5. Добровільне страхування відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції

Розвиток страхування відповідальності має важливе значення як для захисту майнових інтересів осіб, винних у заподія­них збитках, так і осіб, яким завдано збитків. Насамперед страху­вання відповідальності захищає інтереси третіх постраждалих осіб, оскільки сума завданих збитків може бути досить значною, а вин­ній особі не вистачить власних коштів аби їх відшкодувати.

Зупинимось докладніше на добровільному страхуванні відповіда­льності суб'єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції. Мета цього виду страхування — захистити страхувальника в разі претензій, що їх вису­вають споживачі його продукції (послуг), які він надає і за яку він несе відповідальність згідно з цивільним законодавством.

Страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, які страхувальник буде зобов'язаний відшкодувати за випадкові по­шкодження, завдані здоров'ю, включаючи смерть, третіх осіб, що трапились у період терміну страхування та причиною яких була ре­алізована продукція підприємства-страхувальника.

Не визнаються страховими випадками події, що сталися в разі: навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхово­

го випадку або його грубої необережності; реалізації продукції, строк придатності якої закінчився; недотримання правил і умов зберігання продукції; недотримання правил і умов користування продукцією; недоліків (дефектів) продукції, які були відомі страху­вальнику до їх реалізації; невиконання страхувальником обов'язку відкликати продукцію або інформувати споживачів про її небезпе­чні властивості, які стали відомі страхувальнику до настання стра­хового випадку; недодержання страхувальником положень законо­давства або відомчих нормативів, порушення яких призвело до настання страхового випадку або визначено як злочин; проведення третьою особою чи страхувальником експериментів та дослідів.

Страховий захист не розповсюджується на відповідальність страхувальника за моральну шкоду та непрямі збитки, завдані тре­тім особам, а також його відповідальність перед органами держав­ної влади та контрагентами за Договорами на реалізацію продукції. Страховик звільняється також від відповідальності за повне або ча­сткове виконання своїх зобов'язань перед страхувальником, якщо це сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виникли в результаті подій надзвичайного характеру, які страховик та страху­вальник не могли передбачити та яким не могли запобігти розум­ними заходами, а саме: ядерний вибух, радіаційне випромінювання, військові дії, повстання та страйки, рішення вищих законодавчих та виконавчих державних органів, які набрали чинності після укла­дання договору страхування, які перешкоджають виконанню стра­ховиком своїх зобов'язань.

Важливо. Страхова сума зазначається в договорі страху­вання за домовленістю між страховиком та страхувальником, виходячи з річного обігу реалізації страхувальником продукції та виду продукції.

У договорі визначається також страхова сума з відповідальності за кожен страховий випадок на одну потерпілу особу. Договір може передбачати умову власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків — франшизу. Страхові тарифи розраховуються актуарно та ідентифікується для кожного підприємства індивідуально.

Договір страхування переважно укладається на один рік і на­бирає чинності з 00 години дня, зазначеного в договорі страхуван­ня, як дата початку дії договору страхування, але не раніше надхо­дження страхового платежу на розрахунковий рахунок чи в касу страховика.

Підставою для укладання договору є заява страхувальника. Під­приємство повинне також подати копії договорів поставок продук­

ції, що планується до реалізації; ліцензію на право торгівлі продук­цією (якщо така ліцензія передбачена чинним законодавством України на момент укладання договору страхування).

Установлення правових зв'язків між страховиком та страхува­льником визначає певне коло зобов'язань суб'єктів страхових від­носин, детально прописаних у договорі

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це протягом двох робочих днів після того, як стало відомо або повинно було бути відомо про настання страхового ви­падку, шляхом подачі письмової заяви.

Страхувальник також зобов'язаний ужити всіх можливих заходів для з'ясування причин та наслідків страхового випадку; негайно сповістити страховика про обставини та обсяг усіх вимог, які пред'явлено страхувальнику в зв'язку зі страховим випадком або про розпочате проти нього судове провадження; забезпечити, наскільки це можливо, участь страховика у встановленні розміру заподіяної шкоди і надати йому всю доступну інформацію та документацію для висновків щодо причин, дії та наслідків страхового випадку, про ха­рактер і розмір заподіяного збитку; не відшкодовувати збитків, не визнавати частково або цілком вимоги, які пред'являються йому у зв'язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих або непрямих зобов'язань з урегулювання таких вимог без попереднього узгодження зі страховиком.

Для підтвердження настання страхового випадку та розмі­ру збитків необхідно подати такі документи:

1. заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування і договір страхування;

2. акт службового розслідування події, яка призвела до настан­ня відповідальності страхувальника;

3. акти експертиз про оцінку наслідків використання продукції, що складаються незалежними спеціалізованими організаціями, до­кументи органів захисту прав споживачів, контролю за якістю про­дукції, правоохоронних органів, місцевих органів влади;

4. документи медичних установ, що свідчать про причинний зв'язок між настанням страхового випадку та використанням това­ру третьою особою (потерпілою особою);

5. судове рішення або претензію (позов) про майнову відпові­дальність страхувальника (документи та розрахунки);

6. при тимчасовій втраті працездатності потерпілою особою — документ, що свідчить про тимчасову втрату працездатності;

7. при встановленні групи інвалідності потерпілій особі — до­відку MCEK (медико-соціальної експертної комісії) про встанов­лення групи інвалідності;

8. у випадку смерті потерпілої особи — свідоцтво про смерть та документ, що підтверджує право спадкоємця на страхове відшко­дування (право на спадок);

9. документи, що засвідчують понесені страхувальником витра­ти з метою запобігання чи зменшення розмірів збитків.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страхови­ком на підставі складеного ним страхового акта протягом двох ро­бочих днів після дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, якщо інше не передбачено договором страхування. Рішення про виплату страхового відшкодування приймається стра­ховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Важливо. Страхове відшкодування виплачується страху­вальнику після отримання від нього платіжних документів про компенсацію суми відшкодування збитків третій особі або за письмовою заявою страхувальника — самій потерпілій особі.

Конкретний розмір відшкодування по страховому випадку вста­новлюється страховиком на підставі отриманих від страхувальника документів.

При цьому страхове відшкодування на одну потерпілу особу сплачується у відсотках від страхової суми: у випадку смерті поте­рпілої особи — 100 % (страхове відшкодування сплачується спад­коємцю); при встановленні 1 групи інвалідності потерпілій особі — 100 %; при встановленні II групи інвалідності потерпілій особі — 80 %; при встановленні III групи інвалідності потерпілій особі — 60 %; при тимчасовій втраті працездатності — 0,2 % від страхової суми за кожен день непрацездатності, але не більше 50 % від стра­хової суми.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування при­ймається страховиком протягом десяти робочих днів з дня отри­мання всіх необхідних документів i повідомляється страхувальнику письмово з обґрунтуванням причин відмови, протягом десяти ро­бочих днів із дня прийняття рішення про відмову у виплаті.