Суть, особливості та види інкасо як форми міжнародних розрахунків

Інкасо – банківська операція, за допомогою якої банк, за до­рученням свого клієнта (експортера), отримує згідно з розрахунковими доку­ментами належні йому грошові кошти від платника (імпортера) за відванта­жені товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує їх на відповідний рахунок клієнта. Спрощено інкасо можна виз­начити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отрима­ти від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплаче­но у встановлений термін.

Завдяки значно меншим формальним вимогам ця банківська послуга є більш дешевою і гнучкою порівняно з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасовою формою більш вигідний покупцю (імпортеру), оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів че­рез банки, можливість відмови чи затримки покупцем оплати представлених документів. Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома сторонами діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар. Сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розра­хунків і використовується тільки при міжнародних розрахунках.

Застосовується наступна схема розрахунків за допомогою інкасо:

1. укладення контракту;

2. відвантаження експортером товару;

3. отримання від перевізника транспортних документів;

4. направлення експортером документів (інкасового доручення) своєму банку;

5. відправлення документів банку імпортера (інкасуючому банку);

6. подання інкасуючим банком отриманих документів імпортеру;

7. отримання платежу від імпортера;

8. переказування отриманих коштів від імпортера банку-експортера;

9. зарахування банком-експортера виручки на рахунок свого клієнта.

Є два основні види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо – інкасація фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок-фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо – інкасація фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасація лише комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами.

З організаційно-технічного погляду, валютний ринок — це певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких як телеграф, телекс, телефон, різні інформаційні системи, комп’ютерні мережі «REUTERS», «Інтернет» та ін., які пов’язують між собою банки та біржі різних країн, що здійснюють валютні операції.

Розглянемо детальніше форми міжнародних розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки і переваги для експортерів та імпортерів.

Існують такі основні форми розрахунків:

• переказ (телеграфних чи електронних) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання);

• банківські векселі на пред’явника;

• комерційні тратти.

Банківський переказ — операція банку з виконання доручення клієнта щодо переведення грошей в інший (зарубіжний) банк для виконання його грошових зобов’язань.

Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів уже на відвантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Схема розрахунків за формою «банківський переказ»

Отже, послідовність дій при виконанні операції «банківський переказ» така:

1. експортер передає документи імпортеру за умовами конт­ракту;

2. імпортер виставляє платіжне доручення банку про перерахування коштів;

3. повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;

4. авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.

За зазначеною формою розрахунку здійснюються:

• авансові платежі (попередня оплата);

• сплата коштів за товарними документами;

• сплата коштів за товар після його отримання;

• сплата коштів за послуги арбітражу;

• сплата коштів за штрафами, вимогами;

• погашення заборгованості за розрахунками;

• сплата коштів за перерозрахунками;

• сплата коштів за векселями, чеками тощо.

Можна зробити висновок, що в кожному контракті мають бути чітко та однозначно установлені умови проведення розрахунку.

Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума, або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження товару, повинні бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є затримка в часі надходження виручки до експортера.

Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачеві платежу).

Банківський вексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя — простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) — це безумовне письмове зобов’я­зання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому.

ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ №

^{валюта платежу сума цифрами}

^{місце складання дата складання}

«___» _____________ 200__ р. ми заплатимо проти цього векселя

^{строк платежу назва того чи}

^{іншого наказу,}

^{кому або за наказом кого платіж має бути здійснений}

^{валюта сума прописом}

Підлягає сплаті в

^{місце платежу}

^{назва банківської}

Назва, підпис і точна адреса векселедавця

^{установи}

Рис. 4.3. Форма простого векселя

Переказний вексель — це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред’явникові.

У вексельній угоді беруть участь три сторони:

• векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;

• платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про оплату векселя;

• одержувач грошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.

Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особ­ливих випадків) й інші учасники угоди — векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.

Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя трасатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю. Типова форма переказного векселя зображена на рис. 4.4.

Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом...» (див. рис. 4.4).

У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулювання боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).

Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред’яв­лення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійснюється через N днів після пред’явлення (див. рис. 4.4). Пред’яв­лення в такому разі є моментом звернення до платника для акцеп­тування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання.

ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ №

АКЦЕПТОВАНО

Підпис платника

^{валюта платежу сума цифрами}

^{місце складання дата складання}

«___» _____________ 200__ р. ми заплатимо проти цього векселя

^{строк платежу назва}

^{того чи іншого наказу,}

^{кому або за наказом кого платіж має бути здійснений}

^{валюта сума літерами}

Платник

(трасат)

^назва

^{Точна адреса}

Підлягає сплаті в

^{місце платежу}

^{назва банківської}

Назва, підпис і точна адреса векселедавця

^{установи}

Рис. 4.4. Форма переказного векселя

Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть N або за його наказом») і пред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою передавального напису (індосаменту).

Відмінності простого векселя від переказного:

• це не наказ, а зобов’язання платити;

• векселедавець і платник — одна особа;

• простий вексель не потребує акцепту.

Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком.

Вексельна операція не обов’язково пов’язана з банком, можли­ва пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківсь­кій справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна пози­ка, видана банком, документується борговим зобов’язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов’язання є головним юридичним свідченням боргу.

Банківський чек — письмовий наказ банку — володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування певної суми з його поточного рахунка власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Чекова форма міжнародних розрахунків. У міжнародних розрахунках використовуються також чеки, які вперше з’явилися в XVI ст. у вигляді квитанції касирів, котрі за зберігання грошей стягували відсотки із вкладників. Розрахунок чеками — форма безготівкових розрахунків, у якій використовуються розрахункові чеки. Чек виписується платником і передається одержувачеві грошей при відправленні йому товарів. При пред’явленні чека банку сума його зараховується на рахунок пред’явника.

Чек (cheque) — безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату певної суми грошей пред’яв­никові чека або іншій, указаній на чеку особі. Цей інструмент особливо поширений у США, Канаді, Великобританії.

Платежі за допомогою чеків усе ще мають велике значення у світовому платіжному обігу; при цьому відрізняють банківські та приватні чеки.

Існують різні підстави для платежу за допомогою чека замість переказу. Так, чековим платежам надається перевага тоді, коли платникові невідомі номер рахунка та банк одержувача або якщо він виписує чек і сам його використовує для того, щоб одержати процентні переваги в результаті збільшення відстрочки платежу (пізніше дебетування його рахунка на суму еквівалента у зв’язку з тривалим терміном обігу — тривалість інкасової операції). При платежах у США, де не заведено здійснювати оплату переказами, дуже вигідно використовувати чеки, особливо, якщо одержувач платежу не має рахунка в банку-кореспонденті, який бере участь в операції. У цьому разі можна частково уникнути високого збору американських кредитних установ за виставлення чека (в основному при переказуванні відносно невеликих сум).

За допомогою чеків здійснюються також платежі у третіх валютах, наприклад, у доларах США — до Аргентини, у фунтах стерлінгів — до Індонезії, причому вони часто передаються одержувачеві платежу безпосередньо, а не через відповідну кредитну установу. Це дає переваги одержувачеві, оскільки він сам може визначити момент переведення суми чека в національну валюту й по можливості дочекатися вигідного курсу.

Іншою причиною оплати за допомогою чека може бути можливість миттєвого запису банком, який обслуговує зарубіжного одержувача, у кредит його рахунка еквівалента чека із зауваженням стосовно наступного надходження. А це означає прискорення платежу, оскільки бенефіціар уже в день отримання чека може розпоряджатися його еквівалентом.

У міжнародних розрахунках заведено виставлення ордерного чека, при чому кредитні установи виписують свої чеки здебільшого тільки в ордерній формі та індосують їх повним або бланковим індосаментом. Ці банківські чеки мають відповідати вимогам чекового законодавства окремих країн з урахуванням Женевської угоди та Ганських постанов.

Щоб уникнути зловживань при передаванні чека на інкасо банку-кореспонденту, національні кредитні установи використовують наведений нижче спрощений та непідписаний індосамент, що найчастіше застосовується:

Рау tо the оrdег оf аnу Ваnk, Ваnкеr оr Тrаst Соmраnу	Оплата за наказом будь-якого банку, банкіра або трастової компанії
Prior/or missing endorsement guaranteed	Перший/або відсутній індосамент гарантується
Назва інституту	Назва фірми

Чек — різновид переказного векселя, де платником є банк. Чеки використовують фізичні та юридичні особи для взаємних розрахунків. Власник рахунка отримує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку коштів на рахунку (або більше цього залишку, якщо є домовленість про овердрафт).

Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ про оплату суми, одержувач коштів, дата і місце виписування чека, підпис чекодавця. Чек може мати довільну форму і бути виписаним на звичайному аркуші паперу. Але, як правило, застосовується стандартна форма чека (див. рис. 4.5).

У верхньому правому куті чека зазначається кодовий номер банку, який використовується при сортуванні чеків. У нижньому рядку є цифри, надруковані магнітним чорнилом, що використовуються при комп’ютерній обробці чека: зліва направо — номер чека, кодовий номер банку, номер рахунка клієнта, сума чека.

Аналогічно векселю, залежно від того, на чию користь виписано чек, розрізняють такі види чеків:

• іменні (рау tо thе пате оf Н) — заплатіть тільки N;

• ордерні (рау tо thе order оf N) — заплатіть N або за його наказом;

• на пред’явників (рау tо thе bearer) — заплатіть пред’явникові.

Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передавальний напис на зворотному боці чека). Цим самим власник чека передає право отримання грошей за чеком іншій особі.

Рис. 4.5. Стандартна форма чека

Розрізняють чотири види індосаментів:

• Бланковий індосамент. Власник чека ставить на його зворотному боці свій підпис, унаслідок чого чек стає документом на пред’явника, і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку.

• Іменний індосамент. Власник ставить на звороті свій підпис і вказує ім’я особи, якій передається право на отримання коштів за чеком.

• Цільовий індосамент. Власник чека вказує на звороті мету передавання чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком. Найчастіше такий індосамент проголошує «Тільки для депонування». Іноді цей вид індосаменту використовується разом з іменним («заплатіть Джону Увину, тільки для депонування»).

• Безоборотний індосамент. Якщо власник чека хоче обмежити або виключити можливість пред’явлення претензій за чеком у разі його несплати, у тексті індосаменту він використовує слова «не обертається». Однак, щоб цей вираз був дійсним, банк, куди перераховуються гроші за чеком, повинен визнати його за допомогою власного індосаменту.

Банк зобов’язаний перевіряти послідовність індосаментів, але не несе відповідальності за їх достовірність, тобто банк не відповідає за підроблення підписів індосантів.

• Чек з кросуванням. Можна обмежити право вилучення готівки з рахунка за чеком шляхом його кросування — проведення двох паралельних ліній на лицьовому боці чека. Це означає, що вказана в чеку сума має бути зарахована на рахунок його пред’явника в даному банку або переказана в інший банк безготів­ковим шляхом. Чек з кросуванням ускладнює використання викрадених чеків, оскільки за ними не можна отримати готівки. Чеки можуть бути кросовані попередньо друкарським способом, і клієнт банку отримує чекову книжку з кросованими чеками.

Відомі різні форми кросування чека. Воно може бути спеціальним, коли між лініями вказується точне найменування банку і номер рахунка одержувача коштів чи назва банку і напис «не обер­тається, рахунок одержувача» («Smalltown Вапk, поt пеgоtiаblе, ассоипt оf рауее»). В інших випадках, якщо невідомий банк, куди переказуються кошти, між лініями пишуть: «апа Со», «Not Nеgоtіаblе», «А/с рауее».

Засвідчений чек. Банк спеціальним написом засвідчує підписи клієнта і наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним відповідальність і не може відмовитися від оплати, для чого в момент засвідчення чека сума знімається з рахунка чекодавця і резервується на особливому рахунку. На лицьовому боці чека ставиться штамп «сеrtіfed», дата, назва банку і підпис працівника банку. Хоча банк не зобов’язаний засвідчувати чек, це дуже поширена операція у великих банках. Засвідчені чеки використовуються там, де важливо мати еквівалент готівки, наприклад при операціях з цінними паперами (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Зразок засвідченого чека (США)

Чек казначейства — чек, який містить підпис казначея банку і виписаний на банк (для погашення зобов’язань банку, купівлі устаткування для власних потреб тощо). Ці чеки надійні й охоче приймаються в процесі обігу. Інколи банки продають їх клієнтам як заміну менш цінних засвідчених чеків.

Зупинка платежу за чеком (stop payment). Чекодавець має право повідомити банк про відмову від оплати вже виданого чека. Якщо банк, маючи таке розпорядження, оплатить чек, він бере на себе витрати за чеком. Тому в банку ведеться спеціальна картотека, де зазначені інструкції щодо припинення платежу. Однак така дія чекодавців не дуже заохочується, а в деяких випадках може навіть бути покарана штрафом, конфіскацією чекової книжки, призупиненням права видачі чеків або судовим покаранням. Крім того, банк не має права оплачувати чек, якщо він отримав повідомлення про смерть або банкрутство чекодавця.

Оплата чека — відповідальна операція для банку. Чеки можуть бути підроблені, можуть мати різноманітні дефекти. Найчастіше це такі порушення:

• підроблення підпису чекодавця;

• збільшення суми чека;

• датування датою, яка ще не настала;

• прострочення (якщо пройшло більше шести місяців між датами виписки і пред’явлення чека, такий чек підлягає поверненню);

• виписка чека без покриття (несанкціонований овердрафт);

• пропуск у ланцюгу індосаментів.

Ризик, пов’язаний з видачею та оплатою чеків, може бути знач­но знижений завдяки гарантійній чековій картці (check guaranteecard). У Великобританії банки почали видавати ці картки надійним і перевіреним клієнтам із середини 60-х років. Тепер вони набули значного поширення.

Гарантійна чекова картка є засобом ідентифікації власника рахунка в банку, який видав чекову книжку. Вона свідчить про те, що:

• клієнт банку може отримати готівку за чеком (у межах ліміту) у будь-якому відділенні цього банку (а не лише в тому, де ведеться рахунок клієнта);

• чек, виданий клієнтом, буде оплачений незалежно від стану його рахунка і наявності на ньому достатньої суми. При використанні гарантійної чекової картки необхідно виконати ряд умов, а саме:

• чек має бути підписаний у присутності касира банку, і підпис повинен збігатися з підписом на картці;

• картка має бути не прострочена;

• чек повинен бути стандартної форми і мати код сортування, надрукований на картці.

Водночас наявність гарантійної чекової картки відкриває великі можливості для зловживань, оскільки оплата чека гарантується банком. Тому банки намагаються видавати чеки лише тим клієнтам, які довели свою чесність і відповідальність в операціях з банком. У табл. 4.4 наведена порівняльна характеристика векселя і чека.

Таблиця 4.4