2 Питання

Ланцюжок процесу пізнання: 1. Цілеспрямовані спостереження; 2. Осмислення проблеми; 3. Інтуєтивні здогадки висунення гіпотез; 4. розв’язання проблеми; 5. Експериментальна перевірка отриманих результатів. Навчання повинно йти попереду розвитку.

Існує 3 психологічні особливості процесу навчання фізики: Перша психологічна особливість визначається змістом курсу фізики. (Розумовський «Фізика = експеримент + філософія»). Друга визначається тим, що при вивчення фізики ширше ніж при вивченні будь-яких ін. дисциплін використовуються моделі і знакові позначення і що від учнів у цих умовах вимагається уміння здійснювати перехід від знакових зображень до реальних об’єктів, і зворотній перехід – від реальних об’єктів до ідеальних моделей і знакових зображень. Третя психологічна особливість визначається високою мірою емоційності навчального процесу пов’язаного з вивченням фізичних ефектів.

Існує технологія забезпечення пізнавального інтересу такими шляхами: 1. Подолання прогалин у знаннях учнів. 2. Підсильність задач. 3. Гігієна стресових ситуацій. 4. Належна емоційність навчального акту. 5. Розвиток інтуїції. 6. Дослідництво, творчість.

Так, зміст наукового факту (фундаментального досліду) визначають:

— суть наукового факту чи опис досліду;

— хто з учених встановив даний факт чи виконав дослід;

— на підставі яких суджень встановлено даний факт або схе­матичний опис дослідної установки;

— яке значення вони мають для становлення і розвитку фізичної теорії.

Для пояснення фізичного явища необхідно усвідомити:

— зовнішні ознаки плину даного явища, умови, за яких воно відбувається;

— зв'язок даного явища з іншими;

— які фізичні величини його характеризують;

— можливості практичного використання даного явища, способи попередження шкідливих наслідків його прояву.

Сутність поняття фізичної величини визначають:

— властивість, яку характеризує дана фізична величина;

— її означення (дефініція);

— формула, покладена в основу означення, зв'язок з іншими величинами;

— одиниці фізичної величини;

способи її вимірювання.

Для закону це:

— формулювання закону, зв'язок між якими явищами він встановлює;

— математичний вираз закону;

— дослідні факти, що привели до встановлення закону або підтверджують його справедливість;

— межі застосування закону.

Для моделей необхідно:

— дати її опис або навести дефініцію, що її визначає як іде­алізацію;

— встановити, які реальні об'єкти вона заміщує;

— з'ясувати, до якої конкретно теорії вона належить;

— визначити, від чого ми абстрагуємося, чим нехтуємо, вво­дячи цю ідеалізацію;

— з'ясувати наслідки застосування даної моделі.

Загальна характеристика фізичної теорії має містити:

— перелік наукових фактів, які стали підставою розроблення теорії, її емпіричний базис;

— понятійне ядро теорії, визначення базових понять і моделей,

• основні положення, ідеї і принципи, покладені в основу теорії;

• рівняння і закони, що визначають математичний апарат теорії;

• коло явищ і властивостей тіл, які дана теорія може пояснити, або передбачити їх плин;

• межі застосування теорії.