2.Туристичний ринок та його специфіка.

Туристичний ринок

Ринок туристичних послуг або туристичний ринок об'єктивним підґрунтям

формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і

відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці. Він є частиною

світового ринку послуг, його видовим компонентом. Туристичний ринок - це

сфера задоволення потреб населення в послугах, пов'язаних із відпочинком

та змістовним проведенням дозвілля в подорожі.

В основі виокремлення туристичного ринку лежить специфіка туристичної

послуги. Туристична послуга має всі раніше перелічені ознаки послуги,

тобто невідчутність, нерозривність процесу виробництва/споживання,

неможливість накопичення та неоднорідність якості, але до того має ще

ряд специфічних рис:

- комплексність. Туристична послуга завжди є комплексом послуг, який

обов'язково включає послуги розміщення, харчування, транспортування,

екскурсійного обслуговування та ряд інших, що забезпечують реалізацію

мети подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та

взаємозамінність в межах кожного виду послуг (наприклад, подорожувати

можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами і

т.д.);

- мобільність передбачає обов'язкове переміщення споживача до місця

обслуговування;

- нероздільність процесу обслуговування пов'язана з попередніми

ознаками. Обслуговування в туризмі є процесом безперервним, оскільки

тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент

виробництва і споживання туристичної послуги співпадає в часі і в

просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент

споживання;

- ритмічність. Ця риса відбиває характер діяльності на туристичному

ринку. Механізм регулювання попиту та пропозиції в даному випадку

ґрунтується на постійній мінливості попиту та відносній стабільності

пропозиції. Попит населення на туристичні послуги підвладний коливанням

в залежності від циклу життєдіяльності: добового, тижневого, річного.

Крім того, він коливається в залежності від співвідношення об'єктивних і

суб'єктивних внутрішніх та зовнішніх чинників. Тобто, існує певний

розрив у часі між підвладним коливанням попитом та постійною

пропозицією. Цей дисонанс підсилюється вузькою спеціалізацією більшості

підприємств, задіяних у створенні туристичної послуги, що, сукупно,

негативно впливає на ефективність діяльності в туризмі.

3.Критерії класифікації туристичного ринку.

Туристичні ринки класифікують за формою організації, по сезонності, по класу обслуговування та ін.

Типи національних туристичних ринків:

1. високоінтенсивні.

Характерні для країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів (США, Німеччина, Великобританія, Скандинавські країни) та експортного спрямування, які переважно приймають туристів (Італія, Австрія, Ізраїль, ПАР).

2. стабілізовані

Характерні для країн середнього рівня економічного розвитку, які переважно приймають туристів (Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр), нових індустріальних країн (Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія), країн перехідного типу, які переважно приймають туристів (Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія)

3. реформовані

Характерні для країн перехідного типу, що формують ринкові структури, які переважно приймають туристів (Болгарія, Румунія), країн, які переважно постачають туристів (Росія, Україна, Казахстан), країн централізовано-керованої економіки з елементами ринкової (Китай).

4. акумулюючі

Характерні для країн, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку (Індія, Єгипет, Туніс, Танзанія, Барбадос), країн планової економіки (Куба) та найменш розвинених країн, які майже не приймають участі у міжнародному туризмі (більшість країн Центральної Африки).

4.Етапи становлення та розвитку туристичного ринку.

5.Специфічні риси туристичного ринку.

Специфічні ознаки ринку туристичних послуг: 1. Ринок туристичних послуг утворюється внаслідок виникнення потреб та запитів населення на змістовне проведення дозвілля в подорожі зреалізоване у платоспроможному попиті на пропоновані послуги та товари. Ринок туристичних послуг є похідною суспільного поступу і в той же час певною ознакою соціально-економічного рівня розвитку країни, її інтегрованості в світогосподарську систему. Він пов'язаний з іншими ринками процесами обміну, характер та інтенсивність яких великою мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку території. Чим розвиненішою і стабільнішою є економіка країни, чим різноманітніша її спеціалізація на світових ринках, тим більш сталі позиції займає національний ринок турпослуг і його місце в економіці країни конгруентне іншим складовим. 2. Туристичний попит та відповідна туристична пропозиція стосується одразу певного комплексу природних благ, матеріальних та нематеріальних ресурсів, послуг та товарів як загального так і спеціального призначення, який є туристичним продуктом і виступає специфічним товаром на ринку туристичних послуг. Формою споживання турпродукту є туристична подорож - переміщення туриста від місця постійного проживання в місця проведення дозвілля, тобто туристи повинні бути доставлені до місця споживання туристичного продукту. Цим туристський експорт відрізняється від товарного: у товарному - рухома пропозиція і нерухомий споживач, у туризмі навпаки - пропозиція нерухома і повинна пристосовуватись до нерухомого потенційного та рухомого реального попиту.

3. Попит на послуги туризму формується під дією об'єктивно-суб'єктивних умов та чинників, тому характеризується не стабільністю, мінливістю в часі і в просторі та мобільністю. Мобільність попиту (як на традиційні, так і на нові види, форми та райони туризму) зростає пропорційно рухомості населення і потребує відповідної мобільності від пропозиції. В той же час існує певний розрив (в часі та в просторі) між рухомим, динамічним попитом та стаціонарною постійною пропозицією, можливості якої обумовлені місцевими умовами.

4. Туристичний попит підвладний коливанням, які обумовлюють сезонний характер туристичної діяльності. Ці коливання проявляються як в часі, так і в просторі, впливаючи на характер туристичного процесу: його ритміку, напрямки руху, величину потоків та інші параметри. Коливання попиту в часі задають ритмічність туристичному процесу протягом певних відрізків часу (тижня, року, формуючи «гарячі» та «мертві» сезони). Коливання попиту в просторі відбивають туристичну привабливість окремих видів, форм, районів відповідно до моди та кон'юнктури, формуючи географію туристичних потоків. 5. Туристичний ринок характеризується рівнем розвитку - спроможністю виробника турпродукту задовольнити існуючий попит, та ємністю - інтенсивністю та обсягами операцій з купівлі-продажу туристичного продукту залежно від співвідношення умов та чинників внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища. Кон'юнктура ринку, зафіксована в цінах за певний продукт на певний час, є інтегральним ринковим показником. Гнучка цінова політика грунтується на різноманітності пропозиції, а пропозиція забезпечується розвитком індустрії туризму, її повноструктурністю (комплексністю) та пропорційністю розвитку складових. Розвинена індустрія туризму дає можливість країні зайняти певне місце на світовому ринку турпослуг, забезпечивши конкурентоздатність власного турпродукту. Чим сформованіший ринок туристичних послуг, тим більш узгодженою є цінова політика всіх учасників виробничого процесу. Щільний ринок виробника переміщує акценти конкуренції з цінової на дію нецінових факторів. 6. Ринок туристичних послуг полікомпонентний, структурований, диференційований та ієрархізований. Компонентна структура представлена суб'єктами ринку, що є складовими міжгалузевого комплексу індустрії туризму, і відтворена в сегментації ринку попиту та ринку пропозиції турпродукту.

6.Структура ринку послуг.Закономірності функціонування туристичного ринку.

7.Геопросторова організація світового туристичного ринку.

8.Поняття й знаки туристичної пропозиції, а також її детермінанти.

У звичному розумінні пропозиція це кількість благ і послуг, які виробники мають намір продати на ринку за визначеною ціною. В економічній теорії пропозиція — відношення між кількістю продукту, яку виробники можуть запропонувати у певний час, та ціною, за умови, що інші явища, які формують ринок, є сталими та незмінними. Отже, подібно до попиту, пропозиція не є кількістю, а відношенням між ціною й кількістю. Такий підхід стає зрозумілим, коли відомо, що в міру зростання ціни виробники схильні збільшувати обсяги виробництва і реагувати протилежно, коли ціна знижується.

Основними детермінантами пропозиції є:

— доступність виробничих чинників (праці, капіталу, сучасних технологій, організації тощо);

— зміни продуктивності, які зумовлені зміною методів управління;

— зміна ефективності виробництва інших благ і послуг.

Дія наведених ознак, як правило, коригується політикою держави. На пропозицію мають вплив:

— суспільно-політична система держави;

— політична стабільність;

— безперешкодне переміщення;

— валютний курс, кредитна та податкова політика;

— розвиток інфраструктур