони здоров'я.

До страхувальників у галузі обов'язкового медичного страхування належать юридичні особи і держава. Юридичні особи (підприємства, установи, організації) є страхувальниками для працюючого, а держава - для непрацюючого населення.

Застраховані - це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування.

Страховики - це незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Страхові медичні компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров'я громадян.

Суб'єктом медичного страхування може бути й фонд охорони здоров'я, який створюється державою разом з іншими суб'єктами страхових відносин для здійснення контролю за діяльністю страхових компаній і медичних установ, використанням коштів і т. ін.

Система обов'язкового медичного страхування зобов'язує страхувальників укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одержання медичних послуг, перелік і обсяг яких установлюється програмою обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи обов'язкового медичного страхування. При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору. У договорі обов'язкового медичного страхування визначається, що страхова організація бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, що їх було надано застрахованим згідно з програмою обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов'язується сплачувати внески страховій організації. У договорі обумовлюються розмір, строки і порядок внесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий поліс обов'язкового медичного страхування підтверджує право громадянина на одержання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування.

59. Добровільна форма медичного страхування та її сутність.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування. Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від переліку медичних послуг; контингенту застрахованих; переліку лікувальних установ, що їх пропонує страхова компанія для виконання програми добровільного медичного страхування; від вартості надаваних послуг. Виплату за цими видами страхова компанія здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування. Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги. Суб'єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані та лікувально-профілактичні установи.Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи, ліцензію на право здійснювати добровільне медичне страхування.

Страхувальниками в системі добровільного медичного страхування є дієздатні фізичні або юридичні особи. Страхувальники - фізичні особи мають право укладати договори страхування на свою користь або на користь третіх осіб.

Застраховані - це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування. Лікувально-профілактичні установи - це медичні установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг. Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним або колективним. Для колективної форми страхування характерне те, що страхові внески сплачуються за рахунок коштів юридичних осіб. При індивідуальній формі джерелом сплати внесків є доходи окремих громадян. За строками укладання договору добровільне медичне страхування може бути коротко- або довгостроковим.(Може бути іноді й пожиттєвим.)У медичному страхуванні страховим випадком є звернення застрахованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи (з передбачених у договорі страхування) у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або інших нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або іншу допомогу, яка потребує надання медичних послуг у межах їх переліку, передбаченого договором страхування.Договір добровільного медичного страхування укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладання договору добровільного медичного страхування засвідчується страховим полісом. При укладанні договору страхувальником обирається програма добровільного медичного страхування.Страховою сумою в добровільному медичному страхуванні є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування.

Страхові внески залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором.

Тарифи на медичні та інші послуги мають установлюватися за згодою страховика та медичної установи, що надає відповідні послуги. Тарифна ставка розраховується на основі статистичних даних про звернення по медичну допомогу та тривалість лікування. Страхові внески за договором страхування можуть бути сплачені страхувальником одноразово за весь строк страхування або сплачуватися періодично протягом строку страхування готівкою, або бути перераховані на розрахунковий рахунок страховика безготівково. Договір страхування вступає в дію у строки, установлені в ньому. Протягом часу дії договору страхувальник має право змінити умови страхування або достроково розірвати договір.Лікувально-профілактичні установи так само, як і при обов'язковому медичному страхуванні, повинні нести економічну відповідальність за надання застрахованим громадянам медичних послуг, обсяг і рівень якості яких передбачено договором страхування. У разі порушення лікувально-профілактичним закладом медико-економічних стандартів страхова організація може частково або повністю не оплачувати вартість медичних послуг.Досвід зарубіжних країн показує, що добровільне медичне страхування має не лише багато позитивних якостей, а й певні недоліки, а саме: охоплення страхуванням нечисленних видів медичної допомоги; жорсткий відбір страхувальників за критерієм імовірності здійснення виплат; витратний порядок фінансування; залежність обсягу медичної допомоги від платоспроможності клієнта або фінансового становища роботодавця.

60 Програми добровільного медичного страхування.

Добровільна форма медичного страхування передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова компанія здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової компанії настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до лікувально-профілактичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування. Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування обмежені.

Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До цієї роботи через систему добровільного медичного страхування вдається залучати найкваліфікованіші медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг.

При укладанні договору страхувальником обирається програма добровільного медичного страхування.

Саме страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення за договором страхування, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування. Чим ширший перелік подій, за які страхова компанія несе відповідальність, тим вищий розмір страхового внеску.

Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від:

переліку медичних послуг;

контингенту застрахованих (пенсіонери, діти, дорослі …)

переліку лікувальних установ, що їх пропонує страховик для виконання програми

вартості надаваних послуг

61. Універсальні та спеціалізовані поліси медичного страхування та їх сутність.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

Як показує зарубіжний досвід, страхові компанії можуть пропонувати страхувальникам спеціалізовані та універсальні страхові поліси медичного страхування. Універсальний поліс медичного страхування передбачає ті випадки (стан здоров'я), медична допомога при яких не потребує спеціального лікування або консультацій лікарів вузьких спеціальностей. Як страхові можуть розглядатися випадки, котрі потребують виклику дільничного лікаря додому, якщо має місце нездужання, підвищення температури, гостре респіраторне захворювання та інше. Перелік страхових випадків може бути уніфікований, а може визначатися за згодою між страховиком і страхувальником з можливою участю клінічної обслуговуючої бази. Організація страхового захисту за універсальним полісом може полягати у зверненні до послуг сімейного лікаря. Таких лікарів готують спеціальні медичні установи.Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалізацій або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД і т. ін.). Спеціалізовані медичні поліси здебільшого укладають особи, які вже захворіли, або ті, що мають схильність до таких захворювань.Якщо універсальні страхові поліси зорієнтовані на приватних осіб, то спеціалізовані медичні послуги часто надаються за колективними договорами страхування - фірми страхують своїх працівників від найбільш можливих професійних ризиків.Для обслуговування клієнтів за спеціалізованими полісами страхова компанія укладає договір або з окремими профільними лікарями або зі спеціалізованими клініками. На страховому ринку Російської Федерації запроваджено поліс глобального медичного страхування. Особливість цього полісу полягає в тому, що його власник дістає змогу лікуватися не лише в одному медичному центрі, а й де завгодно (навіть за кордоном). Глобальний поліс забезпечує можливість відвідувати й лікарів, що практикують приватне. Застрахований може самостійно вибрати клініку або лікаря, поставивши це до відома страхової медичної компанії. У такому разі розрахунки за надані послуги можуть виконуватися безпосередньо між медичною установою і страховою компанією. Проте розрахуватися з медичною установою може й сам застрахований, котрому страхова компанія згідно з договором страхування зобов'язується відшкодувати вартість лікування. Глобальний поліс медичного страхування не передбачає лікування, яке не було приписане лікарем, лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; лікування з метою зміни маси тіла та хірургічне лікування ожиріння тощо.

62. Медичне страхування громадян, що виїжджають за кордон.

Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон відносять до добровільного особистого страхування. Договір страхування укладається на випадок раптового захворювання, тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном, застрахованої особи, що тимчасово виїздить за кордон на відпочинок чи з діловою або іншою метою. Головна мета “асистансу” – швидке реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Особливістю даного виду страхування є можлива участь в страхуванні третьої сторони, іншої, ніж страховик чи страхувальник (застрахована особа), а саме асистантської компанії, яка представляє собою організацію, що надає саме ці послуги, має в своєму штаті фахівців з першої допомоги, лікарів, технічних фахівців, юристів, що зможуть надати кваліфіковану допомогу в будь-якій ситуації клієнту, що перебуває за кордоном, для чого асистантські компанії (асистант) мають розгалужену мережу філії, відділень та представництв, до яких власне і звертається клієнт, перебуваючи за кордон.

Асистант укладає угоду про співробітництво з страховою компанією. Всі витрати, пов`язані із наданням таких послуг, медичних, технічних, юридичних, інших, а також визначену винагороду, асистанту відшкодовує страховик, що і є страховим відшкодуванням по даному виду страхування.

Максимальний розмір страхової суми встановлюється і максимальний розмір франшизи встановлюється при укладанні ДС.

Страховий тариф встановлюється в залежності від переліку медичних та інших послуг, що їх обирає страхувальник (застрахований), країни відвідування, строку перебування в даній країні, іноді, також, від специфічних умов договору між страховиком та асистантом.

На Україні даний вид страхування здійснюють багато страхових компаній. Це пов`язано не стільки із частими поїздками громадян України за кордон, а з тим, що переважна більшість посольств розвинутих країн вимагає наявність такої медичної страховки для відкриття візи або в`їзду в країну, перетинання кордону. Крім того, даний страховий продукт в Україні часто розглядають як засіб зацікавлення клієнтів в страхуванні взагалі. Щодо асистантів, то на Україні досить ефективно працюють представництво відомих зарубіжних асистантських компаній, що мають широку мережу представництв по всьому світу, та які не тільки надають відповідні послуги іноземним громадян, що відвідують Україну, але і співпрацюють з українськими страховиками в сфері даного виду страхування. Серед таких компаній можна назвати, зокрема, Coris International, SOS Assistance, Mercury.

63. Зміст поняття «підприємницькі ризики». Форми і види страхування.

У загальному розумінні підприємницький ризик – це ризик, що виникає в результаті будь-яких видів діяльності, повязаний з виробництвом, реалізацією товарів та послуг, фінансово-кредитних операцій.

Розвиток ринкових відносин перетворює питання страхового захисту підприємців у досить серйозну проблему: якщо раніше маже усі збитки підприємств компенсувалися за рахунок бюджетних коштів (бо домінувала державна власність), то в умовах ринку ситуація змінилась.

Поширення недержавних форм власності виключає можливість використання бюджетних коштів для покриття випадкових збитків недержавних підприємств. У цих умовах підприємство може використати для власного захисту такі варіанти:

1)самофінансування - підприємство формує власні страхові резерви, за рахунок яких відшкодовує випадкові збитки, які виникли з будь-яких причин. Воно розповсюджене у с/г;

2)підприємства можуть утворити товариства взаємного страхування на основі об‘єднання, в яких страхові внески одночасно слугують також пайовими внесками до статутного (страхового) фонду товариства. Такі товариства здебільшого утворюються підприємствами однієї або суміжних галузей для покриття однотипних схожих ризиків.

3) підприємство може звернутися до послуг страхових компаній.

Потреба підприємців у страхуванні відчувається зараз гостро, бо ризики промислового виробництва дуже великі, і збитки від них часто перевищують власні кошти підприємства.

Об`єкти страхування, які підлягають страховому захисту:

– рухоме і нерухоме майно

– відповідальність підприємства перед 3-ми особами

– персонал підприємства, його життя, здоров`я

– фін. втрати внаслідок матеріальних збитків, завданих застрахованому майну.

Страхові відносини між страховиками і підприємством виникають у зв`язку з існуванням у підприємства страхового інтересу щодо забезпечення страхового захисту належного йому майна та ін. майнових інтересів.

64. Види полісів страхування майна від вогню та їх особливості.

Страхування майна від вогню є найпоширенішим видом страхових підприємницьких ризиків. За кількістю ризиків від яких застраховане майно в рамках вогневого страхування можна виділити 3 види договорів страхування:

1 - чисте страхування від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене страхування від вогню та інших небезпек;

3 - страхування майна від всіх ризиків.

Суб’єкти: страховик, страхувальник – юридичні особи – підприємства будь-якої форми власності, сплачують страхові премії за договором вогневого страхування.

Об’єкт: майно підприємств. Страхування від вогню та інших небезпек може включати в себе , крім ризиків вогню, вибуху, удару блискавки ще й інші: стихійні лиха, протікання води із водопровідних мереж, вибух котлів та інших сосудів, випадків вандалізму, крадіжка зі зломом, викрадення.По вогневому страхуванні страхова сума - це вартість в яку страхувальник оцінює своє майно. Страхова сума за договором визначається в залишковій вартості або в певній її частині. В разі страхування майна на повну вартість воно вважається застрахованим:

- будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, ін. основні засоби - в розмірі залишкової вартості;

- товарно-матеріальні цінності - в розмірі фактичної собівартості або за цінами придбання;

- продукція в процесі виробництва або переробки вважається застрахованою на вартість сировини, матеріалів та вкладеної праці.

За додатковим полісом можуть бути застраховані, тобто виступати об’єктами: майно одержане пп. за договором майнового найму, якщо воно не застраховане наймодавцем або прийняте від інших пп. або населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання чи комісії та майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт або експонування на виставках.Якщо майно прийняте на страхування на певну частку, то всі об’єкти вважаються застрахованими в тій же частці. Договір страхування укладається на основі довідки-розрахунка встановленої форми або опису майна згідно з даними бухгалтерського обліку і звітності страхувальника та анкети оцінки ризику. Також в договорі страхування необхідно вказати особливі умови і механізм вирішення суперечок.

На страх-я не приймаються: гроші, ЦП, рукописи та креслення, документи бух. звітності, дорогоцінні метали, тех. носії інф-ії. Страх. випадки: базовий – страх-я від вогню, удару блискавки і вибуху. Додатк. – землетрус, зсув, обвал, буря, ураган, повінь, град, злива, осідання ґрунту, затоплення, шторм, цунамі, туман, пошкодження майна водою з водопровідних, каналізац., опалюв. систем та крадіжка майна зі зломом. Страх. оцінка визначається для осн. фондів – балансова вартість з урахуванням амортизації. Для товарно-матеріальних цінностей, як власного так і придбаного вир-ва оцінюється у розмірі собів-ті або в ринкових цінах на день укладання договору з урахуванням аморт-ї. Незавершене буд.-во – у розмірі матер. і труд. витрат факт. здійснених на момент настання страх. події. Продукція у процесі вир-ва або обробки – вартість витрачених на момент стр. випадку: сировини, матер-в і праці. Експонати виставок, музейні коштовності, авторські роботи, антикваріат на підставі документів про експертну оцінку. Страхова сума: може складати як певний % так і 100% страх. оцінки, але не бути більшою дійсної вартості об’єкту. Страховий збиток: відповідає реал. Сума втрат або пошкоджень майна пп. на момент настання страх. події за баланс. Вартістю з урахуванням зносу за ринковими цінами.Страх. відшкодування (реал. сума виплат СК) визнач-ся як добуток страх. збитку на страх. суму поділених на страх оцінку.

65. Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек.

Обсяг відповідальності страховика за класичним варіантом полісу вогневого страхування включає:

1)пожежа

2) удар блискавки

3) вибух газу, що використовується у побутових потребах

4) непрямі збитки від цих подій.

Часто практикують додаткові умови до стандартного полісу.

Не підлягають відшкодуванню збитки від ушкодження вогнем не внаслідок пожежі, а також завдані обробкою вогнем, теплом та ін. термічним впливом для переробки або в ін. цілях (сушка, прасування, варка тощо).

У будь-якому випадку не відшкодовуються збитки внаслідок:

військових дій, конфіскації чи арешту майна, знищення або пошкодження майна за розпорядженням цивільної або воєнної влади

впливу ядерної енергії у будь-якій формі

навмисних дій або грубої необережності страхувальника

самозапалення, бродіння, гниття та ін. природних властивостей застрахованих об`єктів

обвалу будівель або їх частин, якщо обвал не викликаний страховим випадком

крадіжки майна під час або після страхового випадку.

Якщо до стандартного полісу застосовуються додаткові умови, то кожний з перелічених ризиків і виключень детально описується в договорі.

Страхова компанія відшкодовує підприємству вартість застрахованого майна, знищеного (пошкодженого) внаслідок перелічених подій.

Для цілей страхування майно (об`єкти) поділяють на 4 групи (відповідно до ризиків, способів визначення вартості, тарифів тощо):

І. Машини і устаткування (активна частина основних фондів)

ІІ. Будівлі і споруди

ІІІ. Продукція підприємства

ІV. Товари, якими страхувальник торгує (переважно для торгових підприємств)

Не страх-ся за умовами стандарт. полісу такі об`єкти:

1) готівка;

2)ЦП;

3) моделі, макети, зразки;

4) дорогоцінні метали у зливках;

5) технічні носії інформації;

6) колекції, монети, марки і т. ін.;

7) вибухові речовини;

8) товари на зберіганні або комісії;

9) автотранспортні засоби.

Вони можуть бути застраховані за особливою домовленістю сторін за додатковим полісом.

Страхова сума визначається, виходячи з реальної вартості збитку по об`єктам, що страхувалися.

Оцінка реальної вартості збитку (по відповідним групам майна) - це сума, необхідна для придбання (відновлення) застрахованого об`єкта, аналогічного втраченому, за мінусом зносу та вартості залишків майна; це вартість зведення будівлі, аналогічної втраченій, з урахуванням місцевості, технічно-експлуатаційного стану будівлі та її зносу; це вартість витрат на виробництво товарів, але не більше їх продажної вартості, мінус залишки; це сума, необхідна для повторної закупки товарів, але не більша, ніж та, яку можна виручити від їх продажу на дату страхової події, за мінусом залишків.

Тарифи: в середньому по І-ІІ групам майна 0,1-2%; по ІІІ – 0,3-4%; по IV – 1-5%.

Страхова премія: = (страхова сума) * (страховий тариф).В залежності від розміру страхової премії і строку дії договору страхування може вона може сплачуватися одноразово або у розстрочку. Перший платіж: 7-10 днів від дня підписання СД, другий платіж: не пізніше 4-х місяців з дня підписання.У разі зміни ступеня ризику страхова премія може бути змінена (збільшена або зменшена).

66. Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Метою даного виду страхування є захист підприємств та організацій від втрат які вони несуть внаслідок неможливості впродовж певного часу здійснювати господарську діяльність унаслідок настання страхових випадків, передбачених договором. Об’єктом даного виду страх є фінансові витрати під час зупинки, до яких включають: - поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві; - втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві. Під втратою прибутку розуміють той прибуток, який страхув отримав би від своєї господарської діяльності за період вимушеної перерви у виробництві. Страхова сума визначається таким чином, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку і поточних витрат страхувальника. Страхова сума може установлюватись у розмірі що дорівнює показникам випуску продукції за попередній рік. Страхова премія обчислюється для кожного страхувальника окремо з врахуванням особливостей його виробництва, ступеня ризику та можливостей швидкого відновлення діяльності. Іноді варто застосовувати спрощений метод – за основу приймають діючі тарифні ставки по страхуванню майна. Тарифні ставки від перерв у виробництві = тарифна ставка по страхуванню майна *1,5. Франшиза визначається у грошових одиницях або в одиницях часу. Урегулювання збитку, виплата страхового відшкодування. Особливістю є те, що розмір страхового відшкодування безпосередньо залежить від терміну перерви у виробництві. У даному виді страхування страховик обмежує свою відповідальність гарантійним строком, який передбачає максимальний термін зупинку господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Гараійний строк відповідальності встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років. Відповідальність страховика сплатити страхове відшкодування виникає за таких умов: пожежа чи інша страхова подія, пошкодження чи знищення майна через страхову подію, перерва в г\д п-ва внаслідок пошкодження чи знищення майна. Для розрахунку збитку визначають поточні витрати, пов’язані з продовженням г\д та розмір недоотриманого прибутку, також включаються додаткові витрати здійснені з метою скорочення збитку. Страховики не сплачують страхове відшкодування у разі: -воєнних дій, страйків, конфіскацій, арештів;- розширенням та оновленням діяльності п-ва порівняно з виробничою діяльністю що мала місце до настання страхового випадку; - відсутність коштів для відновлення пошкодженого майна; - надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов’язані з веденням справи у суді чи арбітражі,з’ясування відносин власності, володіння чи оренди

67. Страхуваня відповідальності товаровиробників за якість продукції, що виробляється.

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути товаровиробники та громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність. Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника пов’язані з його відповідальністю за шкоду заподіяну здоровю чи майну 3-ї особи через вади виготовленого чи реалізованого товару. Ризики: майновий збиток , збиток завданий життю чи здоровю 3-х осіб. Додаткові ризики: витрати щодо виявлення небезпечних властивостей продукції та їх усунення, витрати з інформування споживачів щодо небезпечних властивостей продукції, витрати пов’язані з усуненням вад продукції, виявлених протягом гарантійного строку, витрати пов’язані з поверненням прод-ї. Існують ліміти відповідальності страховика. Основою для їх визначення є розмір витрат які були в попередні роки за претензіями 3-х осіб. Страхова премія обчислюється у % до товарообігу підприємства страхувальника на основі даних попередніх років. Страхові тарифи від 0,01 до 2% залежать від виду прод-ї, місця її реал-ї, розміру та обсягу страхового покриття, характер діяльності страхув, репутація страхув. Укладання угоди. Перед укладанням угоди страховик перевіряє наявність у страхувальника дозволу на виготовлення прод-ї; наявності сертифікату на товари які підлягають сер тиф-ї; відповідність продукції встановленим стандартам. Страховик укладаючи договір страхування має право ознайомитися з продукцією, умовами та процесами її виробництва. Страхові виплати Страховики несуть відповідальність за збитки за умови, коли їх виникнення не можна було передбачити до моменту реалізації продукції. Відповідальність страховика зберігається коли збитки виявилися після того як продукція опинилась поза контролем страхувальника. Страх відшкодування не сплачується: - через військові дії, громадянські війни та заворушення; - ядерного вибуху, радіації, забруднення;-якщо збиток виникає внаслідок навмисного відхилення від законодавчих і службових розпоряджень; -пошкодження майна продуктом вплив якого не був достатньо випробуваним; - дефекту продукції про який страхувальник знав до реалізації; - недоотримання вимог щодо зберігання продукції на складі.

68. Страхування відповідальності роботодавця

За договором страхування відповідальності роботодавця страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно життю та здоров'ю службовця, і сталося це в період дії договору страхування, коли службовець працював на страхувальника, виконуючи службові обов'язки. Додатково страховики сплатять витрати страхувальника, понесені ним за згодою страхової компанії і пов'язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини пригоди, а також із захистом у суді. Винятки з договору страхування. Зауважимо, що страховий захист надається лише стосовно відповідальності роботодавця за тілесні пошкодження, смерть та професійні захворювання. Шкода майну, якої завдано службовцям, покривається полісом цивільної відповідальності. Страховик не відшкодовує витрати: • за будь-якими видами штрафів та неустойок; • викликані навмисними діями страхувальника;• особі, яка не є страхувальником або партнером страхувальника, на котрого поширюється страховий захист. Строк страхування. Роботодавцеві зручно постійно страхуватись в одного страховика. Наприкінці року переглядаються умови договору страхування,уточнюється страхова премія.Територіальні межі страхування. Здебільшого в полісі обумовлюється територія страхування — конкретна країна або навіть чітко визначені ділянки, наприклад територія заводу, будівельного майданчика. Ліміт відповідальності страховика. Донедавна страховики не обмежували суми відшкодування за угодами страхування відповідальності роботодавців. Багато страхових компаній почали вводити ліміти відповідальності на поодинокі катастрофічні збитки. Страховики обов'язково застосовують франшизу по одному страховому випадку, а також по збитках стосовно одного службовця. Андерраптинг. Для оцінки ризику андеррайтер зажадає від страхувальника таку інформацію:Вид виробництва. Умови праці службовців, Кількість службовців, іх кваліфікація, стаж.Річна заробітна плата. Специфіка діяльності окремих категорій службовців. Робота на чужій території.Історія збитків за останні 5 років, сума найбільшого збитку.Розрахунок премії. Поліси, як правило, оформляються на регульованій основі. Страхувальник виплачує депозитну страхову премію, сума якої залежить від річної суми заробітної плати (брутто-заробітної плати за страховий рік, включаючи всі оподатковувані прибутки).

69. Стахування відповідальності товаровиробників за забруднення навколишнього середовища

Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення довкілля та зниження якості ресурсів а також за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. Строк страхування: Договір укладається на рік з подальшим його продовженням. Проте як страховикові так і страхувальникові вигідне партнерство строком на 5-10 років. Територіальні межі страхування чітко обумовлюються. Ліміт відповідальності страховика: Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Страхування є обов’язковим для суб’єктів господарювання яким об’єкти підвищеної небезпеки належать на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління. Об’єктом є майнові інтереси страхувальника що не суперечать законодавству пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі чи аварії на об’єкті підвищеної небезпеки. Ризики: аварія санітарно-епідеміологічного характеру. Страхова сума визначається за кожним об’єктом відповідно до категорії небезпеки: ! категорія – 200 000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2 гр – 70 000; 3 гр-45 000. Вартість страхування: Розмір максимального страхового тарифу у % від СС на 12 місяців визначається залежно від категорії об’єкта небезпеки І гр.. небезпеки – 1,5%;ІІ гр. – 0,6%; ІІІ гр. - 0,4%. За договором страхування не відшкодовується шкода завдана внаслідок навмисного порушення страхувальником законодавчих актів, постанов, розпоряджень що регулюють питання екології, суми штрафів також не включаються в страхове покриття.

70. Розвиток і сучасний стан страхування майна сільськогосподарських підприємств України.

СГ - одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. За належних інвестицій аграрний потенціал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб нагодувати більш як половину населення Європи.

Нині в Україні прискорюється аграрна реформа, стратегічна мета якої - забезпечити повне й надійне продовольче постачання населення, досягти високого експортного потенціалу галузі, відродивши господаря землі й створивши багатоукладний конкурентоспроможний аграрний сектор економіки.

Залучення інвестицій у розвиток сг виробництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику товаровиробників.

З поч. 1990-х років стр. захист сг товаровиробників значно послабився. Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сг культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво відведено більш як 1/2 території У

Сьогодні сг страхування в Україні здійснюється в обов’язковій і добровільній формі. В обов’язковій формі страхуються: 1)страхування сг культур і багаторічних насаджень державними сг підприємствами, урожаю сг зернових культур і цукрових буряків підприємствами всіх форм власності; 2)страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, стих. Лих і нещасних випадків згідно з переліком КМУ.

У Києві 23-24 листопада 2006 року працювала Міжнародна науково-практична конференція “Вдосконалення управління аграрними ризиками, агро страхування та перестрахування в У”. На ній було представлено та обговорено проект Концепції розвитку системи аграрного страхування в Україні

Зазначено, що дана Концепція реалізується поетапно. На І етапі (2007-2008р) передбач-я:

- здійснення діагностики розвитку агро страхування в Україні; - створення Державного Агентства з аграрного страхування; - розроблення прогнозів та стратегії розвитку системи агро страхування;

На ІІ етапі (2008-2009 роки) передбачається:

- створення установи з державного перестрахування катастрофічних ризиків в рамках програм державної підтримки аграрного страхування; - створення експертного органу або департаменту у складі Державного Агентства з управління аграрними ризиками з оцінки збитку у сг; - сприяння створенню професійних та громадських об’єднань сг виробників.

На ІІІ етапі (поч. з 2009 року) передбачається: - усунення протиріч чинного закон-ва; - створення необхідних законодавчих та інституційних умов для функціонування системи гарантування страхових виплат сг товаровиробникам; - регламентація взаємовідносин учасників ринку агро страхування;

Очікувані результати. Здійснені на підставі цієї Концепції заходи з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливого аграрного та страх ринку, мають привести до зростання стабільності сг виробництва та доходів сільськогосподарського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.

71.Організаційні основи страхування майна с\г підприємств

Види страхування в сільському господарстві:- страхування урожаю с/г культур;- страхування багаторічних насаджень;- страхування тварин;- страхування транспортних засобів і с/г техніки;- страх-ня будівель та ін. майна с/г підприємств.С/г страх-ня відбувається в обов’язковій і добровільній формах. В обов’язковій формі здійснюється:- страх-ня врожаю с/г культур, багаторічних насаджень державними с/г підприємствами;- страх-ня урожаю цукрових буряків підприємств усіх форм власності;- тварин на випадок знищення, вимушеного забою, стихійних лих, нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановлених КМУ.Суб'єктами обов'язкового страхування є:- страхувальники - державні с/г підприємства та с/г підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;- страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду страхування.Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю с/г культур і багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - с/г підприємствами усіх форм власності.До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхуванн, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю с/г культур унаслідок прямої дії страхових ризиків.Добровільне страхування урожаю с/г культур і багаторічних насаджень здійснюється. на підставі комплексних правил страхування, в яких передбачені страхові програми з певним набором ризиків щодо укладання договору страхування. Досить незначна кількість страховиків сьогодні займається цією формою страхування. Постанова №590 описує порядок проведення обов’язкового страх-ня сг тварин. Добровільне страхування сг тварин здійснюється на основі правил, які пропонують страховики. Початком укладення дог. страхування є письмова заява страхувальника про бажання уклад. дог. страхування. При цьому страхова послуга може реалізовуватись методом прямого продажу, через посередників чи змішаним шляхом. Перед укладенням договору страхування сторони повинні узгодити усі моменти договору. Якщо під час дії договору страхування відбудеться зміна ризику за застрахованим об’єктом, страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика. При настанні страхового випадку страхувальник повідомляє страховика і подає перелік необхідних док-в, а також надає можливість страховику оглянути пошкоджене майно. Страховик, в свою чергу, несе відповідальність за своєчасну сплату страхового відшкодування і в разі затримки сплачує пеню.

72. Страхування врожаю с\г культур та багаторічних насаджень

Даний вид страхування регулюється постановою КМУ 1000 від 11.07.2002 «Про обов’язкове страхування с\г культур і багаторічних насаджень державними підприємствами, врожаю зернових та цукрових буряків с\г підприємствами усіх форм власності». Суб’єкти страхувальники(держ п-ва, п-ва усіх форм власності), СК, що мають ліцензію на здійснення обов страх врожаю (страховики). Обсяг страхової відповідальності: град, пожежа, вимерзання, зливи, зсуви, ураган, буря, повінь, селі, посуха, раптове знищення посівів карантинними шкідниками. Обмеження в прийомі: -врожай природних сінокосів і пасовищ; - с\г культури, що посіяні на зелене добриво; с\г культури які висівали понад 3 роки і вони не разу не давали врожаю; - с\г культури і багаторічні насадження розміщені поза зоною офіційного землевпорядкування. Страхові тарифи диференційовані за культурами та областями коливаються від 6 до 9,5%. Страхова сума визначається в розмірі вартості врожаю яку обчислюють шляхом множення середньої врожайності з га за останні 5 років на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік і на фактичну площу з якої збиратиметься врожай. Страхове покриття становить 70%.Початок відповідальності страховика залежить від біологічних властивостей с\г культур. Відповідальність страховика припиняється з моменту збирання врожаю, але не пізніше ніж термін збирання врожаю в даній місцевості. Збитки та їх відшкодування. Загальний збиток обчислюється як різниця між врожайністю з 1 га визначеного в договорі страхування та фактичною врожайністю з 1 га в поточному році помножену на площу і на ціну продукції. Для отримання відшкодування страхувальник подає в СК такі документи:заява про виплату, договір страхування, акт огляду стану посівів, документ що підтверджує настання страхового випадку, копії статистичних звітів та первинних документів відносно проведення посівів. Рішення про виплату чи її відмови страховик має прийняти протягом 10 днів. Причини відмови у виплаті: страхувальник ужив умисні дії, що призвели до страхового випадку; подано неправдиві відомості про об’єкт страхування; отримане відшкодування збитків від 3-ї особи, що винна у їх заподіянні.

73. Визначення вартості врожаю, обчислення й порядок сплати страхових платежів.

Вартість врожаю визначається шляхом множення середньої врожайності з га за останні 5 років на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік і на фактичну площу з якої збиратиметься врожай. Розмір страхового платежу визначається шляхом множення СС на страховий тариф і відсоток покриття. У разі безперервного страхування багаторічних насаджень і с\г культур і неотримання страхового відшкодування впродовж 2 і більше років страхувальник має право на зменшення розміру базового страхового тарифу на 10%. Страховий платіж перераховується на поточний рахунок страховика в повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої частини у розмірі не менше 50% сплачується відразу ж після дати укладення договору страхування, другої не пізніше трьох місяців з початку дії договору.

74.Організація роботи страховика по визначенню суми збитку і страхового відшкодування по страхуванню врожаю с\г культур і багаторічних насаджень. Порядок виплати страхового відшкодування.

Загальний збиток обчислюється як різниця між врожайністю з 1 га визначеного в договорі страхування та фактичною врожайністю з 1 га в поточному році помножену на площу і на ціну продукції. Розмір загального збитку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю. Відшкодуванню підлягає лише та сума, яка не перевищує прямого збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання страхового випадку. Якщо страхувальник на день страхового випадку не сплатив платежі у розмірі визначеному договором то збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів. Для відшкодування протягом 3 днів страхувальник подає заяву а також такі документи: заява про виплату, договір страхування, акт огляду стану посівів, документ що підтверджує настання страхового випадку, копії статистичних звітів та первинних документів відносно проведення посівів. Рішення про виплату чи її відмови страховик має прийняти протягом 10 днів. Причини відмови у виплаті: страхувальник ужив умисні дії, що призвели до страхового випадку; подано неправдиві відомості про об’єкт страхування; отримане відшкодування збитків від 3-ї особи, що винна у їх заподіянні. Сума страхового відшкодування має бути перерахована впродовж 10 робочих днів з часу прийняття рішення про виплату. За порушення цього страховик сплачує пеню.

75. Страхування с\г тварин

Обов'язкове страхування поширюється лише на тварин, за­значених в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міні­стрів України від 23 квітня 2003 року.Особливості здійснення: відшкодування збитків пов’язана тільки з випадками як падіж, загибель та вимушений забій тварин, тобто немає часткового пошкодження як в інших видах страх.; складно розрахувати збиток по молодняку, оскільки вартість таких тварин постійно зростає; може здійснюватись в обов’язковій і добровільній формі. Страхувальниками є власники. Обов’язковому страхуванню підлягають племенні тварини (велика рогата худоба, вівці, кози, свині віком від 1 року), зоопаркові тварини віком від 1 року; циркові від 1 року. Добровільно можно застрахувати рибу, бджіл у вуликах, ловчих птахів Не підлягають обов’язковому страхуванню: тварини які знаходяться в зоні карантину, тварини які знаходяться в допологовому чи післяпологовому заляганні, хворі та виснажені, тварини у яких виявлено захворювання бруцельоз, туберкульоз, лейкоз. Обсяг страхової відповідальності удар струму, тепловий удар, сонячний удар, падіння в ущелину, укуси змій та отруйних комах, повені, урагани, замерзання, потрапляння тварин під ТЗ. СС визначається за балансовою вартістю тварин відповідно звітних документів підприємства, але не більше ринкової вартості тварин. Договір передбачає встановленню франшизи у розмірі 10% по одному страховому випадку. Тарифи за обов’язковим страхуванням становлять 5%. За добровільним страхуванням тарифи : вівці, кози -3%, бджоли 4%, свині 4%, хутрові 5%. Розмір прямих збитків визначається як різниця між страховою сумою на кожну тварину і вартістю придатних до вживання м’яса від живої ваги тварини зданої на вимушений забій. Якщо кількість придатного до вживання м’яса менше ніж норматив виходу, то збитки обчислюються як різниця між страховою сумою і вартістю придатного до вживання м’яса вихід якого визначений за нормативом.

У розрахунку прямих збитків включають також витрати на лікування, транспортні витрати, витрати на розтин туші тварин. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає такі документи: - договір про страхування; - заяву про виплату; - акт про страховий випадок; - довідка про здачу тварини на вимушений забій; - документ що підтверджує непридатність м’яса; - документи що підтверджують витрати на превентивні заходи.

76. Порядок укладення договорів страхування с\г тварин визначення і сплата страхових платежів

Умови укладання договору даного виду страхування не відрізняються від загальноприйнятих умов. Проте необхідно відзначити фактори які мають бути з’ясовані до укладення договору саме зі страхування тварин. Обставинами, що мають істотне значення для оцін-ня ступеня страх ризику є: умови утримання та годівлі тварин, що приймаються на страх-ня; фізіологічний стан тварин на мить укладення договору страх-ня; наявність у регіоні не­сприятливої санітарно-епізоотичної ситуації (інфекційні хворо­би); інші обставини, які різко змінюють розмір можливого ризи­ку. Якщо такі відхилення виявлені після вступу в дію страх договору, то за взаємною згодою сторін окремим додатком офо­рм-ся зміни до договору.

Якщо впродовж дії договору страх-ня вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зо­бов'язання пропорційно відношенню страхової суми, встановле­ної для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або Договір страхування підлягає переукладенню чи вне­сенню в нього змін.Якщо під час дії договору страх-ня застраховані тварини продані або подаровані в інше госп-тво, договір страхування за заявою страхувальника може бути переукладеним на нового власника. Франшиза. Сторони страх договору можуть передбачити умовну або безумовну фраишизу.Страх тариф і страхова премія. Базові страхові тарифи встановлюються залежно від вікової групи тварин, їх господ-го призначення, умов утримання, характеру страхового ризику, форми власності страхувальника. Базові тарифи для страх-ня можуть складати від 2 до 5% дійсної вартості тварин.Страхова премія розраховується за кожним страховим ризи­ком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, ба­зового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів. Вони залежать від наявності факторів, що вплива­ють на ступінь надійності страхувальника (K_t), строку сплати страхових платежів (К₂), обсягу власного покриття страхуваль­ником (франшизи) (К₃), строку дії договору страхування (К₄). За багаторазового страхування та за умови відсутності виплат стра­хового відшкодування впродовж одного, двох, трьох і більше ро­ків можливе застосування знижувального коефіцієнту К₅.У разі внесення у договір страх-ня додаткових умов, що мають істотне значення для оцінювання ризику або інших неста­ндартних умов, попередньо розрахований страховий платіж коре­гується шляхом множення на підвищувальний (від 1,1 до 5,0) або знижувальний (від 0,99 до 0,7) коефіцієнт, узгоджений сторонами.Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.Страхова премія сплачується безготівковим перерахуванням на поточний рахунок страховика чи готівкою в сумі та терміни, передбачені договором страхування.У разі розстрочки страх платежу страховик несе зо­бов'язання за укладеним договором страх-ня в межах періоду страхування, за який сплачено страх премію. За несплати чергової частки страх премії дія договору страхування припиняється з наступного дня після закінчення пе­ріоду страх-ня, за який сплачено страхову премію. За часткової сплати чергової частки страх премії страхо­вик несе зобов'язання пропорційно відношенню сплаченої страх премії до загальної суми цієї чергової частки страх премії. Коли страх випадок стався до сплати чергової частини премії, страховик у разі визначення розміру відшкодування вира­ховує суму несплаченої страх премії.

77. Організація роботи страховика по визначенню суми збитку і страхового відшкодування посрахуваню с\г тварин. Порядок виплати страхового відшкодування

Зазвичай підлягають відшкодуванню прямі збитки та застраховані витрати страхувальника, спричинені страховим випадком. Підставою для виплати страхового відшкодування є заява страхувальника і страховий акт, складений відповідно до чинного законодавства. Розмір прямого збитку за загиблих тварин встановлюється шляхом визначення середньої страхової суми за голову за договором страхування та множенням її на кількість загиблих голів. За вимушеного забою розмір прямих збитків визначається як різниця між страховою сумою на кожну тварину і вартістю придатних до вживання м’яса від живої ваги тварини зданої на вимушений забій. Якщо кількість придатного до вживання м’яса менше ніж норматив виходу, то збитки обчислюються як різниця між страховою сумою і вартістю придатного до вживання м’яса вихід якого визначений за нормативом.

У розрахунку прямих збитків включають також витрати на лікування, транспортні витрати, витрати на розтин туші тварин. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає такі документи: - договір про страхування; - заяву про виплату; - акт про страховий випадок; - довідка про здачу тварини на вимушений забій; - документ що підтверджує непридатність м’яса; - документи що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Страхове відшкодування сплачується страхувальнику з урахуванням виду та розміру франшизи, не сплачених страхувальником чергових платежів страхової премії, % страхового покриття. Після розгляду отриманих документів страховик повинен скласти страховий акт і визначити розмір збитку й прийняти рішення про виплату чи відмову у ній. Страхове відшкодування сплачується впродовж 7 діб після отримання всіх необхідних документів і складання страхового акта.

78. Страхування будівель та іншого майна с\г підприємств

Об’єктами страх-ня будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств є: будівлі, споруди, с/г техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, обладнання, робочі та інші машини, ТЗ, сировина, товарно-матеріальні запаси, продукція с/г підп.-тв і фермерських госп-тв.

Не підлягають страх-ню тимчасові, дуже старі та не придатні для викор-ня будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об’єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.Страховими ризиками, що приймаються страховиками на відповідальність є знищення або пошкодження внаслідок: пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, обвалу, селевих потоків, затоплення, аварій комунікаційних мереж, падіння літальних апаратів, зіткнення, цунамі, тиску снігового шару.Крім того, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осі.Ризики, що звичайно не приймаються на страхування: архітектурні помилки, зношення основних засобів, пошкодження, страйк, терористичні акти, зговір з метою наживи, недбалість та ін.

Щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей страхова сума визначається виходячи з договірної суми, але не вищої за дійсну вартість. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості. Може передбачатися франшиза.Будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об’єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страх-ня в цілому.Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування.

79. Порядок укладання договорів страхування та іншого майна с\г, визначення і сплати страхових платежів

Договір с. укладається на підставі письмової заяви страхувальника. Страхувальник подає окремо заяву про доброві­льне с. майна, що належить підприємству, і заяву про добровільне с. майна згідно з договором майнового найму. Якщо договір с. укладається щодо частини майна (вибіркове с.), то до заяви додається опис відпо­відного майна.Якщо після укладання договору с. зі застрахованим майном відбулися зміни_, про них необхідно повідомити страх. компанію. Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховане в інших страхових компаніях, він має повідомити нову страх. компанію про чинні договори та зазначити страх. суму, оскільки страх. сума не повинна перевищувати страх. вар­тості.Договір с. оформляється видачею страхувальникові страх. полісу і починає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором пер­шої її частини). Договори с. майна можуть укладатися на 1 рік або на невизначений термін зі щорічним перерахунком вартості майна і суми річних платежів.При укладанні договору с. страховик визначає розмір страх. внесків, які повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів. Договір с. набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок страх. компанії обчислених страхових платежів.Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове с. окремих матеріальних цінностей. Стра­хуванню підлягає все наявне в господарстві майно певного виду чи групи .Страх. сума встанов­люється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи. Основні засоби приймають на с. за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості. Будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об’єкти вважаються застрахованими в тому % їх вартості, в якому їх узято на с. в цілому. Основні фактори, що визначають розмір ставки премії, такі: вірогідність страх. випадку; вірогідний розмір збитку. Розраховуючи ставки страх. платежів, які залежать від конкр. об’єктів та умов с., можуть застосовуватись різні знижки-надбавки та пільги. Страх. платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на с. Для цього від страх. суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100. Страх. платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 50% відпов. суми до вступу договору с. в дію.

80. Організація роботи страховика по визначенню суми збитку і страхового відшкодування с\г п-в. Порядок виплати страхового відшкодування

Визначення розміру збитку і виплати страхового відшкодування — одна з найскладніших і найвідповідальніших операцій страхових компаній.

Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить від об’єкта страхування (будівлі, засоби виробництва, товари і т. ін.), суб’єкта страхування (державне підприємство, колгосп і т. ін.), стихійного лиха (пожежа, землетрус, повінь тощо).Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності: 1) установлюють факт страхового випадку; 2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, складають страховий акт про страховий випадок; 3) здійснюють страхову виплату.Потрібно встановити також, чи було застраховане майно на момент настання страхової події, оскільки договір страхування міг ще не набути чинності, або бути вже припиненим. Далі необхідно перевірити, чи входять до обсягу відповідальності страхові випадки та інші ризики, від яких здійснено страхування. Відповідні органи мають надати страхувальникові такі документи:- на випадок пожежі — довідку (акт) органу пожежного нагляду;- у разі стихійного лиха — довідку органів гідрометеороло­гічної служби;- на випадок крадіжки майна або його знищення, пов’язаного з крадіжкою, — відповідну постанову слідчих органів з обов’яз­ковим списком майна, яке було вкрадене або знищене.Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом 5 — 10 днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, відбивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також визначивши розміри збитку та страхового відшкодування.Після розрахунків розміру збитку визначають розмір страхового відшкодування.Більшість компаній страхове відшкодування виплачують протягом 15 днів від дня складання акта про загибель (пошкодження) застрахованого майна й одержання всіх необхідних документів від компетентних органів.У разі загибелі (пошкодження) майна страхове відшкодування визначається таким відсотком від суми збитку, в якому майно було застраховане, але розмір відшкодування не повинен перевищувати розміру страхової суми. Якщо перевіркою буде встановлено, що під час укладання договору вартість майна була зазначена нижчою за фактичну, то відсоток, на який було застраховане майно, відповідно зменшується.

Якщо внаслідок страхового випадку знищено велику кількість майна і протягом встановленого строку неможливо зробити новий розрахунок розміру збитку, то на підставі письмової заяви страхувальника страхова компанія може виплатити йому аванс у розмірі 50 %.Із суми страхового відшкодування вираховуються:- франшиза (безумовна);- виплачений страхувальникові аванс;- чергові платежі (в разі несплати), за погодженням зі страхувальником, якщо виплата здійснюється до настання строку їх сплати.Страхова установа, яка виплатила страхове відшкодування за пошкоджене або загибле майно, набуває права висунути вимоги, які підприємство має до особи, відповідальної за завдану шкоду.Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.

81. Необхідність та сутність страхування технічних ризиків. Види страхування.

Технічні ризики виникають у суб'єктів господарювання під час експлуатації техніки та здійснення будівельно-монтажних робіт і пов'язані з раптовим виходом з ладу машин, обладнання, порушенням тех­нологічного процесу внаслідок механічних поломок, помилок під час проектування, монтажу, пожежі, вибуху. Передбачити всі ці небезпеки зазвичай неможливо, тому завжди є ризик зазна­ти збитків. Необхідність покриття можливих збитків унаслідок прояву технічних ризиків викликає потребу в їх страхуванні. Стрхуваня технічних ризиків – це комплексне поняття, яке охоплює види страхування, пов’язані з відшкодуванням втрат страхувальника у зв’язку з виконанням будівельно-монтажних робіт а експлуатацією техніки.

У сучасній міжнародній практиці страхування технічних ри­зиків виокремлюють:

— страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

— страхування всіх монтажних ризиків;

— страхування будівельних машин та обладнання;

— страхування промислових машин і технологічного облад­нання від поломок;

—страхування електрон-го обладнання;

— страхування від псування заморожених продуктів;

— страхування завершених об'єктів цивільного будівництва;

— страхування ризику втрати прибутку внаслідок поломок промислових машин і технологічного обладнання.

Особливістю договорів страхування технічних ризиків є те, що на страхування приймаються об'єкти, які дорого коштують, й відповідно договори страхування укладаються на дуже великі страхові суми.Страхування технічних ризиків може здійснюватися як у до­бровільній, так і в обов'язковій формі.

82.Страхування будівельно – монтажних робіт

Субєкти: страховик, страхувальник(замовник, підрядник). Вигодо набувач. Об’єкти страхування: майнові інтереси страхувальника пов’язані з володінням, розпорядженням користуванням майном, необхідним для виконання будівельно-монтажних та інших робіт під час спорудження промислових споруд,, електростанцій, мостів, каналів. Страховому захисту підлягають будівельні роботи, зокрема всі будівельні матеріали та конструкції, втрати на з\п; монтажні роботи, зокрема й машини, устаткування, механізми; машини, пристрої та обладнання для проведення монтажних робіт, допоміжні споруди. Винятки – ескізи, плани, креслення, фотографії, макети, ЦП. Ризики пожежа, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів, стихійні лиха, протиправні дії 3-х осіб, аварія інженерних мереж, обвалення чи пошкодження об’єкта. Не відшкодовуються збитки що сталися внаслідок військових дій, громадських заворушень, революції, арешту, тероризму, конфіскації майна, знищення майна є наслідком експерементаьних чи дослідних робіт, невиконання страхувальником правил техніки безпеки. СС встановлюється за кожним окремим об’єктом страхування. Обєкти приймаються на страхування у розмірі договірної вартості будівництва згідно з проектно-кошторисною документацією; обладнання у розмірі залишкової вартості. Страхові тарифи встановлюються окремо за видами ризиків, передбаченими договором страхування, й коригуються шляхом використання занижувальних або підвищуваних коефіцієнтів, які враховують такі фактори як характер будівельного майданчика та ступінь зараження його на ризик, призначення і складність будівельних об’єктів, конструктивні особливості об’єкта, ризики які впливають на виконання графіка робіт. Франшиза. Застосовується безумовна франшиза. Розмір якої визначається за договором страховика і страхувальника за кожним об’єктом. Строк страхування.Договір укладається на період виконання будівельно-монтажних робіт. Територія страхування. Обєкти страхування вважаються застрахованими на території будівельного майданчика, зазначеної в договорі страхування. Визначення збитку і відшкодування. За настання страх випадку страхув має негайно повідомити про це страховика. Для отримання відшкодування страхув має подати страховій компанії письмову заяву про відшкодування збитку, його розмір з відшкодуванням розрахунків. Страхув має надати можливість страховику здійснити огляд знищеного та пошкодженого майна, розслідувати причини випадку і розмір збитку. Страхове відшкодування виплачується виходячи з реального збитку до якого у разі знищення майна включається розмір його вартості з урахуванням залишків що придатні для подальшого використання. У разі пошкодження майна відшкодовуються витрати на його відновлення, включаючи витрати на матеріали та запасні частини необхідні для відновлення майна, витрати на оплат ремонтних робіт. Рішення щодо здійснення виплати приймаються впродовж терміну визначеного умовами страхування.

83. Страхування машин від поломок.

Страхувальниками можуть бути підпр-ства, організації, установи незалежно від форм власності, які їх використовують.

Об’єкти страхування:машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, ге­нератори);машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо- й низьковольтні установки);усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насо­си, компресори, ємності, апарати, трубопроводи тощо).

Не підлягають с., як правило, лише деякі предмети, строк експлуатації яких порівняно з терміном служби всього об'єкта невеликий. Здебільшого до них належать такі предмети:усі види змінного інструменту;пуансони, матриці, троси, ланцюги, ремені, стрічки, сита;вироби зі скла, кераміки, деревини, а також шини;матеріали виробничого призначення всіх видів (наприклад, паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила).

Ризики за даним видом страхування:помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;дії відцентрової сили;коротке замикання та інші електричні ризики;нестача води в парогенераторах;фізичний вибух;буря, мороз, льодохід. Даний вид страхування не покриває збитки від пожеж, крадіжок, подій які сталися внасладок війни, страйків, громадських заворушень тощо. Страхова сума встановлюється у розмірі відновлювальної вартості машин. Під відновлюваною вартістю розуміють вартість нової машин за ціною виробника (без зносу), що включає митний збір та витрати на транспортування та монтаж.Передбачається застосування безумовної франшизи, розмір якої визначається під час укладання договору. Строк страхування: договір укладається на термін від 1 місяця до 1 року. Територія страхування. Захист надається щодо застрахованих машин які знаходяться за адресою зазначеною у договорі. Страхові тарифи стандартизовані й визначаються залежно від виду машин, страхових ризиків, розміру франшизи. Страх. премія сплачується за 1 раз або за 2-3 строки в безготівковій формі.

Договір починає діяти з дня зарахування страх. премії або її першої частини на рахунок страховика і закінчується в передбачений договором с. строк. Для відшкодування збитків страхувальник мусить повідомити про настання страх випадку страховика та подати заяву про виплату відшкодування.

84. Страхування електронного обладнання

Цей вид стра­хування призначений для захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання, які у своїй діяльності використовують різне електронне обладнання, від ризиків, що не охоплені за договором страхування майна від вогню та інших небезпек. Страхувальники. Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем.Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням елект­ронним обладнанням, до якого належать:- електронно-обчислювальні машини для обробки даних ;- пристрої передавання інформації;- електронні та ядерні медичні апарати, що застосовуються в медицині;- інші пристрої, зокрема: обладнання телевізійних, кіно- і відеостудій, вимірювальне й тестувальне обладнання, пристрої управління дорожнім рухом, касові апарати, банкомати, розмно­жувальна техніка, конторські машини тощо.

На страхування приймається лише таке обладнання, яке після монтажу й випробувань визнане придатним до експлуатації. Крім того, страховик може взяти під страховий захист зовнішні носії даних за умови одночас­ного страхування за договором відповідних електронно-обчис­лювальних машин, а також додаткові витрати, які пов'язані з ви­ходом з ладу електронно-обчислювальних машин.Не приймаються на страхування витратні матеріа­ли, що підлягають періодичній зміні та комплектуючі вироби, що зазнають високого зно­шення.До страхових ризиків, як правило, належать:- пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;- скупчення диму, сажі, газів;-дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами чи не зумовлена умовами виробництва);-коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язані з дією електроенергії;-помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, помилки при виготовленні та монтажі, дефекти лиття й матеріалу;-помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;-злий намір та зазіхання третіх осіб;-град, мороз, буря;-опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини.Крім стандартного обсягу покриття страховий захист може охопити деякі додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; крадіжка; додаткові витрати.

Страхова сума. Страховою сумою у страхуванні електронних пристроїв, як і у страхуванні машин, є вартість відновлення пристроїв, що включає відновлювальну вартість, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Страхові тарифи. Залежать від типу обладнання та ризику можуть коливатися від 0,4 до 1,5%.