Задачі газометрії свердловин підчас буріння
Інтерпретацією даних газометрії свердловин у процесі буріння передбачається: 1) виявлення в розрізі покладів нафти і газу, а також глибини залягання пластів; 2) визначення характеру покладу (газ, нафта, обводнений поклад); 3) оцінка уявної газонасиченості відкладів, що досліджуються.
Газометрія використовується і при дослідженні вугільних родовищ.
Газометрія свердловин після буріння
Метод газометрії свердловин після буріння базується на вивченні газо вмісту промивної рідини, яка збагачується газоутворюючими вуглеводнями, що надходять із пластів, у період перериву її циркуляції.
Газометрія свердловин після буріння проводиться при відновленні циркуляції промивної рідини після простою свердловини. Джерелом інформації про газонасиченість відкладів, що досліджуються, є вуглеводневий газ, який надходить у промивну рідину із пластів у результаті фільтрації та дифузії.
Газометрію свердловин після буріння бажано проводити зразу після розкриття перспективних відкладів, доки зона проникнення фільтрату промивної рідини не досягла великих розмірів.
Газометрія свердловин після буріння включає визначення вмісту газу в промивній рідині: 1) при відновленні циркуляції без обробки стовбура свердловини; 2) при обробці стовбура свердловини після перериву циркуляції; 3) при розширенні стовбура свердловини після перериву циркуляції.
При проведенні газометрії свердловин після буріння розв’язують наступні задачі: 1) виявлення покладів нафти і газу; 2) визначення їх характеру (газовий, нафтовий, обводнений); 3) глибини їх залягання.
Механічний каротаж
Механічний метод включає визначення тривалості та швидкості буріння.
Тривалість буріння – це час, який витрачається на буріння 1 м породи. Швидкість буріння характеризується заглибленням свердловини в одиницю часу.
Степінь трудності руйнування тих чи інших гірських порід визначається параметром їх буримості. Буримість гірських порід є функцією багатьох змінних, які залежать від геологічних, технічних і технологічних факторів. Основним із цих факторів є критичний опір гірських порід руйнуванню долотом в процесі буріння, тобто напруженість, яка залежить від типу породи, часових її опорів на стискуванні та зрізі, а також від прикладеного навантаження.
Показником бури мості гірських порід є швидкість буріння (м/год., м/хв.) та тривалість буріння (год./м, хв./м), які визначаються через час буріння певного інтервалу розрізу – глибини свердловини (1.0; 0.5; 0.4; 0.2 м).
Швидкість буріння становить:
,
(15.3)
де p – навантаження на долото; n – швидкість обертання долота; Г – геометричний фактор, який залежить від типу долота; σ – коефіцієнт міцності гірських порід.
Тривалість буріння визначається наступним чином:
,
де Kз.д. – коефіцієнт, який залежить від зносу долота та його діаметра.
За даними тривалості буріння можна проводити літологічне розчленування розрізів свердловин. Найбільша тривалість буріння 1 м породи характерна для магматичних і метаморфічних порід, а також сильно-зцементованих осадових порід. Пористі пісковики, вапняки та доломіти відзначаються середньою тривалістю буріння, а високо пористі пісковики та крейда – низькою. Для глин спостерігається тенденція збільшення тривалості буріння з глибиною.