Порядок сплати та відшкодування страхових коштів страхувальниками, іншими отримувачами коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

1. Часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

2. Страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов’язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти,

3. У разі якщо страхувальники та інші отримувачі страхових коштів вважають, що орган Фонду неправильно визначив суми страхових коштів, використаних з порушенням встановленого порядку, та фінансових санкцій чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, або виходить за межі його компетенції, такі страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання такого рішення мають право в письмовій формі звернутися до зазначеного органу Фонду із скаргою про перегляд цього рішення.

27.

Впровадження загальнообов'язкового медичного страхування забезпечило б гарантування якісної медичної допомоги кожному громадянину, а також подальший розвиток добровільного медичного страхування.

Медичне страхування поділяється за формами на обов'язкове медичне страхування і добровільне медичне страхування. Вирішальну роль у реформуванні системи медичної допомоги України відіграє перехід до обов'язкового медичного страхування [1].

   Сьогодні впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування , попри всі його переваги, на Україні гальмується. Це відбувається через те, що не існує однорідного підходу щодо створення законопроекту про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.

   Тому доступним для населення є лише добровільне медичне страхування. Його програми обираються за бажанням страхувальника і залежать від його платоспроможності. Крім того, такий вид медичного страхування ґрунтується на принципі страхової солідарності, коли застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем [5]. Проте, на думку ряду вчених [2] добровільне медичне страхування не зможе сьогодні набути значного поширення в Україні з декількох причин. Основними з них є досить низький рівень забезпечення переважної більшості громадян та відсутність у багатьох довіри до фінансових структур, що акумулюють кошти населення.

   На нашу думку, перспективна система медичного страхування повинна бути поділена на три частини [3, с. 40-41]:

   1)      перша частина - це планування мінімальних коштів в бюджеті, через які забезпечується надання безоплатної медичної доплати для всіх категорій населення;

   2)       друга частина пов'язана з введенням ОМС за рахунок коштів суб'єктів підприємницької діяльності, а також фізичних осіб;

   3)       третя частина - добровільне медичне страхування - передбачає придбання людиною страхового полісу за рахунок власних коштів.

   Таким чином, за умов відсутності сформованого механізму медичного страхування в Україні, наведений напрямок його подальшого розвитку є надзвичайно доречним. Для досягнення реальної цілісності української системи охорони здоров'я необхідний час та значні інвестиції. Оскільки система державного медичного соціального страхування є важливою для держави, то необхідно погодитись, що до її впровадження необхідно підійти зважено і конструктивно: розробити і у встановленому порядку затвердити закони та нормативні акти про медичне страхування громадян; розробити положення про національний і територіальні Фонди медичного страхування і здійснити їх формування.

28.

Фінансування надання медичних послуг здійснюється за формами: фінансового забезпечення діяльності закладівохорони здоров’я та закупівлі медичних послуг.

Форма фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я застосовується переважно при фінансуванні охорони здоров’я за кошти державного та місцевого бюджетів методом кошторисно-постатейного фінансування.

Форма закупівлі медичних послуг застосовується при фінансуванні закладів охорони здоров’я за кошти державного та місцевих бюджетів, обов’язкового соціального та добровільного медичного страхування, юридичних та фізичних осіб шляхом оплати наданих медичних послуг, обсяги та якість яких передбачено укладеним договором.

Держава сприяє поступовому переходу з фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’ядо закупівлі медичних послуг.

29.

У Великобританії використовується система бюджетного фінансування охорони здоров’я, що обумовлює його державний характер із великою ступінню централізації управління.

Фінансовою основою Національної системи охорони здоров’я є надходження від податків, які складають 90% бюджету охорони здоров’я. Тільки 7,5% бюджету формується за рахунок внесків роботодавців. Таким чином, Національна система охорони здоров’я практично існує за рахунок коштів, що вносяться платниками податків та виділяються урядом на охорону здоров’я зі статті затрат на соціальні потреби

В цілому, пацієнти платять 10% вартості лікування. Всі працюючі підлягають обов’язковому страхуванню здоров’я за винятком непрацюючих жінок у шлюбі, які можуть приєднатися до страхування по добровільним програмам. За рахунок цих коштів часто надаються фінансові допомоги по тимчасовій непрацездатності в зв’язку із хворобою.

В державі Ізраїль немає державної системи медичного обслуговування, але 94% його населення охоплено всебічним страхуванням здоров’я. В основному медичне страхування здійснюється в рамках медичного страхового фонду величезного профспілкового об’єднання Гістадрут (83% випадків), а також на базі інших фондів медичного страхування (17% випадків). Медичні заклади знаходяться у відомстві різних агентств, головними з яких, є профспілки та уряд..

У США існує система медичного страхування, що базується на сполученні центрального страхового фонду із сіткою місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються в центральному фонді, що не несе адміністративних функцій, а потім розділяється страховим організаціям на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків..

У Канаді року введена Національна система універсального медичного страхування, яка включає сплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів.

Система медичного страхування у Японії складна та багатобічна. В 1984 році відбулось злиття декількох програм і в теперішній час функціонує дві програми: державна та суспільна. Страхуванню підлягають всі працівники на підприємствах із числом працюючих 5 та більше чоловік, а також члени їх сімей.

30.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:  1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:  а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;  б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;  в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;  г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;  д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;  є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;  2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;  3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;  4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;  5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:  а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;  б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;  в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;  г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;  д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).  З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;  6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;  7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;  9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;  10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;  11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;  12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні. 

31.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюються соціальний захист, охоро­на життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяль­ності.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підляга­ють:

- особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту);

- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяль­ності на виробництві цих установ або на інших підприєм­ствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­ництві або професійного захворювання жінки під час її вагіт­ності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюєть­ся до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахо­ваною та до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, їй надається допомога з ФСС НВВ.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, за­побігання нещасним випадкам на виробництві, професій­ним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

• відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на ви­робництві від нещасних випадків або професійних захворю­вань;

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахо­ваним і членам їхніх сімей.

Основними принципами страхування від нещасного випад­ку є:

• паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

• своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

• обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які за­безпечують себе роботою самостійно та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

• надання державних гарантій реалізації застрахованими гро­мадянами своїх прав;

• обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

• формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та профе­сійної захворюваності на кожному підприємстві;

• економічна зацікавленість суб'єктів страхування в по­ліпшенні умов безпеки праці;

• цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

У даному виді страхування використовуються спеціальні по­няття

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застрахо­вані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюєть­ся страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФСС НВВ).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя за­страхованого, його здоров'я та працездатність.

Страховим випадком є нещасний випадокна виробництві або професійне захворювання, що спричини­ли застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психоло­гічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника не­безпечного виробничою фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним тру­дових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Професійне захворювання — захворювання, що виникло внаслідок професійної діяль­ності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних із роботою.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

32. Джерела формування доходів ФСС НВВ

До джерел доходів бюджету ФСС НВВ належать:

• внески роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

• капіталізовані платежі у випадках ліквідації страхувальників;

• доход, одержаний від тимчасово вільних коштів ФСС НВВ на депозитних рахунках;

• кошти, одержані від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

• добровільні внески та інші надходження, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від не­щасного випадку.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не вносяться до складу Державного бюджету України та вико­ристовуються виключно за їх прямим призначенням.

33.

Доходи бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

— внесків роботодавців: для підприємств — а віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

— капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

— доходу, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

— коштів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

— добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

— для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

— для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

За рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

— пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

— одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;

— щомісячна грошова виплата у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

— виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку за тимчасового переведення його на легшу роботу;

— виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

— одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

— щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

— надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

34.

35.

Соціальний ризик - це ймовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або трудового доходу по об\'єктивним, соціально - значимим причинам, а також необхідності додаткових витрат на лікування і соціальні послуги.

Таким чином, “соціальні ризики це фактори порушення нормального соціального стану людей при ушкодженні здоров\'я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю (безробіття), що супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, понесення додаткових витрат, пов\'язаних із лікуванням, а для родини - втратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.

Оскільки соціальні ризики носять об\'єктивний характер, значить механізм захисту від них повинний бути надійним, тобто страхування повинно бути обов\'язковим (за законом) для охоплення всіх працюючих, а тягар фінансового навантаження повинні солідарно нести основні соціальні суб\'єкти -. роботодавці і працівники. 

Соціальні ризики можуть бути класифіковані по ступеню небезпеки для окремих соціальних груп і прошарків трудящих. Якщо ступінь небезпеки низька організаційно-правова форма носить добровільний характер, якщо - висока, вона, як правило, носить обов\'язковий (за законом) характер. Між добровільним і обов\'язковим страхуванням є перехідні форми, які названі факультативно-обов\'язковими або умовно-обов\'язковими.

Так, якщо шкідливий фактор виробничого середовища викликає професійне захворювання, потрібно визначити ймовірність захворювання людей різного віку і статі, тривалість стажу роботи (контакту зі шкідливою речовиною), а також тривалість хвороби й об\'єктивні її показники. Якщо небезпечний фактор приводить до загибелі людей, потрібно знати розподіл кількості загиблих у часі і по категоріях населення, визначити число 

Що стосується імовірності події для окремого застрахованого на погляд науковців Центру, то тут можуть бути дві типові ситуації.

1. Подія є невизначеною - і для окремого застрахованого вона може відбутися (і навіть неодноразово), а може і не відбутися: страхування віднещасних випадків на виробництві, по безробітті, медичне страхування. Якщо страхова подія відбувається, застрахована особа одержує право на страхову виплату. При цьому загальна сума для окремих застрахованих може значно (багаторазово) перевищувати сплачену (ним і за нього його роботодавцем) суму страхових внесків. У випадку, якщо страхова подія відбувається протягом страхового періоду, то права застрахованих на сплачені на його користь суми страхових внесків губляться.

2. Настання страхової події безумовно відбудеться (пенсійне страхування), але тільки длятих застрахованих, які доживуть до визначеного періоду, наприклад, до загальновстановленого законом віку виходу на пенсію, і ті з них, що проживуть більше середньостатистичного періоду, одержать більший обсяг страхових виплат (пенсій).

36.

Основними завданнями служби страхових експертів є:

- участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та з можливою інвалідністю потерпілих, а також професійних захворювань і аналіз причин їх виникнення, а також у навчанні та підвищенні рівня знань спеціалістів, які вирішують питання з охорони праці;

- здійснення контролю за дотриманням термінів проведення періодичних та попередніх медичних оглядів на підприємствах страхувальників;

- участь в організації і виконанні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;

- участь у розгляді спірних питань при встановленні зв'язку з умовами праці захворювання (визнання професійного захворювання), втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які отримали професійне захворювання, трудове каліцтво та інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням професійних обов'язків;

- проведення моніторингу (обліку і систематизації) нещасних випадків і професійних захворювань на підприємствах страхувальників, оцінка достатності превентивних заходів, спрямованих на зниження ступеню їх ризику;

- участь у розробленні профілактичних заходів, механізмів їх реалізації та контроль за їх впровадженням на підприємствах страхувальників, внесення пропозицій щодо підвищення безпеки виробництва;

- надання виконавчій дирекції і правлінню Фонду щорічного аналітичного огляду стану виробничого травматизму та професійних захворювань;

- одержання та подання відповідних документів, що підтверджують права потерпілого або членів його сім'ї на страхові виплати, якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати документи.

8. Служба страхових експертів може виконувати також інші завдання та функції, необхідні для виконання статутних завдань Фонду, що не суперечать законодавству.

9. Відповідно до основних завдань служби страхові експерти у процесі своєї діяльності здійснюють:

а) експертизу ризиків виникнення страхових випадків і заходів з їх профілактики на підприємствах страхувальників;

б) перевірку відповідності страхових тарифів фактичному стану умов і безпеки праці, рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності;

в) прогнозування розвитку факторів ризику виникнення страхових випадків на підприємстві страхувальника;

г) перевіряють стан профілактичної роботи на підприємствах щодо створення здорових та безпечних умов праці, а також забезпечення застрахованих осіб засобами індивідуального та колективного захисту;

д) беруть участь у роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію об'єктів виробничого призначення, засобів виробництва, засобів індивідуального та колективного захисту працюючих, апаратури та приладів контролю.

Обсяг страхової експертизи укожному випадку встановлюється в залежності від виду експертизи, умов і безпеки праці застрахованого і ступеню важкості страхової події (випадку).

37.

пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при дотриманні таких вимог: наявність страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, У чоловіків трудовий стаж повинен складати не менше 25 років. При цьому обов'язковою умовою є наявність 20-річного стажу наукової праці. У жінок трудовий стаж повинен бути не менше 20 років, стаж наукової праці ~ 15 років.

Суттєво збільшується страховий стаж, необхідний для призначення наукової пенсії.Нагадуємо, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і щомісяця сплачує страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, сума якого розрахунково визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

До трудового стажу відносяться всі періоди роботи, за які сплачені страхові внески. До наукового — робота тільки на визначених посадах. Перелік посад, що дають право на наукову пенсіюНауковий стаж обчислюється тільки за основним місцем роботи.Науковий стаж визначається тільки виходячи з періоду роботи особи на наукових посадах, і без захисту дисертації чи без ступеня звання.

Наукова пенсія складає 80 % зарплати, яку отримувала особа. При цьому за кожний рік понад необхідний науковий стаж додається по 1 %, але не може перевищувати 90 % зарплати.

При розрахунку наукової пенсії враховується зарплата, отримана під час роботи тільки на тих посадах, що входять до наукового стажу. Вона може складатися зі ставки (окладу), премій, доплат за вчені звання і ступені, надбавки за стаж наукової праці, а також інших надбавок, доплат, нагород саме за наукову діяльність.

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається за умови звернення за призначенням пенсії та після звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) праців­ника.

Пенсіонерам,які після призначення пенсії працювали за кон­трактом наукових (науково-педагогічних) працівників на дер­жавних підприємствах, в установах, організаціях не менше ніж два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було об­числено пенсію, встановлюється за їх заявою новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку за два роки підряд після призначення пенсії.

Для наукових (науково-педагогічних) працівників, які пере­йшли на роботу до органів державної влади на посади, які згідно з чинним законодавством відносять до посад державного служ­бовця, стаж наукової роботи на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях зараховується до стажу роботи державного службовця, а для наукових (науково-педагогічних) працівників, які перейшли з органів державної влади (з посад, які згідно з чин­ним законодавством відносять до посад державного службов­ця) на посади наукового (науково-педагогічного) працівника, стаж роботи на державній службі зараховується до стажу науко­вої (науково-педагогічної) роботи незалежно від дати, коли такі переходи здійснювалися.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику виплачується в повному розмірі незалежно від його доходів, одер­жуваних після виходу на пенсію.

38.

 Пенсії за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсії за особливі заслуги) встановлюються громадянам України:

1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу", чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена "За службу Родине в Вооруженных Силах СССР", особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "народний";

2) ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю "За відвагу" або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження;

3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;

4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;

5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;

6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "заслужений", державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення;

7) депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;

8) матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

Органи, що здійснюють підготовку документів для встановлення пенсій за особливі заслуги, оформлення відповідних рішень комісій з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Пенсія за особливі заслуги призначається з дня звернення за встановленням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про порушення клопотання про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і при цьому подаються всі необхідні документи, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, вказана на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі, коли до заяви додані не всі необхідні документи, орган, що здійснює підготовку документів для встановлення пенсії за особливі заслуги, повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії.

Уразі збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, органи, що виплачують пенсії, здійснюють перерахунок надбавки, виходячи із цього прожиткового мінімуму, з урахуванням встановленого відповідними комісіями, зазначеними у статті 2 цього Закону, відсотку надбавки. Перерахунок здійснюється з дати, з якої встановлений новий 

39. бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень:

• зборівна обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами у порядку, визначеному законодав­ством;

• коштів Державного бюджету України;

• добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ, організацій та громадян;

• сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• банківських кредитів;

—інших, не заборонених законодавством надходжень.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду України є збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними осо­бами у порядку, визначеному законодавством.

До Пенсійного фонду України зараховуються:

— кошти Державного бюджету України у формі трансфертних платежів – для виплати державних пенсій військовослужбов­цям, особам начальницького і рядового складу органіввнутрішніх справ, державним службовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим категоріям громадян – ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів;

— кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захи­сту населення для виплати пенсій з інвалідності, на ви­падок втрати годувальника, за віком (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку), додаткових пенсій і надбавок до пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхуван­ня на випадок безробіття - для виплати пенсій, призначе­них відповідно до Закону України «Про зайнятість населен­ня» за період до настання пенсійного віку.

Одним із джерел надходження коштів до Пенсійного фонду України є частка сплачених до бюджету загальнодержавних по­датків.

З метою забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду Указом Президента «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій» введено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

40.

У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. pensio – платіж) – це регулярна грошова виплата як матеріальна допо­мога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати году­вальника.

Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з до­сягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Раніше згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримували такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• за інвалідністю;

• у разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплатіз солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія за інвалідністю в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата — допомога на поховання.

Закон про пенсійне страхування не передбачає з 1 січня 2004 р. призначення соціальних пенсій.

Це буде належати до повно­важень органів Міністерства праці та соціального захисту насе­лення України. Вже призначені до 1 січня 2004р. соціальні пенсії будуть виплачуватися органами Пенсійного фонду за кошти Дер­жавного бюджету України.

Таблиця 6.2 – Види пенсійних виплат згідно з Законами про пенсійне страхування до та після 1 січня 2004 р.

Закон "Про пенсійне забезпечення" (до 01.01.2004р.)	Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (після 01.01.2004р.)
Трудові пенсії: 1 За віком (у тому числі і на пільгових умовах - список № 1, список № 2, трактористи, доярки, текстильниці, водії міського пасажирського транспорту тощо). 2 З інвалідності: - трудові каліцтва та професійні захворювання; - загальні захворювання. 3 У разі втрати годувальника. 4 За вислугу років. Соціальні пенсії	1 Пенсія за віком. 2 Пенсія з інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства. 3 Пенсія у зв'язку із втратою годувальника. 4 Соціальна виплата - допомога на поховання

41.

Недержа́вний пенсі́йний фонд (НПФ) — це фінансова установа, що працює винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестуєкошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів.

Недержавну пенсію виплачують додатково до державної. Розмір недержавної пенсії, на яку можуть сподіватися вкладники й учасники, залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення та суми отриманого інвестиційного прибутку.

З моменту зарахування коштів на індивідуальний пенсійний рахунок вони стають вашою приватною власністю, на них поширюється право успадкування, їх не можна відчужити на користь третіх осіб.

НПФ бувають трьох видів:

• відкриті- недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути які-небудь фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи;

• корпоративні- недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-працедавець або декілька юридичних осіб-працедавці, до якої можуть приєднуватися працедавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду;

• професійні- недержавний пенсійний фонд, засновником якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-працедавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об’єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду.

НПФ не здійснює своєї діяльності самостійно, а користується послугами адміністратора (адміністрування фонду), зберігача (зберігання активів) і управляючого активами (управління активами). Послуги з адміністрування та управління активами можуть надаватися однією юридичною особою.

Адміністратор веде бухгалтерський та податковий облік НПФ і саме він володіє інформацією скільки коштів накопичено на користь кожного учасника НПФ.

Компанія з управління активами (КУА) займається інвестуванням коштів НПФ.

Банк-зберігач відповідає за банківське обслуговування НПФ, зберігання та облік його активів.

Діяльність з адміністрування, зберігання та управління активів вимагає відповідних ліцензій та суворо регулюється та контролюється відповідними державними органами.

42. Реформування системи пенсійного страхування в УКраїні

Сучасна пенсійна система України, основою якої було запроваджене з січня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є результатом 20-літньої еволюції інституту пенсійного забезпечення. Її становлення відбувалося дуже непросто: негативний вплив сплавляли і кризові явища в економіці, і системні проблеми, що залишилися у спадок від пенсійної системи колишнього Радянського Союзу, і поступовий процес старіння населення України. Проте, жоден негатив ніколи не був перешкодою як для модернізації Пенсійного фонду, так і для розвитку пенсійної системи в цілому.      Розглянемо послідовність розвитку пенсійної системи України.     Після прийняття в листопаду 1991 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» сформувалася законодавча база функціонування Пенсійного фонду. Статтею 8 цього закону передбачалося, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою.        З 1993р. докорінно змінений механізм фінансування виплати пенсій     Страхові внески стали акумулювати на рахунках районних і міських відділень Фонду і безпосередньо на цьому рівні направляти на пенсійні виплати, а перерахування коштів по маршруті «район - область», а тим більше «область - центр» відбувалося лише в разі потреби перерозподілу коштів у зв'язку з їхньою недостачею або надлишком.    У 1995р. законодавчо закріплена обов'язкова реєстрація платників страхових внесків в органах Пенсійного фонду     Із середини 90-х років почалася комп'ютеризація органів Фонду, зокрема впроваджений автоматизований облік надходження страхових внесків, прийом відповідної звітності, а згодом – складні програмні комплекси.     Глибока та затяжна економічна криза істотно підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи. Поширилися неплатежі в Пенсійний фонд. Тягарем для пенсійного бюджету сталі і соціальні виплати, що по своїй природі можуть здійснюватися за рахунок бюджетних коштів – допомога на дітей, доплати на догляд за інвалідами й ін. Унаслідок цих факторів у 1995--1996 роках стала виникати заборгованість по виплаті пенсій.     У 1996р. упроваджена сплата страхових внесків одночасно з виплатою зарплати. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 1996 року № 36/96 установлено, що внески на пенсійне страхування платяться одночасно з одержанням коштів в установах банку.      У 1997р. прийнятий Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»     Тариф збору встановлений у розмірі 32% від фонду оплати праці. Сільськогосподарським товаровиробникам Кабінет Міністрів дозволив погашати заборгованість по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування продукцією власного виробництва.      У 1998р. Указом Президента України затверджені Основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні, почата робота над створенням унікальної системи персоніфікованого обліку відомостей у відношенні застрахованих осіб.     Основні напрямки і шляхи впровадження реформи обкреслені в таких державних документах: Концепції соціального забезпечення населення України, прийнятою Верховною Радою України 21 грудня 1993 року; Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятих Верховною Радою України 14 січня 1998 року; Указі Президента України до Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України «Про Основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення населення України» від 10 жовтня 2001 року.     У результаті протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді України проведене поетапне впровадження автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.     Упроваджено виплату пенсії через установи банків по згоді пенсіонерів, а органам Фонду передані функції призначення і виплати пенсій, що раніш здійснювали органи соціального захисту населення.      У результаті вжитих заходів удалося істотно збільшити надходження коштів у Пенсійний фонд, що дозволило у вересні 2000 року ліквідувати заборгованість по виплаті пенсій.      У 2001р. затверджене нове Положення про Пенсійний фонд України і з 2002р. по всій території України призначення пенсій і оформлення документів для їхньої виплати здійснюють органи Пенсійного фонду.     Пенсійний фонд здійснює підготовчі заходи до впровадження Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З цією метою сформована нормативно-правова база; проведені навчальні заходи щодо організації впровадження Закону; розгорнута широка інформаційно-роз'яснювальна робота. Зокрема, створені відомчі друковані органи Пенсійного фонду України: журнал «Вісник Пенсійного фонду України», газета «Пенсійний кур'єр», а також Учбово-методичний центр.     У 2004р. набрав сили Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»     Здійснено перерахунки призначених раніше пенсій відповідно до нового пенсійного законодавства. Знято максимальне обмеження розмірів пенсій. Жодна пенсія в Україні після вступу в силу нового пенсійного закону не була зменшена. Збережено пенсійний вік.     У грудні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 року № 525-р прийнята Стратегія розвитку пенсійної системи, метою якої є визначення перспективи подальшого розвитку і реформування пенсійної системи, спрямованої на забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи, посилення дії страхових принципів у солідарній системі, введення накопичувальної системи пенсійного страхування і подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення.     У 2006р. Пенсійний фонд України одержав повноваження щодо призначення пенсій військовослужбовців.     З 2008р. почав роботу Контакт-центр Пенсійного фонду України. Здійснено перерахунки пенсій, призначених відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку зі збільшенням оцінки одного року страхового стажу в солідарній системі до 1,35%.     Кабінет Міністрів України розпорядженням від 14 жовтня 2009 року № 1224-р «Про прийняття Концепції подальшого проведення пенсійної реформи» визначив шляху удосконалення пенсійної системи, а також терміни реалізації Концепції.     У жовтні того ж року введена спрощена процедура добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування для громадян України, що працюють за кордоном.     З 01 січня 2011 року на Україні набрав сили "Закон України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року", відповідно до якого на Україні на заміну раніше існували чотирьох обов'язкових державних соціальних зборів, уведений Єдиний соціальний внесок.     Пенсійна реформа продовжується й основні задачі її і мети:     -підвищити рівень життя пенсіонера; -установити залежність розмірів пенсій від величини заробітної плати і виробничого стажу; -забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи; -мотивувати громадян накопичувати кошті на старість; -створити більш ефективну і діючу систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

43. Формування та використання коштів Пенсійного фонду

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики [4].

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

– участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

– керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

– забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку;

– призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

– забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;

– ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів [4].

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з Міністром праці та соціальної політики, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, відповідними органами інших держав.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

– страхові внески;

– кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;

– благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

– добровільні внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

– інші надходження відповідно до законодавства [4].

Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

– фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду;

– оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

– формування резерву коштів Фонду;

– функціонування та розвиток системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

– утримання центрального апарату та головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах, розвиток їх матеріально-технічної бази;

– проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Фонду [4].

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.