- •2.1. Елементи зонної теорії напівпровідників
- •2.2. Власна провідність напівпровідників
- •2.3. Домішкова провідність напівпровідників
- •2.4. Електронно-дірковий перехід
- •2.5. Принцип дії напівпровідникового діода
- •2.5.1. Використання напівпровідникового діода
- •2.6. Транзистори
- •2.6.1. Біполярні транзистори
- •2.6.1.1. Принцип дії біполярного транзистора
- •2.6.2. Польові транзистори
- •2.6.2.1. Принцип дії польового транзистора з управляючим p-n переходом
- •2.6.2.2. Принцип дії польового транзистора з ізольованим затвором
- •2.6.2.3. Польовий транзистор з плаваючим затвором
- •2.6.3. Інтегральні мікросхеми
- •2.7. Оперативна пам’ять
- •2.7.1. Пам’ять типу rom (енергонезалежна пам’ять).
- •2.7.1.6. Будова і принцип дії rom з можливістю перезаписування.
- •2.7.17. Будова і принцип дії мнон і лізмон.
- •2.7.1.8. Будова і принцип дії sst.
- •2.7.1.9. Будова і принцип дії mlc.
- •2.7.1.10. Будова і принцип дії nrom (Nitrid rom).
- •2.3. Твердотільні накопичувачі.
- •2.8.1. Флеш-пам’ять
- •2.8.2. Архітектура флеш-пам’яті
- •2.8.3. Архітектура nor
- •2.8.4. Архітектура nand.
- •2.8.7. Перспективні технології флеш-пам’яті
2.7.1.10. Будова і принцип дії nrom (Nitrid rom).
Комірка NROM за своєю структурою є також транзистором з плаваючим затвором. Управляючий затвор підключається до лінії слів, а витік і стік до двох незалежних ліній біт. Плаваючий затвор виконаний не з металу, а з нітриду кремнію Si3N4 (див. рис. 2.39).
Нітрид кремнію локалізує заряд в обмеженому просторі плаваючого затвору, не дозволяючи електронам „розтікатись” по всьому його об’єму. Фактично це дозволяє зберігати два інформаційних біта в одному транзисторі. Запис бітів проводиться за допомогою інжекції „гарячих” електронів за допомогою двох стоків/витоків. Електрони, інжектуючись в плаваючий затвор, локалізуються там в області близькій до відповідного стоку/витоку. Видалення заряду з плаваючого затвору відбувається шляхом інжекції дірок, для чого на стік/витік подається позитивна напруга. Дірки тунелюють в плаваючий затвор, рекомбінуючи там з електронами.
2.7.2. Пам’ять типу RAM (енергозалежна пам’ять). RAM поділяється на DRAM і SRAM.
2.7.2.1. DRAM (динамічна оперативна пам’ять) використовується в більшості систем оперативної пам’яті сучасних ПК. Основна перевага пам’яті такого типу полягає в великій щільності інформації, яка може в ній зберігатись.
Комірки пам’яті в мікросхемах DRAM – це маленькі конденсатори, які утримують заряд. Саме так (наявністю або відсутністю заряду) і кодуються біти. Фізично для зберігання одного біта інформації в комірці DRAM знаходиться один транзистор і один (рідше – декілька) конденсатор. Сукупність таких комірок утворюють умовний „прямокутник”, який складається із певної кількості рядків і стовпців (див. рис. 2.40). Один такий „прямокутник” називається сторінкою, а сукупність сторінок - банком.
Ще одним недоліком DRAM є низька швидкодія, зазвичай DRAM набагато „повільніша” процесора. Тому існує велика кількість різних типів організації DRAM, що дозволяють покращити цю характеристику: SDRAM, DDR SDRAM (Double Data Rate three Synchronous Dynamic Random Access Memory), DDR2 SDRAM, DDR3 SDRAM, RDRAM та інші.
2.7.2.2. SRAM (статична оперативна пам’ять). На відміну від DRAM, для зберігання в ній інформації не потрібна періодична регенерація. Крім того, SRAM має більш високу швидкодію ніж DRAM і може працювати на тій же частоті, що і сучасні процесори.
Суттєвим недоліком SRAM є набагато менша в порівнянні із DRAM щільність інформації, яка може в ній зберігатись. Це викликане тим, що для збереження біта інформації використовується схема із шести транзисторів Завдяки цьому габарити мікросхеми SRAM такої ж ємності як DRAM приблизно в 30 разів більші. Приблизно у стільки ж разів вища і її вартість.
В SRAM комірки пам’яті побудовані на різних варіантах тригерів – транзисторних схемах з двома стійкими станами. Після запису біта в таку комірку тригер може знаходитись в одному з цих станів і зберігати записаний біт як завгодно довго за умови електричного живлення.
2.3. Твердотільні накопичувачі.
Твердотільний накопичувач (Solid State Drive) — це напівпровідниковий накопичувач, що складається з мікросхем пам’яті і контролера (подібно до флеш-пам’яті). Існують два види SSD - накопичувачів, які базуються на використанні енергозалежної (RAM SSD) і незалежної (NAND або Flash SSD) пам’яті. Перші характеризуються швидким читанням, записом і пошуком інформації в пристрої пам’яті і використовуються в основному для прискорення роботи великих систем управління базами даних і потужних графічних станцій. Основним їх недоліком є надзвичайно висока вартість. Інші ж мають набагато нижчу вартість (від $2 за ГБ) і характеризуються відносно невеликими розмірами і низьким енергоспоживанням, і саме вони є найбільш перспективними.
Використовується дві технології для виробництва твердотільної пам’яті:
NAND SSD (SLC);
MLC.
SLC (Single Level Cell) — технологія, при якій кожна комірка пам’яті використовується для зберігання одного біта даних. У свою чергу MLC (Multi Layer Cell) дозволяє зберігати у комірці 4 біта даних. Зрозуміло, що на основі MLC можна створювати більш місткі SSD - диски. Недоліком є те, що вони при цьому програють в швидкості читання/запису в порівнянні з технологією SLC (приблизно в півтора рази).
Найочевидніша перевага SSD перед звичними жорсткими дисками полягає в його монолітності. Якщо HDD мають рухомі частини (в більшості вінчестерів диски обертаються зі швидкістю 7200об/с), то в SSD рухомих частин немає. Це гарантує вищу надійність роботи пам’яті — адже чим менше рухомих деталей, тим надійніший пристрій. Це також гарантує повну безшумність флеш-дисків.
Окрім очевидних, SSD має також ряд інших переваг. Зокрема, варто відзначити, що твердотільні накопичувачі мають в 2-3 рази меншу вагу ніж вінчестери. Але часто найбільше значення має на порядок менше енергоспоживання SSD - дисків в порівнянні з HDD.
Окрім переваг, на зразок пониженої шумності і надійності, в SSD - накопичувачів є свої переваги при читанню/запису даних. Твердотільні накопичувачі працюють на абсолютно однакових фізичних елементах - елементах пам’яті. При читанні файлу, що займає декілька блоків, весь процес фактично займає час, потрібний для доступу до одного блоку, оскільки SSD може працювати паралельно з декількома елементами пам’яті. Магнітна головка HDD працює послідовно з кожною коміркою пам’яті, тому вона буде послідовно проходити блоки і читати з них інформацію. Швидкість зчитування при цьому досить суттєво падає, оскільки потрібна інформація знаходиться в різних секторах диску. І тому HDD витрачає в середньому 12-13мс на позиціювання головки і дообертання диску до потрібного місця. В SSD же на весь процес витрачається близько 0,01мс.
Серйозною проблемою у них є життєвий цикл. Так, час життя комірки пам’яті SSD в середньому складає біля 10 тис. перезаписів (хоча деякі виробники заявляють про більшу кількість). Крім того, у SSD неможливо записати нову інформацію поверх старої без всяких попередніх дій як у жорстких дисків. Інший суттєвий недолік, який і є визначальним для користувача, — висока ціна SSD - накопичувачів..
