37. Соціологія культури: предмет, об’єкт, проблемне поле досліджень. Культурологічні концепції у світовій соціології. Соціологічне вивчення культури соціальних спільнот.

Розуміння культури як соціального феномена надає право й можливість виокремити у великому світі соціологічної науки особливий напрямок - соціологію культури. Соціологія культури як специфічна галузь загальної соціології виникла як у ФРН і Франції в 70-ті рр. ХХ століття. Вона опиралася на методологічні принципи М. Вебера (ідея про соціологію як емпіричній науці про культуру), на вчення про динаміку культурних об’єктивацій Г.Зиммеля, на погляди К. Мангейма в області соціології знання й теорії ідеології.

Соціологія культури виникла як реакція на відому обмеженість позитивістської соціології, що не справляється з аналізом складних соціальних процесів, у тому числі - процесів у сфері духовного життя, науки, мистецтва, релігії, ідеології. Соціологія культури прагне до соціологічного розкриття історико-культурного матеріалу, накопиченого родинними культурологічними дисциплінами, з метою вивчення впливу ідей на соціальну структуру суспільства, на соціальні інститути, соціальні рухи, на швидкість і характер соціокультурного розвитку. Соціологія культури орієнтована не стільки на фіксування й опис тих або інших явищ культури, скільки на дослідження генезису й історичних трансформацій різних культурних форм.

Предметом соціології культури можна вважати саму культуру як складне динамічне утворення, що має соціальну природу й виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, засвоєння, збереження й поширення предметів, ідей, ціннісних подань, за допомогою яких забезпечується взаєморозуміння людей у різних соціальних ситуаціях.

Культура породжується матеріальними потребами людей, їх інтелектуальними, моральними, етичними й іншими потребами, практичними інтересами різних соціальних спільнот, груп й індивідів.

Соціологія культури активно вивчає тенденції культурного розвитку суспільства. Вона виявляє вплив науково-технічного прогресу на культурні процеси, досліджують соціально-культурні наслідки урбанізації, вплив засобів масової інформації на соціалізацію особистості, на суспільні настрої. Соціологія культури фіксує зміни національних, духовних, сімейних, побутових відносинах, викликані поширенням утворення, динамікою чисельності установ культури й т.д.

Подання формуються на особистісному рівні й сполучають у собі образи, знання, відносини й оцінки. Соціокультурні зразки - результати діяльності в типових життєвих ситуаціях. Цінності - те, чому віддається перевага стосовно певних предметів і соціокультурних зразків.Соціокультурні норми - відносно стійкі зразки поводження, що фіксують у кожній сфері культури або значимої ситуації взаємодії межі дозволеного.

Зазначені типи культурних утворень виконують важливі функції в соціальному житті, породжуються нею й служать установленню взаєморозуміння між людьми в процесі соціальної взаємодії.

Осн. теоретические подходы в исследовании культуры.

1. Функционализм (Б. Малиновский, А.Ратклифф-Браун)

Каждый элемент культуры функционально необходим для удовлетворения определенных человеческих потребностей. Элементы культуры рассматриваются с т.з. их места в целостной культурной системе. Система культуры - характеристика социальной системы. "Нормальное" состояние соц. систем - самодостаточность, равновесие, гармоническое единство. Именно с т.з. этого "нормального" состояния и оценивается функциональность элементов культуры.

2. Символизм (Т. Парсонс, К. Гирц)

Элементы культуры - это прежде всего символы, опосредующие отношения человека с миром (идеи, верования, ценностные модели и т.д.)

3. Адаптивно-деятельностный подход (Э. Маркарян)

Культура - способ деятельности, а так же система внебиологических механизмов, которые стимулируют, программируют и реализуют адаптивную и преобразующую деятельность людей.

Культурные универсалии и многообразие культурных форм

Культурные универсалии (Дж. Мердок) - общие черты, свойственные всем культурам. К ним относят: совместный труд; спорт; образование; наличие ритуалов; системы родства; правила взаимодействия полов; язык.

Возникновение этих универсалий связано с потребностями человека и человеческих общностей. Культурные универсалии предстают в многообразии конкретных вариантов культуры. Их можно сравнивать в связи с существованием супер систем "восток"-"запад", национальной культуры и маленьких систем (субкультур): элитарной, народной, массовой. Многообразие культурных форм ставит проблему сравнимости этих форм.

Этноцентризм и релятивизм

- крайние т.з. в исследовании многообразия культурных форм.

Релятивизм: каждую культуру нужно воспринимать исходя из ее ценностей и норм. Этноцентризм: "Моя культура - лучшая, а остальные - так себе".

В масштабе человечества различают системы: национальной культуры, "Восток"-"Запад". В масштабе отдельного общества: Элитарная культура, народная культура, массовая культура.

Культуры можно сравнивать по элементам культуры; по проявлению культурных универсалий.

Элитарная культура

Ее элементы создаются профессионалами, ориентирована на определенную подготовленную аудиторию.

Народная культура

Создается анонимными творцами. Ее создание и функционирование практически неотделимо от повседневной и практической жизни.

Массовая культура

(феномен общества XX века) Это кино, печать, поп-музыка, мода. Она создается профессионалами, однако общедоступна, ориентирована самой широкой аудитории, потребление ее продуктов не требует специальной подготовки.

Возникновение массовой культуры не случайно. Были предпосылки: прогрессирующий процесс демократизации (уничтожение сословий); индустриализация и связанная с ней урбанизация (увеличивается плотность контактов); прогрессирующее развитие средств коммуникации (потребности совместной деятельности и отдыха)

Субкультуры

Части культуры, присущие определенным соц. группам, или связанные с определенными видами деятельности (молодежная субкультура). Язык принимает форму жаргона. Определенные виды деятельности порождают специфические названия.