3.Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

Місцеве самоврядування являє собою багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися з різних сторін. Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу є одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в сус-ві та державі. В ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: “Принцип місцевого самоврядування (МС) повинен бути визнаний у законодавстві країни і, за можливістю, в конституції країни”. Також МС як об’єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості специфічної форми народовладдя та права жителів відповідної територіальної одиниці на самостійне вирішення питань місцевого значення. Повноваження МС – це визначені конституцією та законами держави, іншими правовими актами права і обов’язки органів МС по здійсненню завдань і функцій МС. За своєю структурою повноваження МС включають: 1) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов’язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню; 2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів ВВ надані законом органам МС), здійснення яких пов’язане з виконанням функцій ВВ на місцях. Таким чином, в різних країнах повноваження органів МС можуть різнитися, проте в основному вони зводяться до вирішення питань в таких сферах: соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку, бюджету, фінансів, цін, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту, зв’язку, будівництва, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, соціального захисту населення, вирішення питань адміністративно-територіального устрою, забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо.

7.Індемнітет в зарубіжних країнах.

Депутатський індемнітет – це одна з умов, що забезпечують ефективність роботи депутатів і визначають їхній статус. Поняття депутатського індемнітету означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої висловлювання і голосування під час виконання обов’язків у представницькому органі. В теорії і практиці англомовних країн термін “індемнітет” замінений поняттям привілею свободи слова. Принцип депутатського індемнітету прийнятий в усіх країнах. Проте іноді йому надають дещо звуженого значення. Зокрема, в Латвії та ФРН депутати на загальних підставах несуть відповідальність за наклеп, а в Литві – за наклеп та образу. У Греції подібне звинувачення є підставою для судового переслідування депутатів лише з дозволу самого парламенту.

4.Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.

Виборча система – це встановлений конституцією та законодавством порядок визначення результатів виборів. Існує три різновиди виборчих систем: мажоритарні, пропорційні і змішані виборчі системи. Виборчі системи, в основу яких покладений принцип більшості, називаються мажоритарними. Історично саме ці системи були запроваджена першими. Розрізняють 2 головні форми маж-них сис-м. Однією з таких форм є маж-ні сис-ми абсолютної більшості, за якими обраним вважається кандидат, який одержав 50% встановленої в законі або загальної кількості поданих в окрузі голосів і ще 1 голос, тобто той, хто користується абсолютною підтримкою виборців, які брали участь у голосуванні. Недолік маж-них сис-м абсолютної більшості полягає в тому, що голоси, подані за переможених кандидатів, фактично пропадають. Хоча кількість цих голосів може наближатися до половини поданих в окрузі, волевиявлення відповідних виборців не матиме практичного значення. У випадках, коли жоден кандидат не набере необхідної кількості голосів, питання про заміщення мандата або виборної посади залишається відкритим. Як показує досвід, така ситуація є звичайною. Для того, щоб добитися результатів, застосовують, наприклад, повторне голосування, на яке пропонуються 2 кандидатури, які попередньо набрали найбільшу кількість голосів. За маж-ною сис-мою відносної більшості, обраним вважається той кандидат (або партійний список кандидатів), який набрав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це і становить менше половини всіх поданих голосів у окрузі. Маж-ні системи відносної більшості завжди результативні. Водночас партія, яка завоювала більшість місць у парламенті, за загальною кількістю поданих за неї голосів може поступитися іншій партії. Вибори за маж-ними системами, як правило, проводяться в одномандатних округах.

5.Поняття і юридична природа конституційного контролю в зарубіжних країнах. Однією з особливостей державного ладу багатьох країн є наявність конституційного контролю (КК). Іноді КК визначають широко: як діяльність парламенту, судів, глави держави, інших органів, пов’язану з вирішенням питання відповідності конституції різних нормативно-правових актів. Найбільш прийнятим є вузьке трактування КК, за яким він сприймається насамперед як оцінка судами загальної або спеціальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності конституції. У багатьох країнах поняття КК позначає не тільки функцію загального або спеціального суду, а й окремий інститут, який ототожнюється з відповідними органами і з сукупністю правових норм, що регламентують їхню організацію та діяльність. Уперше судову функцію КК було визнано в США ще на початку ХІХ ст. До кінця ХІХ ст. судова функція КК була сприйнята в ряді країн Латинської Америки та Європи. Новий етап у розвитку КК почався після першої світової війни. У деяких країнах вже були створені конституційні суди. Але справжнє визнання цей інститут одержав після другої світової війни, коли він знайшов відображення у більшості новітніх конституцій. Цей інститут сприйнятий майже у всіх країнах Центральної та Східної Європи і в тих, що утворилися на терені колишнього СРСР. Характер і зміст КК багато в чому визначаються природою органів, які його здійснюють. Існує 2 основні моделі організації КК: американська та європейська або австрійська. Американська: за її умов повноваженнями КК наділені всі суди загальної юрисдикції. Модель організації КК, за якою всі Питання КК вирішуються практично всіма судами загальної юрисдикції, називається також децентралізованою або “дифузивною” моделлю. ЇЇ характеризує тлумачення КК як суто правової функції. Різновидом американської моделі є така модель, за якою функція контролю належить не всім судам загальної юрисдикції, я тільки вищому суду. Європейська (австрійська): її характеризує наявність у державному механізмі спеціалізованого судового органу, відокремленого від загальних судів. Головним завданням цього органу є оцінка конституційності законодавчих актів, хоча він наділений і рядом інших повноважень. Такі органи, як правило, називаються конституційними судами, хоча можуть бути й інші назви. Поряд з конституційним судом можуть існувати й інші спеціалізовані суди, але саме він має найбільший авторитет.