15.6. Ремонтне—виправні і тампонажні роботи

На гирлі свердловини виконуються такі ремонтно-виправні роботи: замінюють п'єдестальний патрубок, відновлюють герметичність з'єднання п'єдесталу з колоною, замінюють сальник тощо.

Розгерметизацію з'єднувальних вузлів, зім'яття, злам колони виправляють або замінюють пошкоджену частину. В особливо складних випадках спускають додаткову ко­лону меншого діаметра.

Ремонтно-ізоляційні роботи (PIP) - це перекриття шляхів припливу сторонньої води в експлуатаційні свердловини, відключення окремих пластів та обводнених інтервалів, регу­лювання профілю приймальності свердловин. Здебільшого ці роботи виконують шляхом тампонування.

Тампонування свердловин здійснюють у випадках, коли необхідно забезпечити ізоляцію продуктивних об'єктів від сторонніх вод; створити цементний стакан на вибої свер­дловини або цементний міст в колоні; перекрити фільтр при переході на інші горизонти; створити цементні пояси у привибійній зоні пласта з метою надійної ізоляції від високо-напірних нижніх вод; перекрити дефекти в експлуатаційній колоні; ізолювати продуктивні горизонти один від одного і від сторонніх вод в інтервалі спуску експлуатаційної колони чи "хвостовика" при зарізанні та бурінні другого стовбура, а також при спуску додаткової ко­лони чи "летючки"; закріпити привибійну зону свердловини для запобігання пробкоутво-ренню чи для його зменшення.

Основна вимога до технології тампонування - зберегти ізолюючі властивості тампоную­чого агента під час закачування його в свердловину і протискування в потрібний інтервал, тобто попередити або обмежити до мінімуму додаткове розведення розчинів. Це досягається завдяки заповненню свердловини однаковою за густиною рідиною (в НКТ та затрубному просторі), а також застосуванню тампонажних розчинів, густина та в'язкість яких дорівнює або близька до густини і в'язкості рідини у свердловині; розділяючих пробок при закачу­ванні тампонуючих розчинів по НКТ; виключно розбурюваних пакерів.

Основними параметрами технології тампонування є об'єм закачуваного тампонуючого розчину, тиск і швидкість закачування, властивості рідини для глушіння свердловини. Об'єм розчину визначається розрахунком з обов'язковою поправкою, яка встановлюється на основі досвіду для кожного родовища.

425

Тиск закачування визначається допустимим тис­ком для колони даного діаметра і марки сталі з врахуванням її технічного стану, а якщо за­стосовується пакер, то тиск закачування визначається величиною тиску обпресовування НКТ і гирлового обладнання, а також можливостями насосних агрегатів. Швидкість зака­чування має бути такою, щоб час закачування не перевищував часу тужавлення тампоную­чого розчину. Густина рідини для глушіння свердловин повинна запобігти відкри-тому фон­тануванню, а її властивості - попередити забруднення привибійної зони пласта.

Існують багато способів тампонування свердловин, які можна об'єднати в дві групи — тампонування під тиском і тампонування без тиску. Тампонування під тиском здійснюється крізь отвори фільтра свердловини, перфораційні отвори або дефект у колоні з метою про­тиснути у пласт чи за колону розрахунковий об'єм цементного розчину.

Тампонування під тиском через труби з наступним розбурюванням цементного ста­кана здійснюють через спущені заливальні труби, встановлені на 5—10 м вище верхніх от­ворів фільтра чи дефекту в колоні, крізь які протискують цементний розчин. Залишки роз­чину видаляють прямим чи зворотнім промиванням. Потім розбурюють цементний стакан в свердловині нижче заливальних труб.

Тампонування під тиском через труби з вимиванням лишків цементного розчину про­водять у випадках, коли необхідно уникнути розбурювання цементу у колоні. Заливальні труби при цьому встановлюють біля верхніх отворів фільтра або нижче його нижніх отворів. У першому випадку після протискування цементного розчину колону труб нарощують і ви­мивають залишки розчину зі свердловини, у другому випадку це роблять без нарощування труб і промивання закінчують до початку тужавлення цементу. Даний спосіб рекомен­дується при застосуванні нафтоцементних розчинів.

Комбінований спосіб тампонування здійснюють при необхідності залишити свердло­вину під тиском до кінця тужавлення цементного розчину. Суть способу полягає в тому, що нижній кінець заливальних труб встановлюють біля нижніх отворів фільтра. Після закачу­вання цементного розчину і витіснення його з труб останні піднімають вище рівня цемент­ного розчину. Потім гирло свердловини герметизують, цементний розчин протискують крізь фільтр, закачуючи рідину в труби і затрубний простір. Після цього свердловину герме­тично закривають і залишають під тиском до кінця тужавлення цементного розчину.

Застосування пакерів при цементуванні під тиском має ряд переваг: високий тиск, який створюється в заливальних трубах під час протискування тампонажного розчину, не пере­дається на експлуатаційну колону вище встановленого пакера; тампонажний розчин не мо­же проникнути в затрубний простір; стає можливим цементування свердловини під тиском при негерметичній верхній частині експлуатаційної колони.

Тампонування без тиску здійснюється у випадках, коли необхідно створити новий це­ментний вибій (цементний стакан) у стовбурі свердловини або перекрити нижню частину фільтра цементним каменем. Цей спосіб застосовують в основному при переведенні на ви-щезалягаючий горизонт, коли немає небезпеки прориву сторонніх вод. Процес цементуван­ня відбувається успішно, якщо свердловина добре промита і не поглинає рідини. При по­вному або частковому поглинанні рідини вибій треба засипати піском чи глиною для пере­криття отворів фільтра. Тампонування без тиску можна здійснити цементувальним (заливальним) агрегатом або способом "сифона".

Для тампонування за допомогою агрегата після обстеження колони в свердловину спу­скають заливальні труби до глибини, що відповідає нижньому рівню створюваного цемент­ного стакана. Після з'єднання цементувальної арматури з агрегатом і обпресування ко­мунікацій прокачують воду в кількості 1,5-2,0 об'ємів заливальних труб (для контрольної перевірки їх чистоти). Потім в труби закачують розрахунковий об'єм цементного розчину і витісняють його в кільцевий простір до вирівнювання висоти стовпа розчину в трубах і за-трубному просторі, після чого підіймають труби на висоту створюваного цементного стакана

426

і зворотною промивкою видаляють рештки цементного розчину. Коли цементний розчин затвердіє, допуском труб з промиванням водою перевіряють місце знаходження і міцність новоствореного цементного вибою.