- •80. Пояснення альфа розпаду
- •81. Типи бета перетворення
- •82. Пояснення бета – розпаду
- •83.Дослід Рейнса і Кауена по виявленню нейтрино
- •84. Ефект втрати парності при бета розпаді. Дослід By
- •85. Спіральність нейтрино
- •87. Закони збереження при ядерних перетвореннях
- •88. Компаунд ядро, вхідні та вихідні канали реакцій
87. Закони збереження при ядерних перетвореннях
Перша група об’єднує закони збереження, пов’язані з геометрією чотиривимірного простору і часу. Однорідність часу приводить до закону збереження енергії W. З однорідністю простору пов’язаний закон збереження імпульсу р. Тривимірний простір є не тільки однорідним, а й ізотропним, тобто його властивості однакові в усіх напрямах. З цієї ізотропії випливає закон збереження повного моменту кількості руху М. До цих трьох законів збереження в квантовій теорії додають ще два, що пов’язані з симетрією
простору щодо різних відображень відносно координатних осей. Це закон збереження парності Р (див. 8.4) у просторі та в часі.
До другої групи зачисляємо точні закони збереження зарядів. Усі ці закони аналогічні до закону збереження електричного заряду Q. Будь-якій фізичній системі приписують цілочисловий заряд кожного сорту, причому кожен заряд є адитивним і зберігається. Таких зарядів нині відомо чотири. Це електричний заряд Q, баріонний заряд В, лептонний електронний заряд le імюонний лептонний заряд lμ.
Третя неоднорідна група охоплює закони збереження, що справджуються лише для деяких фундаментальних взаємодій. Ці закони збереження вже є не точними, а наближеними. Дослідження засвідчують, що різні взаємодії мають різний ступінь симетрії. Чим сильніші взаємодії, тим більше вони симетричні, тобто тим більше законів збереження для них виконується. Найточнішими з наближених законів є закони збереження дивності D і шарму С, що справджуються як для сильних, так і для електромагнітних взаємодій, однак порушуються в разі слабких взаємодій. Дивність і шарм є цілочисловими адитивними величинами типу заряду. Часто замість дивності вводять дещо іншу еквівалентну величину – так званий гіперзаряд. До цієї групи належить і закон збереження ізотопічного спіну в разі взаємодій між нуклонами. Цей закон справджується для сильних взаємодій усіх частинок. Величинами, що зберігаються, є повний ізотопічний спін і його проекція Tξ на ізотопічну вісь. Повний ізотопічний спін зберігається тільки в разі сильних взаємодій. Проекція Tξ зберігається ще у випадку електромагнітних взаємодій. Далі побачимо, що величину Tξ виражають через Q, D, B, тобто вона не є незалежним інтегралом руху.
Серед наближених інтегралів руху треба назвати зарядову парність, що відповідає симетрії законів природи щодо операції С зарядового спряження, за якого змінюються знаки всіх зарядів. Зарядове спряження зберігається в сильних взаємодіях, однак порушене в разі слабких.
88. Компаунд ядро, вхідні та вихідні канали реакцій
У багатьох випадках можна вважати, що ядерна реакція відбувається у два етапи. На першому етапі з двох первинних частинок а і А утворюється так зване складове (компаунд) ядро С:
а + А→С*. (12.8)
Це ядро має цілком визначені параметри, такі як заряд, маса, спін та ін.
Проміжне ядро існує досить довгий період – у середньому 10–14 с. На другому етапі ядерної реакції проміжне ядро розпадається за схемою
С*→В+b. (12.9)
Скористаємося уявленням про проміжне ядро для детальнішого
енергетичного опису ядерної реакції. Розглянемо перший етап, коли
утворюється проміжне ядро C*, і запишемо для нього закони збереження
імпульсу й енергії у вигляді
=
( MA + ma) c2 +WaK = MC∗ ⋅ c2 +WC∗K
Тут – імпульс проміжного ядра; WC*K –його кінетична енергія;
MC*с2– енергія спокою компаунд ядра. Зірочка над С означає, що проміжне
ядро може утворюватися у збудженому стані, так що MC*с2 визначає його
енергію спокою у збудженому стані.
